Тієї слави козацької повік не забудем

На свято Покрови Пречистої Богородиці, в нашій державі відзначається День українського козацтва  і День захисника України. Це свято звитяги українського лицарства, а також день пам’яті та пошани всіх, хто впродовж століть боровся за державний суверенітет України.

З цієї нагоди  бібліотекарі філії №6  Резниченко О.Я. і Галайда В.В.  17 жовтня провели свято  патріотичного духу «Тієї слави козацької повік не забудем».

 Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. То ж ведучі розповіли про традиції славної козацької доби; про подвиги козаків-характерників; про великий вплив, який мав і має феномен козацтва на творчість українських письменників.

Слова бібліотекарів вдало поєднувалися із виступами cтудентів КМК ім. В.І. Литвиненка, які  читали вірші про козаків і співали українські пісні.

Присутнім дуже сподобалася вікторина, в якій вони гарно проявили свої знання  по історії козаччини. А переможець - Левішко Максим отримав  приз.

Зацікавила студентів і книжкова виставка «Козаку найперше - воля, козаку найперше – честь».

Захід пройшов цікаво і змістовно. Хай козацькому роду не буде переводу! 

Бунтівний гетьман Іван Мазепа

Книжкова виставка з такою назвою діє в бібліотеці-філії №6 з початку липня. Вона приурочена до 330-ї річниці від часу обрання Івана Мазепи гетьманом Війська Запорізького. А було це в містечку Коломак, на Харківщині, у 1687 році!

З цією виставкою вже ознайомились чимало користувачів нашої бібліотеки: і дорослих, і дітей! Багато школярів вперше від бібліотекарів почули про славного гетьмана Івана Мазепу, князя, воєначальника і суспільно-політичного діяча.

Дорослі ж з цікавістю знайомилися з новою літературою, бо у багатьох з них були полярні, взаємовиключні оцінки про життя і діяльність Мазепи. Та всі вони погоджувалися, що трагічна постать бунтівного гетьмана вимагає до себе об’єктивного ставлення.

Із книг, представлених на виставці, наші користувачі мають можливість більше дізнатись про Івана Мазепу і як будівничого української культури і освіти. За часів, коли він був гетьманом, міста України прикрашались чудовими храмами у стилі бароко.

І хоч гетьманська столиця тоді була у Батурині, та Київ розвивався як церковний і освітній центр України, повноправно виступаючи її духовно-культурною столицею. Наприклад, при Лаврі була відкрита школа іконописців, куди їхали навчатися не лише з України, а й з Сербії та Болгарії.

На виставці представлені і художні, і науково-популярні видання про Івана Мазепу із дуже цікавими фактами, бо ж його життя було як захоплюючий авантюрний роман…

Хочемо поділитися ще однією новиною з життя нашої бібліотеки, пов’язаною з іменем і діяльністю Мазепи. Мова піде про відвідання історико-культурного заповідника у Батурині Чернігівської області,  куди працівники бібліотеки запросили користувачів – та й поїхали у гетьманську столицю!

Дізналися багато нового і про місто Батурин, що було гетьманською резиденцією із 1669 по 1708 рік, а після трагедії було практично знищене. 

Там за вцілілими описами, повністю відновили дерев’яні фортечні укріплення, а на фундаменті зруйнованої відбудовано резиденцію Івана Мазепи. Побували! Побачили! Як чудово все більше дізнаватися про своїх українських героїв!

Тож запрошуємо всіх до кінця липня ознайомитися з виставкою в бібліотеці-філії №6!

Задзвонили срібні дзвони в Україні

     Двадцяте століття залишило нам у спадок багато подій минулого, які віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності.

  До таких подій належить День Соборності України – свято, що відзначається щороку.

   День Соборності – це день, що символізує возз'єднання України, це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель. Цей факт мав місце 22 січня 1919 року.

   До цього дня у відділі абонементу ЦМБ ім. М. Горького бібліотекар І категорії Манжеліївська Н.А. підготувала виставку - вітрину  «Задзвонили срібні дзвони в Україні».

   

Книжкова виставка розташована на підвіконні, тому не тільки користувачі бібліотеки, а й перехожі можуть звернути на неї увагу.

Книга, яка привертає погляди, – «Моя країна – Україна» авторів Сокол А.В. та Конечна О.М. Ця книга немов запрошує користувачів у подорож по рідній країні, в доступній формі знайомить з історією України, її символікою, природними багатствами та культурою.

     Усіх, хто цікавиться історією рідної країни, запрошуємо до нашої бібліотеки, де ви знайдете багато цікавого. Зокрема діє виставка-портрет «За правду й волю» із серії «Історичні постаті України», що присвячена 420-річчю від дня народження Богдана Хмельницького, з якої Ви можете дізнатися про Гетьмана України – лідера визвольної боротьби нашого народу від польського поневолення.

     Чекаємо на Вас!

Ми славного роду  

         22 січня 1919-го було проголошено Акт злуки всіх українських земель, об'єднання двох українських державних утворень – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину Соборну незалежну українську державу.

Багато століть український народ був розділений на частини між сусідніми країнами, був змушений жити за різними правилами та законами. Та Україна вистояла, виборола свою суверенність, об'єднала українські землі в одну з найбільших європейських держав. 

І сьогодні ми з гордістю згадуємо про тих, хто боровся за об'єднання національно - демократичних сил українства, тих, хто прославив Україну, зіграв вагому роль в історії українських земель, став її символом, залишив слід в історії не тільки України.

А допоможуть нам в цьому книги – новинки, які з'явились в нашій бібліотеці, і з якими ми хотіли вас познайомити.

  

Це 11 книг одного формату, однаково оформлених, хоч і різних видавництв, невеликого розміру, але в твердій обкладинці. Такі приємно брати до рук. Книги вийшли переважно в 2013-му році в Харкові, Києві і одна в Кіровограді.

Кожна книжечка розповідає про окрему історичну особистість, за винятком князів Острозьких. На обкладинках – кольорові портрети героїв книг та коротка інформація про особи.

Книги захоплюють з перших сторінок, багато цікавої інформації, сприймаються одночасно і як історичні праці і захоплюючі романи, адже життєві історії особистостей непрості, вплітаються в історичні реалії тих часів: війни, кохання, інтриги, а ще цілеспрямоване відстоювання інтересів рідної землі, просвітницька діяльність.

Презентація книг Т.Каляндрука

         14 жовтня в день свята Покрови Пресвятої Богородиці, Божої Матері, яка вважалась покровительницею козаків, в Україні відзначається День українського козацтва. Відзначається він з 1997-го року «… ураховуючи історичне значення і заслуги Українського козацтва в ствердженні української державності …». 

         Тож з нагоди таких славних свят бібліотекарі відділу абонементу ЦМБ ім. М.Горького Ходова Н.В. і Шпак Т.М. познайомили старшокласників ЗОШ №16 з цікавими книгами Тараса Каляндрука  «Таємниці бойових мистецтв України» та «Загадки козацьких характерників». Книги ці вийшли в 2007 році у Львові в видавництві «Літературна агенція «Піраміда».

         Дослідник вперше розглядає історію бойових мистецтв України в контексті проблеми історичного розвитку українського народу. Учений зібрав та опрацював відомості про бойові мистецтва українців, подав свідчення із рідкісних джерел, які були до цього малодосліджені. І при цьому книги читаються легко, багато цікавої захоплюючої інформації, малюнків і сучасних фото, адже бойові мистецтва українців не загубилися на теренах історії.

         Перед читачем постає цілісна картина самобутніх бойових мистецтв українців зі стародавніх часів до наших днів.  

         Автор розпочинає свою книгу розвідкою в давні часи до наших пращурів, аналізує народні легенди, казки, перекази.  Неодноразово звертає увагу на спадковість багатьох знань, умінь, зовнішнього вигляду козаків як нащадків індоарійської касти воїнів - кшатріїв. А ще, як і багато наших і зарубіжних дослідників, схиляється до думки, що «Арії вийшли з території України» (Джан Бовле, історик. Цитата з книги «Людина у віках»). «Я бачив пам’ятки аріїв і козаків біля Кременчука, а також у Переяславі… Можу сказати тепер: Україна є прабатьківщиною аріїв» (Арвінд Аллок, директор інституту охорони національних пам’яток Індії).

         Розповідається в книгах також про пластунів і характерників, про мистецтва «Бойовий гопак» і «Спас», про козацьку зброю: холодну і стрілецьку, про сучасні козацькі товариства, (є козаки і в почесній варті Президента України), про роль кобзарів, козацькі школи, різні види поєдинків і боротьби і ще багато про що.

      

Старшокласники з цікавістю прослухали інформацію, до того ж підкріплену показами відеофільму «Хортиця. Молодецькі забави» (демонстрація умінь сучасних козаків), кадрів відеофільму Т.Каляндрука «Бойовий гопак». Завершили захід мультфільмом про наших національних улюбленців - героїв «Як козаки сіль купували»

         А в самій бібліотеці для всіх відвідувачів до свята підготовано

  перегляд літератури «Покрова - козацька мати».

        

Запрошуємо до нашої бібліотеки!

         Козаку найперше - воля, козаку найперше - честь!

                                                                             Хто зберіг любов до краю
                                                                             І не зрікся роду,
                                                                             Той ім'ям не вмре ніколи
                                                                             В спогадах народу.

            14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці, в нашій державі відзначається День українського козацтва. Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. З цієї нагоди  відбувся літературно-музичний вечір «Козаку найперше - воля, козаку найперше - честь!». 

Бібліотекарі філії №6 Резниченко О.Я. і Галайда В.В. розповідали про традиції славної козацької доби; про подвиги козаків-характерників; про великий вплив, який мав і має феномен козацтва на творчість українських письменників. Слова ведучих вдало поєднувалися із виступами cтудентів КМК, які  читали вірші про козаків.

Присутнім сподобалася вікторина, в якій вони гарно проявили свої знання  по історії козаччини, а переможці  отримали призи.

Історична віха української державності

У січні 1648 року на Запоріжжі розпочалося масштабне антипольське повстання під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Повстанці отримали низку перемог над урядовими військами Речі Посполитої, їх підтримало все населення України.

Шестирічна війна виснажила економічні і трудові ресурси. Україні потрібен був мир. А без союзника він був неможливий.

18 січня 1654 р. в Переяславі зібралась козацька рада для вирішення майбутньої долі Гетьманщини – йти на угоду з Москвою чи продовжувати одноосібне протистояння з Польщею, що неминуче загрожувало поразкою.  

Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті 1654. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець.

Оцінка самої Переяславської ради, була і є предметом частих суперечок учених. Справа ускладнюється тим, що оригінальні документи втрачено, збереглися лише неточні копії чи переклади. До того ж російський архіваріус Петро Шафранов доводить, що навіть ці копії сфальсифіковані царськими переписувачами.

Як зазначив Ю.Шевельов. Переяслав у перспективі трьох сторіч нам уявляється початком великої трагедії. Але в 1654 році не був закладений розвиток тільки в цьому напрямі. Навпаки, сучасникам Переяслав здавався вихідним пунктом для великої експансії. Майже нічого не втрачаючи політично, Україні відчинявся шлях до культурного завоювання північного сусіда. Київ в очах тогочасного українця був другим Єрусалимом — центром церкви, культури. Ворогом були турки та поляки, і знаряддям піднесення другого Єрусалиму — Києва мала стати Москва. Її військова сила мала здійснити програму української інтелігенції.

         Що таке Москва, — знали, і все-таки пішли на Переяслав. Може тому, що усвідомлювали, наскільки нижчий був той культурний і побутовий рівень, на якому стояла Москва. Уже у другій половині XVII століття в Москві було 7 монастирів, повністю заселених українцями й білорусинами. Славнозвісна реформа патріарха Нікона була фактично проведена з участю українців, вихідців з Київської академії. Заснована 1685 року Московська академія, що відома під назвою Слов'яно-греко-латинської, від 1700 року фактично перейшла в українські руки і протягом наступних 64 років із 19 ректорів українцями були 16.

 Якщо Україна і зазнала поразки, то це сталося не через переяславські умови. «Політично і військово Переяслав став початком поразки тому, що різні українські кола втягали Москву в Україну, намагаючися використати її проти своїх внутрішніх ворогів».

Література:

1.                            Возз’єднання України з Росією. Документи та матеріали у трьох томах. Т. 3. М., 1954. – С. 373 [ Електронний ресурс ]. - Режим доступу :  old.portal-slovo.ru/rus/history/87/8826 /

2.                            Гунчак Т. Переяславська Рада: між історією та легендою // Сучасність. – 2004. - № 4. – С. 107.

3.                            Іванченко Р. Переяслав: велич і драма української козацької державності // Київ. – 2004. - № 1-2. – С. 133.

4.                            Онишкевич Л. Вина й відповідальність за Переяславську угоду  // Слово і час. – 2008. - № 1. – С. 47.

5.                            Рафальський О. Переяславський договір – найбільша легенда слов’янської історії  // Віче. – 2003. - № 9. – С. 69.

6.                            Смолій В. А. Українська національна революція XVII ст. ( 1648 – 1676 рр. ) / Валерій Смолій, Валерій Степанков. – К. : Києво-Могилянська академія, 2009. – 447 с.

7.                            Степанков В. Переяславська присяга 1654 р.: зміст і наслідки  // Український історичний журнал. – 2004. - № 1. – С. 20.

8.                            Шпиталь А. Творення міфу Переяславської ради 1654 р. в українській літературі  ХХ ст. //  Слово і час. – 2004. - № 5. – С. 18.

9.                            Оглоблин О. Українсько-московська угода 1654. – Нью-Йорк – Торонто : Б. и., 1954. – 100с.

10.                        Переяславська рада очима істориків, мовою документів / Упор. О. І. Гужій, Т. В. Чухліб. – К. : України, 2003. – 432 с.

11.                        Толочко П. Переяславська рада – історичний вибір українського народу [ Електронний ресурс]. – Режим доступу :  archiv.orthodoxy.org.ua/page-846.html