ЗАХОПЛЕННЯ, ЩО СТАЛО ПОКЛИКАННЯМ

"Портрет скульптора Е.А.Блох".
Художник О.Кокель

Скільки уродженців Кременчука зробили свій гідний внесок у розвиток історії та культури України? Десятки, або сотні... Їх імена стали гордістю нашої держави. А земляки, на жаль, часто не знають їх прізвищ, тим паче - чим відома та чи інша постать. Так сталося і з нашою землячкою - майже забутим скульптором Леонорою Абрамівною Блох, чиє 135-річчя відзначаємо у квітні цього року. Щоб виправити історичну несправедливість і згадати талановиту художницю, відділ мистецтв ЦМБ ім.М.Горького провів арт-галерею "Захоплення, що стало покликанням", присвячену Л.А.Блох.

На арт-галерею завітали студенти Кременчуцького  медичного коледжу, які, без сумніву, уперше почули про нашу землячку. На жаль, велика частина її творчого спадку зникла у вирі часу, і до нас дійшло зовсім небагато робіт скульптора. Деякі її твори, переживши драматичні колізії, збереглись, як це, наприклад, трапилось із бюстом Т.Г.Шевченка, який у Ермітажі збиралися віддати на переплавку, але його врятувала праправнучка Т.Г.Шевченка пані Віра Тимошенко, залишивши за нього в обмін родінні діамантові сережки...

Скульптура Л.Блох на вул Сумській.
Харків

Ця та інші цікаві історії, присвячені творам Леонори Блох, розкрили перед гостями безсумнівний талант та працелюбність нашої талановитої землячки. На жаль, відсутня у відділі мистецтв книга спогадів Л.А.Блох "Як учиві Роден" (видана українською мовою у 1963 р., вона давно стала раритетом), і відомості про неї лише по крихтах можна відшукати у бібліотеці.

Тому зрозуміло, що ім'я Елеонори Блох ще багато років залишиться маловідомим, оскільки її творчість досі не має грунтовного дослідження. І тому бібліотекарі ніколи не забувають розповідати кременчужанам про наших видатних земляків, щоб передати нащадкам хоча б крихти пам'яті про них.

Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького

Фундатор української держави

У 2016 році виповнюється 150 років від дня народження справжнього українця – Михайла Грушевського, якого ще називають Першим Президентом України.

Щоб вшанувати таку видатну людини, яка брала безпосередню участь у подіях становлення української державності, бібліотекарі відділу абонементу ЦМБ ім. М. Горького Шпак Таміла і Ходова Наталія провели в ЗОШ № 16 та ЗОШ №19  історичні уроки «Фундатор української держави». 

Учні навчальних закладів з цікавістю прослухали цю інформацію про Грушевського, доповнену відеофільмами та документальними кадрами хронік з Грушевським про буремні події початку ХХ століття.

А ще бібліотекарі віднайшли для старшокласників цікаві подробиці життя, зокрема, про юні роки майбутнього державного діяча, його навчання в гімназії, юнацьке кохання.

Детальніше зупинилися на літературній творчості. Виявляється, в юності він багато писав: вірші і прозу. Відмінними рисами ранніх творів М. Грушевського є щирість тону і автобіографізм.

Розповіли про його сім'ю, доньку - Катерину Грушевську, про непрості відносини з радянською владою, еміграцію та повернення до України.         

Бібліотекарям хотілось би приблизити для сприйняття постать Грушевського як людини, безперечно, видатної, талановитої, цілеспрямованої, справжнього громадянина, але все ж людини, щоб слухачі мали змогу познайомитись з тими сторонами життя, які близькі кожному, але в силу певної одіозності його особи, могли залишатись у тіні як незначні.

Кохання і подвиг Білозірки

15 березня у затишній вітальні відділу мистецтв ЦМБ ім.М.Горького тепло вітали нашого земляка - поета, прозаїка,  драматурга, художника, члена міської Кременчуцької спілки літераторів "Славутич" Сергія Коломійця з презентацією його поеми-феєрії "Білозірка".

Завжди і всюди, навіть у маленьких селищах, є люди, що за покликом серця пишуть вірші, або прозу. Хтось пише для себе, близких і друзів, комусь вдажться опубликовати свої твори, а дехто досягае на ниві літератури чималих успіхів. Можна працювати педагогом, медиком, або інженером, але обдаровану людину все одно колись покличе Творчість. І захопить вона так, що заради неї можна змінити свій фах і почати торувати дорогу у досі незвіданому світі Слова.

Так сталось і з нашим гостем. Сергій Коломієць одержав освіту у закладах, аж ніяк не пов'язаних із гуманітарними дисциплінами: Комсомольському гірнично-металургійному технікумі, Полтавській сільськогосподарській академії. За розподілом потрапив у село Бутенки Кобеляцького району головним зоотехніком колгоспу. Після розпаду колгоспу не цурась жодної праці, аби вижити. Можливо, саме ця обставина і стала поштовхом для письменництва і малювання: організація аматорського театру, створення і постановка п'єс, у яких грав головні ролі; персональні виставки картин у Полтаві і Кобеляках.

У життєвому досвіді також праця режисером народного театру, керівництво дитячою художньою студією. Наразі Сергій Аркадійович працює керівником гуртків "Образотворче мистецтво" й "Етнографія" у сільських школах району. Пише вірші, пісні, поеми, малює картини, знімає фільми. У 2011р. на Першому міжнародному українському літературному конкурсі "Козацька балачка" його драма-містерія "Переволочна" здобула першу премію.

Про що ж поема "Білозірка"? Як окреслити безмежне? Тут - і легендарні прадавні часи, сучасність і майбутнє, міфологія і казковий світ давніх слов'ян, і цілісність природного і людського в людині, і боротьба за добро, кохання, велич і людяність людського духу. Твором своїм автор стверджує, що вибороти своє право на волю і щастя може і повинна кожна людина, у якій закладена любов і гармонія Всесвіту.

Автора щиро вітали колеги літератори - члени Кременчуцької спілки літераторів "Славутич" Л.М.Коваленко, Б.М.Кулик, голова кременчуцького осередку Національної спілки журналістів України Ф.О.Чужа. Із захопленням ділилася своїми враженнями від прочитаної поеми голова кременчуцької спілки "Просвіта" М.Г.Усцова. Фрагменти поеми декламували студентки Кременчуцького медичного коледжу  Катерина Хілобок і Анастасія Погрібняк, бібліотекар Вікторія Старкова.

Ніжну мелодію "Веснянки" грав учень ДМШ № 1 ім.П.Чайковського Захар Ігошкін. "Білозірка" - не просто красива казка про переможне кохання. Сподіваємось, що читачі цього твору осягнуть його найголовнішу ідею: людина, у душі якої живе велика любов до людей, Землі, Батьківщини, здатна перемогти зло і зробити  світ гармонійним і прекрасним. 

Бажаючі прочитати поему знайдуть її примірник у відділі мистецтв ЦМБ ім.М.Горького.

Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького

   «Емблем живописець»

Г.І.Нарбут

У березні 2016 року виповнюється 130 річниця від дня народження Георгія Івановича Нарбута— (25 лютого (9 березня) 1886р. – 23 травня 1920р.) –  художника-графіка, ілюстратора, автора перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок), одного з засновників і ректора Української Академії Мистецтв. Проживши лише 34 роки, він зумів зробити фундаментальний внесок у розвиток українського мистецтва.

"Сімейний портрет".
Художник Г.Нарбут. 1915 р.

Родом Г.Нарбут з хутора Нарбутівка біля Глухова (зараз Сумської області), з сім'ї, яка походила зі старовинного, але збіднілого дворянського роду. 

Ілюстрація до казки
"Дерев'яний орел". Художник Г.Нарбут

Початкову художню освіту здобув самотужки. В 1906-1917рр. жив у Петербурзі. Деякий час вчився в І.Білібіна і М.Добужинського. У 1909р. удосконалював майстерність у Мюнхені, в школі Холлоші. Після повернення до Петербурга став членом мистецького об'єднання "Світ мистецтва". Сама природа дала Георгію все необхідне, щоб стати графіком-віртуозом: міцні, рухливі руки, феноменальну пам'ять (складний орнамент, який бачив одного разу, міг безпомилково відтворити через кілька років), рідкісну працездатність, спокійну вдачу й дисциплінованість у праці. 

Здрастуй, березень наш крилатий!

День спілкування під таким девізом пройшов 6-го березня у бібліотеці-філії №6. З 10 ранку почався майстер-клас з вишивки стрічками. Проводила його Валентина Наріжна, психолог за освітою,  Жінка Великої Душі.

На прикладі своїх робіт майстриня показала присутнім жінкам, як квітка з шовкової стрічки здатна перетворити діловий костюм чи сіру шапку на ексклюзивну річ. Від неї наші користувачки отримали не лише уроки вишивки, а й уроки життєвої мудрості, бо своє заняття вона проводила безкоштовно. Їй не шкода своїх ідей.

Майстриня Валентина говорить: «Чим більше віддаєш людям, тим і тобі більше повертається». Тож показала і розповіла, які потрібні голки для вишивки стрічками, як поєднувати різні квіти і різнокольорові стрічки у готовому виробі.

Бібліотекарі підготували виставку із книг і журналів по вишивці стрічками, а також виставку готових виробів майстринь – Марії Усцової, Вікторії Галайди, Валентини Наріжної.

На згадку про перебування в бібліотеці жінки сфотографувалися з готовими виробами.

Далі продовжили спілкування на теми, що диктує саме життя – про мужню українку, символ нації  – Надію Савченко, про святкування 202-ї річниці з дня народження Т.Г.Шевченка. Читали його вірші і виконували пісні на його слова.

Потім знайомилися з творами поетів сьогодення: віршами нашої гості Ганни Литвиненко, керівника вокальної групи «Берегиня», слухали прем’єру її пісні «Плакала у жінки душа».

З увагою слухали поезії Петра Марусика із збірки «Кали

новий дощ», знайомились із віршами Ганни Чубач, захоплювалися лірикою Ліни Костенко та Ярослава Смєлякова.

Привітали славне жіноцтво, що зібралося у бібліотеці-філії, чоловіки: Козак М.С., заслужений працівник культури України, та Костянтин Красовський, громадський діяч.

Закінчили спілкування чаюванням із млинцями, варениками і пирогами, які готували як «домашнє завдання» гості та бібліотекарі.

Омріяні подорожі

Тетяни Шуляк

В рамках проекту «Літературна кав’ярня» у відділі абонементу ЦМБ ім. М.Горького розпочато цикл зустрічей «Теплі історії до кави». Першим нашим гостем стала Т. В.Шуляк – творча і знана в нашому місті людина. Тетяна Володимирівна – Член спілки художників України, учасник Всеукраїнських художніх виставок, престижних Міжнародних виставок. Вона двічі приймала участь в грандіозних Бієнале в Пекіні. Її роботи знаходяться в приватних колекціях США, Канади, Німеччині, Швеції, Данії, Японії, Іспанії, Норвегії.

А ще, Тетяна Володимирівна дуже любить подорожувати. Тож їй було про що розповідати. Присутні слухали розповідь художниці про написання картин, про участь у виставках, але з особливим натхненням вона розповідала про свої подорожі. (Недарма наш захід ми назвали «Омріяні подорожі Тетяни Шуляк»).

Всі розповіді супроводжувалися демонстрацією слайдів. Година, проведена з гостею, злетіла непомітно. Присутні просили ще розповідей, але Тетяну Володимирівну чекали в художній школі діти, в неї розпочинався урок. Домовилися зустрітися ще, щоб разом з Т.Шуляк і далі «подорожувати» світом. Хочеться відзначити, що Тетяна Володимирівна людина світла, гармонійна, з дуже позитивною енергетикою. І це було відчутно на зустрічі.

Так, як наш захід проходив у форматі 3К (Книги. Кава. Картини.), то працівниками відділу була підготована виставка-дегустація «Теплі історії до кави», на якій представлені сучасні українські книги, що передають настрій та атмосферу заходу (до речі, на заході, дегустувалися не тільки книги, а й кава, яку смакували відвідувачі).

Висловлюємо щиру подяку Тетяні Володимирівні Шуляк за радість спілкуванні та наданні роботи з її приватної колекції.

Набат пам’яті

Темі  «Голокост  на Україні» був присвячений набат пам’яті     «Злочин проти людства», який був проведений  26 лютого у ВПУ № 7 для слухачів Університету третього віку.   Захід було організовано і проведено бібліотекою-філією № 8 і благодійним фондом «Марш життя».

Голокост – трагедія, злочин проти людства, який тривалий час був закритим. Історія нашої Батьківщини, на жаль, має  й сумні сторінки. Україна – це країна пісні й краси. Україна в роки Голокосту – це країна смерті. Смерті безвинних…. Пройшовши через страхіття Голодомору, українці, як ніхто інший, розуміють біль єврейського народу.

Символом Голокосту в Україні став розстріл близько ста тисяч людей, більшість із яких були євреями, у Бабиному Яру (м. Київ). Свої «Бабині Яри» є практично в кожній з окупованих нацистами областей України.  Не оминула лиха доля і наше місто, в якому було розстріляно 8 тис. євреїв. Саме про це розповіла завідуюча бібліотекою-філією №8 Л.О.Карпова. 

 Директор благодійного фонду « Марш життя» Бакк Є.М.  наголосила про необхідність  зберегти пам’ять про Голокост, увічнивши спомин  про безневинно знищених людей, і не допустити повторення подібного пекла у майбутньому .