Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста

понеділок, 26 грудня 2016 р.

Дорогі друзі!
Новорічні свята — це завжди щось надзвичайно чарівне!
Із дитинства ми поєднуємо разом відчуття свята, пухнастий сніг, запах ялинки і найтаємнішу ніч, коли новорічними зірочками і ліхтариками висвічується нескінченна дорога наших мрій. Ми дивимося на те, що встигли, і  знову мріємо! Мріємо із найпрекраснішими надіями  і сподіваннями на краще.
Ми бажаємо вам побачити дорогу до своєї мрії і мати багато позитивної енергії, щоб іти цією  дорогою щодня, зустрічаючи мудрих і щирих людей,  залучаючись до цікавих і різноманітних подій, створюючи щось своє, сяюче, добре! 
Веселих свят!

Кременчуцька міська ЦБС для дорослих



пʼятниця, 4 листопада 2016 р.

З днем народження, кременчуцький тролейбус!
3 листопада 2016 року ЦБС для дорослих спільно з Кременчуцьким тролейбусним управлінням провели захоплюючу акцію – «Ювілейний тролейбус»! Цього разу наша поїздка була присвячена 50-річчю з дня створення Кременчуцького тролейбусного управління.
Пасажири, яким випала така чудова нагода, дізналися історію появи тролейбусів у нашому місті, створення тролейбусних маршрутів та сучасний стан КТУ.
Бібліотекарі намагалися відтворити атмосферу 1966 року – адже саме в листопаді 1966 року вулицями Кременчука  проїхав перший тролейбус! Тогочасна подія стала знаменною для міста і його мешканців – це був початок відродження ери електротранспорту в Кременчуці після тривалого занепаду трамвайного сполучення.
Ось і бібліотекарі вирушили в подорож на «машині часу»: пасажирів зустрічали Оксана – студентка медичного училища, що поспішає на екзамен, відповідальний працівник у відрядженні Інеса, якій дуже зручно дістатися залізничного вокзалу тролейбусом, молода мама Тетяна, яка везе дитині подарунок  – справжню дерев’яну іграшкову машинку. Подарунок стане удвічі ціннішим, адже його доставили першим рейсом тролейбусу!  Бібліотекарі досить вдало передали дух часу: в тролейбусі звучали вірші поетів 60-х та лунала музика тієї пори.
Акція була спрямована на підняття престижу та популяризацію міського електротранспорту як найбільш зручного, безпечного та екологічного виду транспорту Кременчука. Також ми вкотре привернути увагу до бібліотеки як до сучасного закладу культури.










Гарбузи атакують!
31 жовтня, напередодні Дня всіх святих,  свято Хелоуїну відзначили в читальному залі ЦМБ ім. М.Горького. Бібліотекарі приміряли на себе образи відьом, чаклунок, привидів та іншої «нечисті» і зустрічали гостей, що завітали на маскарадну містерію «Гарбузова ніч».
Хелоуїн в Україні почали відзначати віднедавна, але це свято вже полюбилося багатьом, особливо – молоді. Тож бібліотекарі вирішили влаштувати свою вечірку для містян.
Ведуча свята нагадала історію Хелоуїну: напередодні Дня всіх Святих ненадовго відкривається межа між двома світами: нашим світом Живих і темним світом Мертвих, тож маємо чекати дивовижних гостей і подій! А дивуватися було дійсно чому: «моторошне» свято не обійшлося без дискотеки, дегустації кривавого коктейлю і жаб’ячих лапок на пекельній кухні (в цих ролях виступили томатний сік та зоологічне печиво!).
Під час заходу точилися розмови про фільми та книги жахів,а учасники різноманітних конкурсів за правильні відповіді отримували солодощі, також можна було спробувати перетворити звичайний гарбуз на чарівний (а на справді повчитися декупажу гарбузів на майстер-класі). 
Мистецтвом танцю порадували і учасники студії «Хайят», і бібліотекарі, які задали тон своїм запальним танком та запросили всіх бажаючих до кола.
Були обрані кращі «світильники Джека» з гарбузів та вручено приз за найкращий образ. А наприкінці незвичайного заходу відбулася фотосесія з персонажами потойбічного світу.












неділя, 30 жовтня 2016 р.


Відгомони  душі

У клубу поетичного слова "Цвіт калини", що вже більше 13 років поспіль збирається у стінах відділу мистецтв ЦМБ ім.М.Горького - знову прекрасний і подвійний привід для радості. Калинчани святкували вихід у світ двох поетичних збірок - "Побачити обрій зумій" Л.Й.Решетняк і "Дочекалася мати синочка" М.Решетняка. 


Можливо тому, що автори - мати і син - обидва захоплені літературною творчістю, презентація вийшла справді сімейною. Склалося враження, що презентантів прийшли привітати члени однієї великої родини. Це були їх колеги по перу - літератори міської спілки "Славутич", літературно-музичного салону "Журавушка" і, звичайно ж, клубу "Цвіт калини". Вів вечір керівник калинчан Ігор Герасименко. 
Лілія Йосипівна і Микола - автори вже багатьох книжок, і кожний обрав для себе свої теми у літературі: мудра зрілість і водночас дівоче захоплення, яскравість відображення краси світу у Лілії Йосипівни. Врівноваженість, спостережливість, подекуди зворушливість і гумор, і боляче сприйняття наших сьогоднішніх бід - у Миколи. 
Вірші обох авторів не можуть залишити байдужими будь-кого, тому що розповідають про те, що близько кожному - любов до Батьківщини, сім'ї, кохання, милування природою, війну. І звучали на вечорі поезії "Калиновые бусы", "Дерево тоже грустит", "Дочекалася мати синочка" М.Решетняка, "Смерч і верба", "Слово поета", "Я бабуся" Л.Решетняк, і ще багато інших, виконаних авторами та їх друзями Т.Луценко, Л.Моргацькою, Г.Гарбуз. Ліричну пісню на слова Л.Решетняк написала Алла Лебедева, і зал підспівував авторкам:

А вітер шепоче,
Розвіяти хоче
Розплетені коси мої.
Ой ночі дівочі,
Закохані очі,
Щебечуть в гаю солов'ї...
Справжнє задоволення відчуваєш, коли спілкуєшся з людьми щирими і щедрими на добро.  Слухаючи добрі, сердечні поезії, наповняєшся  теплим почуттям, навчаєшся "не тільки слухати, але й чути, не тільки дивитися, але й бачити". Так сказала Лілія Йосипівна, маючи на увазі найцінніші якості поета. Хай читачі творів сім'ї Решетняків розділять почуття авторів і знайдуть у їх творчості те заповітне, на що відгукнеться їх серце.
Централізована бібліотечна система для дорослих щиро дякує Л.Й.Решетняк і М.Решетняку за подаровані у бібліотеки авторські збірки поезій. Тепер їх твори можна прочитати у будь-якій бібліотеці системи.

Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецв ЦМБ ім.М.Горького

середа, 26 жовтня 2016 р.

Доля живописця

''Портрет художника Івана Северина''.
Художник Я.Струхманчук
Минуло 135 років від дня народження нашого земляка - талановитого українського мистця Івана Митрофановича Северина, але ця постать і надалі залишається недостатньо вивченою
Народився він 23 вересня 1881 р. в селі Остапівка Миргородського повіту Полтавської губернії. Навчався у місцевій церковно-приходській школі, де захопився малюванням. Батько-хлібороб не сприймав творчих уподобань Івася. Зрештою у 12 років майбутній видатний митець утік із села. 
Спершу працював чорноробом на станції Сенча, згодом - помічником телеграфіста й одночасно займався малюванням.  Початки мистецької освіти І.Северин отримав у Миргородській художньо-промисловій школі, - все життя був вдячний своєму першому викладачеві Опанасу Сластіону за пройдену науку.
Потім продовжив навчання у Харківській школі малювання і живопису (1903-05), у 1905—1907 роках вчився в Краківській академії витончених мистецтв; Римській академії мистецтв (1907).  
На шляху І.Северина зустрівся митрополит Андрей Шептицький. За його моральною і фінансовою підтримкою Іван Северин удосконалював свою майстерність у всесвітньо відомих центрах культури – студіях Мюнхена, Рима, Парижа (1908—1910 рр.) та у Празькій академії мистецтв (1908; 1912-13). Митрополит придбав для збірки Національного музею чудові роботи Івана Северина: краєвиди Карпат і портрети їх мешканців, мальовані в серці Гуцульщини – селі Довгопіллі над Черемошем.  
В українському мистецтві Северин належав до кола майстрів-імпресіоністів початку ХХ століття.  
''Козак''
Художник Іван Северин
Він освоїв темперну техніку, щоб глибше зрозуміти шедеври світового мистецтва. Водночас живописець і майстер пастелі; навіть його олійні твори нагадують цю техніку. Найкраще він реалізує себе як
художник-пейзажист: «Закопане» (1907), «Вечори в Альпах» (1908-09), «Околиці Риму» (1910), «Сутінки», «На Україні», «Степ український», «Зимовий вечір в Карпатах», «Кубанський козак», цикл «Гуцульщина» (1905-1911). 

1909 р. у Львові організовано виставку творів мистця,  де експонувались замальовки з Гуцульщини. Але захоплення у критиків виставка не викликала. Розчарований реакцією галицької громадськості, художник їде з виставкою до Києва. Але і тут його  не зрозуміли. 
1913 р. І.Северин вирушає з геолого-географічною експедицією у Середню Азію. Експедиція працювала на центральному Тянь-Шані і Тибеті. Іван Митрофанович там багато малює. Народжуються нові краєвиди, портрети місцевих жителів.
''Вечірній пейзаж''. 1910-ті.
Художник Іван Северин
Від 1917 р. мистець проживає у Пржевальську в Киргизії, веде громадське життя: керує науковим товариством краєзнавців, викладає в художніх студіях, на вчительських курсах та продовжує творчо працювати. 
1925 р. художник повертається в Україну й оселяється в Харкові, де викладає в Харківському художньому технікумі і Харківському Художньому Інституті (1925-33), але творчо був мало активний. З того часу відомий лише його цикл «Дніпрельстан» (1930—1932). Цікаво, що, як майстер пастелі, він розробляє технологію виготовлення нових пастельних олівців, за яку отримав навіть авторське свідоцтво. Від середини 1930-х рр. художник хворіє. 
Під час Другої світової війни знищено величезний творчий доробок мистця. На початку 1950-х рр. він втрачає зір. Повністю занурений у темноту, І.Северин помирає 1964 р. в Києві.
''Зимовий пейзаж''. 1910-ті.
Художник Іван Северин
Належного визнання художник не отримав і після смерті. Можливо, причина тому у майже повній втраті мистецької  спадщини або ж ігнорування І.Северина радянською владою. Заради справедливості можна відмітити, що 1981 р., за рішенням ЮНЕСКО, у світі і в Україні відзначалося 100-річчя від дня народження мистця. 
Тяжким був життєвий шлях талановитого маловідомого українського мистця першої половини ХХ століття. Від Бога він отримав дар – чутливу душу й хист до малювання, від долі – прекрасних наставників, і водночас цілковите нерозуміння людей, яким прагнув служити своїми працями. 

Матеріал частково взятий з сайту пошукового загону "Славія" (м.Мигород) http://slavia.do.am/

Про І.Северіна  читайте  у  відділі мистецтв  ЦМБ ім.М.Горького:

Історія українського мистецтва: в 6 т. Т.4, кн.2: Мистецтво другої половини XIX-ХХ століття /гол. редактор  М.П.Бажан; відп.  редактор В.І.Касіян. -Київ: Київська фабрика "Жовтень", 1970. - С.218
Семчишин-Гузнер О. Мистець із зраненим серцем // Образотворче мистецтво. - 2007. - № 2. - С.52
Ханко В. Полтавщина: плин мистецтва, діячі: Мистецтвознавчі праці. - Київ: Видавець Остап Ханко, 2007. - С.338

четвер, 20 жовтня 2016 р.

Під прощання журавлине
Цей сумовитий день таки залишить світлий спогад у душах тих, хто прийшов до стін Кременчуцької спеціалізованої школи №10 з поглибленим вивченням англійської мови, де відбулося зібрання з нагоди відкриття меморіальних дошок двом її випускникам  – письменникові Вікторові Федоровичу Баранову та учасникові АТО Артемові В’ячеславовичу  Носенку.
Два громадянина України. Дві долі. Обох об’єднують не тільки пороги рідної школи, яку вони закінчили з різницею у майже сорок років, але й велика любов до рідної землі, до Матері-України.
Старший із них – кавалер ордену «За заслуги» III ступеню  Віктор Баранов – боровся за щастя її народу за допомогою рідного українського слова,  молодший – кавалер ордену «За мужність» III ступеню Артем Носенко – робив це зі зброєю в руках і загинув, захищаючи її цілісність на східних рубежах Вітчизни. Кожен окремо й обидва водночас немов будували міст між різними світами над річкою із назвою «Життя». У той же час обидва засівали життєву ниву добірним зерном, імя якому – честь, гідність і патріотизм.
Право на відкриття меморіальних дощок було надано старшокласникам школи, вони ж і розпочали захід, під час якого виступив секретар  міської ради Юрій Гриценко, дружина Віктора Федоровича Баранова – Лідія Петрівна, мама загиблого воїна Валентина Іванівна Носенко. Свої думки висловили директорка школи Наталія Володимирівна Мамон, учениця старших класів Катерина Крамаренко та автор цих рядків. Під час окремих виступів йшлося про нетлінні істини, за допомогою яких присутнім ще й ще раз нагадали про суть минущого і вічного.
На вшануванні пам’яті були присутні рідні брати Віктора Федоровича Леонід та Василь, їхні дружини, племінники, інші представники великої родини Баранових, а також школярі, знайомі, сусіди та шанувальники його творчості.
Чимало з побаченого й почутого –  неначе імператив відповідальності за все, що діється на твоїй землі з усім твоїм народом. Під журавлине прощання цей  захід сприяв також присутнім стати зрілими учасниками дійства й сприйняти життя без масок. Водночас кожне слово, що лунало під час читання вірша-діаманта В. Баранова «До українців», очищало кров, додавало снаги і любові до життя саме на нашій благословенній українській землі.

Федір Чужа, голова Кременчуцького осередку Національної спілки журналістів України


середа, 12 жовтня 2016 р.

Rysuję dyni, 
або Малюємо і розмовляємо польською

Весело було на одному із занять Творчої студії Тетяни Матюхи, яка другий рік поспіль працює у відділі мистецтв ЦМБ ім.М.Горького.
Діти, звичні до пензликів, олівців і солоного тіста, чекали традиційного уроку малювання, але отримали сюрприз. До них завітав волонтер з Польщі Варфоломій Ванот , що працює в Україні за програмою ЕVS (Европейської волонтерської служби). Програму у Кременчуці реалізує інформаційно-просвітницький центр "Європейський клуб".
Розпочали з малювання гарбуза - актуальна тема наперододні Хелловіну. Варфоломій приєднався до компанії і почали творити разом. Водночас узнали, що польською "гарбуз" вимовляється як "dynia" (диня), "птах" - "ptak", "хмара" - "chmura "... Все, що діти зображували на своїх малюнках, Варфоломій вимовляв рідною мовою.
Так у Студії започаткували легке і невимушене вивчення польської. Звичайно, з першого заняття неможливо ухопити всі нові слова, але Варфоломій буде тепер приходити до Студії постійно, навчаючи дітей польської мови в ігровій формі під час художніх занять.
Треба відмітити, що бібліотеці повезло з волонтером.  Пан Ванот має прекрасні лігвістичні здібності: він вільно розмовляє українською, російською, англійською, білоруською мовами, не говорячи про рідну польську. Людина ерудована, контактна, відразу привабив дітей і бібліотекарів невимушеністю спілкування.
Всіх, хто бажає займатися у Творчій студії Тетяни Матюхи і водночас пізнавати ази польської мови, запрошуємо до Студїї. 


Наша адреса: вул.Європейська (колишня Щорса), б.66/13. Центральна міська бібліотека ім.М.Горького, відділ мистецтв. Зупинка "Міськводоканал". тел.5-64-48. Студія з польською мовою працює по вівторках з 16 до 17 год.

понеділок, 10 жовтня 2016 р.

   Творча імпреза «Цвіту калини»

"У Калиновому Версалі
Палає вересневий бал
Піснями гарними, віршами
І сяйвом танцювальних пар..."


З цих слів Ігоря Герасименка у відділі мистецтв ЦМБ ім.М.Горького розгорнулась вистава, що перенесла присутніх на декілька століть тому, нагадавши часи асамблей і королівських балів.
На виставу "У Калиновому Версалі" запросили гостей члени клубу поетичного слова "Цвіт калини". Калинчани продемонстрували своїм прихильникам незвичну імпрезу. Все спілкування між собою, діалоги з глядачами велись тільки за допомогою... рими.  На якийсь час вітальня бібліотеки перетворилась у розкішний палац, де розгорнулось справжнє старовинне дійство.
"Хай в очі ваші буде взято
Із наших цей чарівний жар.
Хай  стане вашим наше свято
Усім запрошеним у зал."

Літератори уособлювали образи різноманітних персонажів королівського двору. Головний герой вистави - Король (його грав керівник клубу Ігор Герасименко) запрошував до виступу придворних (членів клубу ), аби  вони своїми поезіями і піснями розважили Короля і покращили настрій Його Величності. До глядачів вітались маски Кармен (Л.Димченко) і Барона (В.Михайлов), міністрів різних рангів, які створили калинчани.
Мелодійні пісні у виконанні Алли Лебедевої (вона грала Маркізу) супровождувались танцями і декламаціями віршів.

"А ти, Версалю, прославляй
Калину полум'яну в лузі
Й це братство дійсно золоте.
Хто має коло справжніх друзів -
Натхнення і весну знайде."




Свято дійсно відбулося. У глядачів імпреза викликала справжнє захоплення. Калинчани з успіхом впорались із своїми ролями. Особливо гармонійно перевтілився у Короля І.Герасименко, чия роль дійсно була найважкішою. Артистів вітали колеги по перу, дякуючи за доставлену можливість насолодитися поезією, музикою, творчістю.

Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького

вівторок, 27 вересня 2016 р.

Мандруємо «Стрічкою часу»…

З наближенням професійного свята – Всеукраїнського Дня бібліотек – працівники міських книгозбірень приготували чимало сюрпризів для своїх нинішніх та потенційних користувачів.
Одним з них став вуличний захід «Стрічка часу», який пройшов 25 вересня біля приміщення міського краєзнавчого музею і був присвячений  445-річчю м. Кременчука та професійному святу бібліотекарів України.
Захід «переріс» форму звичайного перегляду літератури і перетворився на яскраве костюмоване дійство, символізуючи розвиток книги та читацьких уподобань від рукописних фоліантів Середньовіччя до нинішніх днів. Бібліотекарі презентували не лише літературу відповідного періоду, а й стиль епохи – костюми, інсталяції з предметів побуту. До них долучилися і працівники музею, які виставили колекцію раритетних артефактів з фондів свого закладу.
В ході заходу відбувалося пряме спілкування бібліотекарів з містянами, в ході якого вони дізналися про розвиток літературних процесів різних історичних періодів та ознайомилися з найпопулярнішими книгами різних часів, наявних у фондах ЦБС для дорослих.




 
 








Смакуй варення з бібліотекою!

 Цього року свій день народження наше місто святкувало у  незвичний спосіб – фестиваль «Солодкий Кременчук» зібрав усіх охочих поласувати смачненьким та відзначити 445-ту річницю  Кременчука кулінарними рекордами.
Оскільки день народження   у багатьох асоціюється з «днем варення», тож ЦБС для дорослих порадувала жителів міста черговим вуличним святом – літературною дегустацією «Смакуй варення з літературними героями».
 24 вересня бібліотекарі пригощали містян смаколиком  з дитинства – запашним, смачним, солодким, всім нам знайомим варенням.
А варення було приготоване різними господинями – як  бібліотекарями і членами їх родин, так і користувачами, які люб’язно надали баночки зі своїх запасів. Тож на кременчужан чекала дегустація дарунків літа, зроблених вмілими руками щедрих господинь.
На заході були представлені різноманітні локації. Першим розпочав роботу український куточок. Всіх, хто давав правильну відповідь на загадки, пригощали фруктами, а також частували смачними пирогами та чаєм з самовару. Такий хід викликав справжній ажіотаж – де вам  наллють гарячого чаю прохолодної днини та ще пирогом почастують абсолютно безкоштовно! Їм допомагали та всіляко розважали присутніх герої Л.Керола «Аліса в Країні чудес» та графиня Вишенька.

Оскільки вуличне свято вперше проводилося дуже довго як на бібліотечний захід – впродовж 6 годин, на зміну одним локаціям та бібліотекарям приходили інші: були різноманітні  ігри, конкурси, вікторини, майстер-класи, анімаційна діяльність, малюнки на асфальті, шоу мильних бульбашок.
Випадкові перехожі надовго затримувалися біля бібліотекарів. Та й як не захопитися такою красою: тут і справжні інсталяції з дарами осені, і пироги дають, і картини оживають, і мистецтву карвінгу навчають!


А для багатьох справжнім подарунком стала можливість зробити яскраве селфі з героями свята!

До уваги жителів міста було представлено перегляд літератури відповідної тематики, повсякчас звучала весела музика та цікаві розповіді бібліотекарів про традиції української та світової кухні.