Наснагу дає «Цвіт калини»

 
Неодноразово у стінах відділу мистецтв Центральної міської бібліотеки ім.М.Горького ми зустрічали діячів української культури і науки - музикантів і художників, літераторів і майстрів народного мистецтва, дослідників і краєзнавців. 28 жовтня тут відбулась зустріч відразу з цілим творим колективом - членами кременчуцького клубу любителів поетичного слова "Цвіт калини". Презентувалася перша збірка альманаху клубівців, яку вони назвали "Калинові самоцвіти", і присвятили 10-річчю свого клубу. Вийшла книга у 2015 році.

"Цвіт калини" з першою збіркою

Більше 10 років тому  прийшли учасники клубу до нашої бібліотеки щоб оволодіти мистецтвом поетики, вдосконалити свою літературну майстерність. Організатором і ідейним натхненником об'єднання став С.М.Петренко - член Національної пілки журналістів України, кременчуцької спілки літераторів "Славутич" та Полтавської спілки літераторів, смовіддано закохний у поезію.

Пісню на вірш С.Петренка
виконує Борис Бабілуа

Він уміло керував клубом майже 10 років, залучаючи на засідання яскраво обдарованих митців та допомагаючи поетам-початківцям доброзичливими творчими порадами. На жаль, невблаганна доля рано і несподівано вирвала його з життя. Післе деякої паузи творчий прапор клубу підхопив член обласної спілки письменників України та Кременчуцької спілки літераторів "Славутич" Ігор Герасименко."Цвіт калини" стал для клубівців не просто школою літератури - він став частиною їх життя. Сюди приходять з друзями і з сім'ями, спілкуються і діляться творчим і життєвим досвідом люди різних поколінь.

Ніла Волкова присвятила клубу
вірш "Від  "Цвіту" до "Грона"

Ірина Овчаренко  - авторка романтичних 
і патріотичних віршів

Більшість калинчан, маючи великий творчий багаж, неодноразово публіковалась, видаючи авторські видання, або друкуючись у збірках колективних.
З роками клуб любителів поетичного слова "Цвіт калини" вийшов за рамки поезії. Калинчани створюють, крім поетичних, і прозові твори.

Виступає голова клубу
Ігор Герасименко

Тому у книзі "Калинові самоцвіти" зібрані не тільки вірші і пісні, але й проза разних жанрів - есе, оповідання, спогади. Книга недарма називається "Калинові самоцвіти" - адже у ній відображений неповторний літературний хист і внутрішній світ кожного автора. А всього їх 18. Цим виданням клуб уперше заявив про себе як про сталий творчий колектив з певним літературним досвідом.

Майстриня жіночої лірики
Валентина Лисич

Збірку "Калинові самоцвіти" читайте у відділі мистецтв ЦМБ ім.М.Горького.

Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького

Гарбузи атакують!

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада американці і європейці відзначають свято нечистої сили – Хеловін. Вважалось, що у ніч перед Днем Всіх святих душі померлих безперешкодно проходять у наш світ, щоб оцінити справи своїх живих нащадків.

У США та Європі в хеловінську ніч на вулицях міст можна побачити натовпи дітей і дорослих, переодягнутих у страхітливі карнавальні костюми. Вони лякають перехожих, стукають у двері помешкань і вимагають солодощі в обмін на життя.

З роками святкування Хеловіна стає дедалі популярнішим і в Україні. В хеловінську ніч організовують тематичні клубні вечірки та костюмовані шоу.

 Цьогоріч два відділи ЦМБ ім М.Горького теж вирішили відзначити моторошне свято, підготувавши для своїх користувачів книжкові виставки.

«Жахи - не привід не читати» – так стверджують бібліотекарі юнацького відділу. Куточок літератури «про страшне» оздоблено різноманітними гарбузами і гарбузиками. Притулок на полицях знайшли і справжні, ексцентрично розмальовані плоди, і майстерно створений  красень із пап’є-маше, і ліхтарик, чиє загадкове мерехтіння додає атмосфері таємничості. І як би не старались бібліотекарі нагнати жаху, але   весь антураж викликає скоріше посмішку і замилування, аніж страх:  кажани уздовж стін бібліотеки і відьма на мітлі, де чорний кіт вигнувся дугою,  лише «страшенно» приваблюють і привертають увагу до виставки, аніж  відлякують. Щоб  познайомити  користувачів з історією свята, працівники відділу підготували вікторину. Хто правильно відповість на запитання – отримає цукерку або яблуко!

«Щасливого Хеловіну» – так назвали свою виставку у вікні бібліотекарі відділу абонементу.

Перехожим і користувачам бібліотеки з вікна весело всміхається і підморгує вогниками гарбуз, закликаючи до бібліотеки. Стоїть у кутку чарівна мітла, на якій тільки-но прилетіла відьма. А над всім цим летить маленький добрий привид Каспер. А що вже що й казати про книжки «жахливої» тематики – їх тут вистачить на всіх любителів «полоскотати нерви»!

Тож  виставка викликала неабиякий інтерес, особливо, у дітей і підлітків.

Геть все погане! Треба радіти життю кожної миті. 

Приходьте і ви до бібліотеки, і самі побачите – не такий вже й страшний Хеловін, як його малюють! 

 Борису Олійнику - 80

22 жовтня бібліотекарі відділу абонементу ЦМБ ім. М.Горького запросили своїх читачів на літературну вечірку шанувальників поезії. А присвячена вона Борису Олійнику – Герою України, академіку НАН України, лауреату Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка, інших українських та міжнародних премій, голові правління Українського фонду культури, і таке інше, та, перш за все, – Поету. В цей день йому виповнилось 80 років.

Борис Олійник - наш земляк, родом з Полтавської області. Він не раз згадує у творах і Полтавщину і рідну Зачипилівку, найдорожчим своїм людям присвячує вірші і поеми.

Олійник – майстер громадянської поезії, а його інтимна лірика чарувала й буде чарувати і зовсім юних, і позначених сивинами. А ще Б. Олійник чи не єдиний у сучасній українській поезії автор, який створив не кілька віршів, циклів чи поем, а написав цілу книгу,  присвячену найдорожчій на світі людині – мамі, сивій ластівці.

На заході присутні переглянули недавнє інтерв'ю Дмитра Стуса з Борисом Олійником, записане саме до ювілею, про маловідомі  і важливі моменти його життя, про принципи, яких дотримувався на протязі всього життя, щоб не соромно було і в 70, і в 80 літ.

Звучало багато віршів про наш рід і народ, щемливих пісень на слова поета.

Зустріч пройшов у теплій зворушливій атмосфері, присутні ще довго обмінювались враженнями. 

Візит бібліотекарів до Польщі

Кременчуцька міська ЦБС для дорослих давно прагнула налагодити зв’язки з іноземними колегами з метою обміну професійним досвідом. Нарешті така можливість з’явилася завдяки плідній співпраці з Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський клуб», який є постійним партнером бібліотеки, та з яким вже втілено в життя кілька успішних спільних проектів.

КІПЦ «Європейський клуб» активно розвиває співпрацю з польськими партнерами в галузі освіти, культури та молодіжних обмінів, тож результатом чергового вдалого проекту громадських діячів і бібліотеки став робочий візит 4 бібліотекарів ЦБС для дорослих – Тетяни Майдак, Вікторії Старкової, Інни Хмелик, Олени Резниченко та представника КІПЦ «Європейський клуб» Альони Глазкової з 5 по 17 жовтня 2015 року в рамках проекту «Перейняття практичного досвіду роботи з молоддю в Центрі співпраці молоді та бібліотеці в Гдині» в Республіці Польща.

Стажування кременчуцьких  бібліотекарів відбувалося в міській публічній бібліотеці міста Гдині, яке входить в так зване Тримісто – це своєрідний конгломерат трьох міст на узбережжі Балтійського моря, що складається з Гданьська, Гдині і Сопоту.

Проект мав освітній характер і був сфокусований на обміні досвідом українських і польських бібліотекарів, особлива увага приділялася  використанню можливостей громадської та волонтерської діяльності в бібліотечних закладах.

Стажування було організовано Центром молодіжної співпраці та фінансувалося програмою Еразмус+.

Учасниці дуже задоволені результатами своєї поїздки, отримали велику кількість позитиву від спілкування з польськими колегами, а головне – ні з чим незрівнянний досвід, який вони прагнуть якнайшвидше втілити в практику роботи кременчуцьких бібліотек.

  

 

Iсторія на кінчику пензля

М.С.Самокиш

Не часто зустрічаються здібні  живописці у таких жанрах живопису як баталістика або анімалистика. А коли ці здібності поєднуються в одній особі, то виникає унікальний, яскравий талант. Приємно, що маємо нагоду розповісти про нашого співвітчизника - живописця, ілюстратора Миколу Семеновича Самокиша, якому у жовтні виконується 155 років.

М.С.Самокиш - російський і український радянський художник-баталіст і педагог, який працював також в області анімалістичного жанру і книжкової графіки. Академік і Дійсний член Імператорської Академії мистецтв, Заслужений діяч мистецтв РРФСР, Лауреат Сталінської премії другого ступеня.

Майбутній живописець народився 13 жовтня 1860р. в Ніжині (Чернігівська область) у бідній сім'ї  листоноші. Зберігся будинок, де з'явився на світ Микола Самокиш. Зараз у цій невеликій будівлі в Ніжині розміщений музей «Поштова станція».

Ніжин.Будинок музею "Поштова
станція"

 Одну з його кімнат займала велика родина Самокишів. Через бідність батьків, хлопчика віддали на виховання дідові Дмитру Івановичу Сеніну у село Носівку. Ці події і зіграли вирішальну роль у формуванні у Миколи любові до вітчизняної військової історії, тварин, народного побуту. У Носівці зберігалися сліди старовини, бойового козацького минулого. Побачені в будинку відставного офіцера лубочні картинки, що зображували епізоди російсько-турецкої 1828-1829рр. і Кримської 1853-1856рр. воєн, заворожували хлопчика. Дивлячись на картинки, хлопець пристрасно бажав створювати щось подібне.