Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста

субота, 29 грудня 2012 р.

Художник Tom Newsom. "Bird Watching Santa"
Любі друзі! Відділ мистецтв ЦМБ ім.М.Горького поздоровляє всіх з наступаючим Новим роком! У святкові і буденні дні читайте книги! Хай вони подарують Вам гарний настрій! Здоров'я, радості, здійснення заповітних мрій у Новому році!

середа, 26 грудня 2012 р.

Графік роботи Центральної міської бібліотеки ім.М.Горького (вул.Щорса, б.66/13) на період новорічно-різдвяних свят:

29.12.2012 (субота) - вихідний

30.12.2012 (неділя) - робочий

31.12.2012 (понеділок) - санітарний

1.01.2013   (вівторок) - святковий

2 - 6.01.2013 - робочі дні

7.01.2013   (субота) - святковий, вихідний

З 8.01.2013 - працюємо за графіком
Шановні користувачі! 
Вітаємо вас з Новим роком та Різдвом Христовим!  Бажаємо вам творчої наснаги, завзяття в роботі, миру і благополуччя в родинах, здоров'я, оптимізму, мудрості у житті,
віри, надії і любові в серці!

з повагою колектив ЦБС для дорослих.

четвер, 6 грудня 2012 р.

«Місце зустрічі – бібліотека».

      28.11.2012 р., об 11 годині , в приміщенні сімейної вітальні бібліотеки-філії № 2 відбулося свято, приурочене до 60-річчя з дня заснування бібліотеки, свято, якого немає в  жодному календарі, свято, на якому зустрілись радість зустрічі і світло надії. 
      Більше 100 бажаючих приєднатися до поздоровлень працівників  бібліотеки з ювілеєм,  ледве вмістила сімейна вітальня.

      Дуже насиченою була програма вечора, яка включала в себе  виступи художніх
 колективів територіального центру Автозаводського району і 8-го мікрорайону, ансамблю скрипалів музичної школи № 1
 і військовослужбовців в/ч А 1546, учнів ЗОШ № 18 і літераторів з числа читачів бібліотеки.
      Поздоровити бібліотеку із знаменною датою прийшли одно-
думці і партнери бібліотеки. Серед них – депутат міської Ради
Шапран Володимир Іванович, депутат Автозаводської Ради
Корф Євген Володимирович, представник громадської організації
«Рідне місто» Борисова Надія Петрівна, завідувач відділення соціально-побутової адаптації Територіального центру Автозаводського району Голубнича Тетяна Владиславівна. 

      Слова вдячності на адресу бібліотеки за плідну співпрацю прозвучали від голови Ради громадськості мікрорайону № 8 Бойцової Наталії Станіславівни,  голови Ради громадськості мікрорайону № 9 Марченко Ірини Вікторівни.
      За активну участь бібліотечних працівників в роботі ветеранських організацій мікрорайонів № 8 і 9 по вшануванню памті ветеранів ВВВ і військово-патріотичному вихованню підростаючого покоління слова подяки висловили голови Ради ветеранів  мікрорайонів  № 8 і 9. 
      Друзі бібліотеки -  заступник командира військової частини
1546, майор Вітченко Андрій Миколайович, представник військового ліцею, методист Дудник Галина Володимирівна, висловили 
щиру подяку колективу книгозбірні за щоденну кропітку працю
по сприянню гармонійному розвитку особистості. 
      Прийшли на свято також представники ЗОШ № 18, колегіуму
№ 25, дитячо-юнацького клубу «Надія», які одностайно дякували бібліотекарям за відданість обраній справі, глибоке усвідомлення
важливості благородної праці служіння людям.
      Музичні дарунки від  художнього  самодіяльного ансамблю
«Смерічка» під керівництвом Сергєєвої Любові Кирилівни надали
святу життєрадісності і весілля, молодого завзяття і невичерпної енергії, а  музичні поздоровлення від гурту «Любава» мікрорайону № 8 -  ліричності до загального настрою цього вечора.
      Оплесками зустріли глядачі юнаків музичної школи № 1 , у виконанні яких прозвучали серйозні твори як сучасних композиторів, так і композиторів-класиків.  Ансамбль скрипалів під керівництвом Гориславець Олени Федорівни, акомпаніатор - Соболевська 
Ніна Абрамівна, вразив присутніх технікою виконання, злагодженістю звучання складних музичних творів, тонким почуттям естетики авторів і втілення їх задумів у колективному виконанні.
       Готуючись до ювілею, колектив бібліотеки оголосив акцію «Привітай улюблену бібліотеку», в результаті якої читачі підготували до вечора свої як віршовані, так і прозаїчні поздоровлення,
 в яких вони висловили почуття глибокої поваги до всіх працівникків книгозбірні, вдячність за їх чуйність і людяність, компетентність і професіоналізм, відданість своїй благородній справі.
       Поздоровили своїх улюблених бібліотекарів з ювілеєм користувачі: Кривонос Е.В., Дементьєва Н.І., Дубовик Л.Г., Шай Т.Г., ГерасимовичТ.І.

      Серед читачів бібліотеки завжди було багато талановитих людей. І бібліотекарі пишаються тими, хто має здібності, втілені в вишитих, в`язаних, намальованих і т. ін.. творах, які були представлені на виставці «Художня творчість наших читачів».
       А ще бібліотека пишається своїми літераторами. Серед кори-
стувачів багато поетів-аматорів, які вже видали свої збірки,
постійно друкуються в альманахах, часто приймають участь в
заходах філіалу.  Волкова Н.І., Герасименко І.В., юна поетеса -
школярка  Купенко Надія не тільки привітали бібліотекарів з ювілеєм, але й подарували улюбленій бібліотеці свої твори, присвячені
книзі, бібліотеці, бібліотекарям.
       
А творчість читачів-літераторів була яскраво і барвисто продемонстрована на виставці «Літературна творчість наших читачів», де,  окрім роздрукованих окремих віршів поетів-аматорів, були представлені збірки і альманахи з їх творами. 

       Ведучі свята,  бібліотекарі Підлубна Валентина Іванівна і
Стегар Людмила Володимирівна, висловили вдячність своїм читачам, без яких немислима професія бібліотекаря, за їх любов до книги, цього джерела знань і світла, за їх відданість своїй бібліотеці,
про яку вони піклуються всіма можливими засобами і відгукуються
на всі заклики і акції. Користувачам  Твердохліб Л.О., Дубовик Л.Г., Герасимович Т.І. висловили подяку за книги, які вони із року в
рік дарують бібліотеці з метою поповнення книжкового фонду.

      Під час підготовки до свята бібліотекарі збирали відгуки від
читачів про роботу бібліотеки і побажання для колективу працівників на майбутнє. В день свята всі бажаючі змогли познайомитися з їх висловами на виставці "Парад читацьких думок".
       60 років існування бібліотеки-філії  № 2 –  це ціла історія, за
яку слід пригадати багато людей, які віддавали роботі розум, серце
і здоров`я. Сьогодні вони – ветерани бібліотечної праці, на заслуженному відпочинку.  На святі  слова вітання і побажання невичерепної енергії і поступливої віри, шукань, дерзань, знахідок і
світлої долі одержали Пустовіт Л.О. і Корнішова Г.Ф., які багато
років відмінної праці віддали бібліотеці-філії № 2.
       Про всіх, хто починав працювати в бібліотеці, коли вона знаходилась ще в іншому приміщенні, всіх, хто творив історію в минулі роки, жили і працювали так, що тепло їхніх сердець ще довго буде зігрівати тих, хто працює зараз, був підготовлений мультимедійний показ «Бібліотека, роки, люди, долі», який підготувала і продемонструвала провідний бібліотекар Осташко  Валентина Володимирівна.
           
      Бібліотека… Їй шістдесят! Не мало й не багато, та все ж у золоті відлита дата, серйозний і поважний ювілей. Та це лиш початок довголіття, ворота, за якими – дорога в безкінечність, у 
безмежність, з якої ще не один десяток років сторицею повертатимуться слова подяки за спраглої душі криницю, неспокій творчий, за життєдайне джерело наснаги, оазис творчості, мистецтва і добра, житейську мудрість і довговказ на подальше майбуття.
      З ювілеєм, бібліотеко!

вівторок, 4 грудня 2012 р.

270 років Самойловичу (Сущинському) Самойловичу (11.12.1742 – 20.02.1805)

Серед славетної плеяди вітчизняних вчених XVIII століття особливе місце посідає видатний лікар і вчений, основоположник  епідеміології в Російській імперії, член 12 зарубіжних академій Данило Самойлович (Сущинський) Самойлович.
         Д. С. Самойлович народився в с. Янівка Чернігівського полку в сім’ї священника о. Самійла Сущинського. При вступі до Києво-Могилянської академії  змінив своє справжнє прізвище на Самойлович.
         Закінчивши Київську академію й Петербурзьку госпітальну школу, служив спочатку полковим лікарем. У 1780 році одержав докторський диплом у Лейдені.
         Спалахи чуми, що загрожували російській армії і будівництву Чорноморського флоту змусили царський уряд в 1784 р. запросити Самойловича для ліквідації чуми в Херсоні, призначивши його головним лікарем Катеринославського намісництва і Таврійської губернії. До кінця життя його діяльність була пов’язана безпосередньо з Україною.
         Отримавши в канцелярії Г. Потьомкіна ордер і 500 р. на проїзд, Д. С. Самойлович відправляється в далекий 1700-верстний шлях по маршруту Петербург – Москва – Орел – Глухов – Ніжин – Лубни – Кременчук. На початку червня 1784 р. новий губернський лікар прибув до Кременчука – адміністративного центру Катеринославського намісництва і прийняв справи у губернського штаб-лікаря.
         Епідемія смертоносної зарази спалахнула в Кременчуці в травні 1784 р. До приїзду нового губернського доктора епідемія чуми охопила все місто.
         Крім заміського карантину, на дніпровських островах була відкрита спеціальна лікарня для лікування хворих чумою. В Кременчуці Д. С. Самойлович регулярно відвідував карантин, цілі дні проводив в лікарні, організував спеціальну команду для окурювання заражених домів і речей. Щоб переконали людей в надійності знезаражування окурюючими порошками, губернський лікар сам поселився і довгий час проживав  в такому знезараженому домі.
На цей час припадає і розквіт його наукової творчості.
У Кременчуці вперше в світовій практиці Самойлович започаткував низку епідеміологічних експериментів, якими спростував думку про можливість зараження чумою через повітря, одним з перших у Європі широко практикував розтини померлих від чуми, здійснив першу в Росії, а можливо Європі, спробу знайти збудника чуми, існування якого передбачав. Але мікроскоп ще був недосконалий. Свої спостереження виклав у праці «Краткое  описание микроскопических исследований о существе яду язвенного, которые производил в Кременчуге Данило Самойлович»
У Кременчуці і Херсоні 1784 р. Самойлович з успіхом використав свою систему протиепідемічних заходів, внаслідок чого кількість тих, хто одужав, досягла небувалого для тих часів рівня – 49%, що викликало широкий інтерес і захоплені відгуки у світовій медичній пресі.
За своє життя Самойлович брав участь у ліквідації дев’яти найбільш значних епідемій чуми. 
Пам’ять про славетного лікаря живе й понині. В Миколаєві в 1968 році збудовано пам’ятник, його ім’ям названо лікарню, де був розташований великий військовий шпиталь, очолюваний Д. С. Самойловичем. А в нашому місті його ім’ям названа одна з вулиць – вул. Сущинського.
        
         Література:

1.     Бородий Н. К. Д. С. Самойлович (1742 - 1805). – М.: Медицина, 1985. – 95 с. – (Сер.: «Выдающиеся деятели отечественной медицины и здравоохранения)
2.     Верхратський С. А. Історія медицини. – К.: Здоров’я, 2011. – С. 186
3.     Ганіткевич С. А. Історія української медицини в датах та іменах. – Львів, 2004. – С. 216
4.     Києво-Могилянська академія в іменах. XVII XVIII ст.: Енцикл. вид./ Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. – С. 473 – 474
5.     Самойлович (Сущинський) Данило Самойлович (1742 - 1805) // Большая медицинская энциклопедия. Т. 22. – М.: Изд. «Сов. Энциклопедия», 1984. – С. 462
6.     Федько В. Видатні лікарі: [сторінки історії міста] // Кремінь. – 1993. – 7 квіт. – С. 2
7.     Федько В. З минулого: [історія розвитку медичної служби в Кременчуці] // Кремінь. – 1996. – 9 жовт. – С. 2
8.     Федько В. У нашому місті працювали видатні лікарі. // Усе про здоров’я. – 2000. - № 10. – 2 лист. – С. 2

Головний бібліограф                                        Н.М.Ткаченко

ВІРЮ В УКРАЇНУ

       30 листопада 2012 року в літературно-музичній вітальні ЦМБ ім. М.Горького відбулася подія, яка зібрала справжніх поціновувачів поезії, людей, небайдужих до українського слова,- творчий вечір письменника Олександра Пантелея, члена Спілки літераторів Кременчука "Славутич".
       Скромна презентація збірки  творів  талановитого автора перетворилась на справжнє мистецьке свято, яке влаштували зав. бібліотекою-філією №8 Л.О.Карпова та член  Спілки літераторів "Славутич" О.А.Пилипчук, а настрій створювала класична музика у виконанні тріо скрипалів - вчителів музичної школи №1.
       На початку заходу всіх присутніх привітала директор ЦБС для дорослих С.О.Нужна. Про творчий шлях поета, який, не зважаючи на свій молодий вік, вже встиг так багато зробити на творчій ниві попри тяжку хворобу, сказати своє слово в сучасній українській літературі (а слово це - на вагу золота!), розповіла Любов Карпова.
       Дуже вразили присутніх  вірші кременчуцького поета  своєю щирістю, мелодійністю - його поезії читали учні ЗОШ №28, в якій свого часу вчився і сам О.Пантелей.
       Виступили з привітанням і шановні гості вечора - заступник міського голови В.О.Малецький, зав. організаційним відділом Автозаводського виконкому Г.Данилова, депутат міської ради  К.О.Юхно, голова спілки "Славутич" Б.М.Кулик. Всі вони наголошували на тому, що  поезія О.Пантелея не для того читача, який шукає легкого романтичного чтива.  Вона для людей думаючих, небайдужих до Вітчизни, її історії, її долі. Кожен вірш змушує задуматися:  над своїм життям, над своїм місцем у житті громади, у житті народу. І, зрештою, приводить до розуміння, наскільки важливою є позиція кожного громадянина, наскільки  вирішальним є слово кожного з нас.
       В своєму заключному слові Олександр Пантелей подякував за теплі слова, за високу оцінку своєї творчості, згадав тих, хто допоміг йому видати збірки його віршів. Скромний, зворушливо-сором'язливий - таким мабуть і повинен бути справжній талант. Поезія – це відображення душі поета, це те, чим він живе, без чого неможливе існування. Олександр Пантелей живе суспільним покликом і його громадянський неспокій не залишає байдужим кожного з нас.
       
  Гол. бібліотекар сектору бібліотечного маркетингу  В.Старкова

середа, 28 листопада 2012 р.

Моя мала Батьківщина: книга про Лашки



   


          22 листопада в бібліотеці-філії №5 пройшов небуденний захід – презентація книги «Моя мала Батьківщина».

      Бібліотекарі  ознайомили  присутніх зі збіркою спогадів жителів мікрорайону Лашки.
Історія і сьогодення, спомин про страшні часи Голодомору і випробування, що випали на долю лашківців під час Великої Вітчизняної війни, відбудова селища та події сучасного життя – про все це  повідає тоненька книжечка, яку з любов’ю складали жителі Лашків.
        
В бібліотеці зібралися однодумці і справжні патріоти – з такою гордістю вони розповідали про свій «рідний куточок». 
Особливо хвилюючою була розповідь Зінаїди Влах, корінної  жительки Лашків, спогади якої лягли в основу книги,
та Надії Гордової, заслуженої вчительки.

Учасники заходу мали змогу насолодитися поезіями місцевих авторів: у виконанні юної поетеси Надійки Купенко, учениці 9 класу ЗОШ №24, звучали вірші про Кременчук та Лашки,

                                 

а Микола Решетняк прочитав  вірші з громадянської лірики  та декілька своїх гуморесок і передав творчу естафету своїй матері - теж поетесі Лілії Решетняк. Талановита сім'я подарувала бібліотеці декілька збірок своїх творів, виданих власним коштом. 
         Лашки багаті талантами – про це свідчать захоплюючі виставки картин та саморобок користувачів бібліотеки-філії №5.

          А щоб закінчити зустріч у дружній атмосфері, бібліотекарі пригостили всіх смачним короваєм.



                   Гол. бібліотекар сектору бібліотечного маркетингу             В.Н.Старкова

середа, 21 листопада 2012 р.

НО КРАСОТУ ЕЕ БОРОВИКОВСКИЙ СПАС...


"Портрет М.Лопухіної".
Художник В.Боровиковський
Она давно прошла, и нет уже тех глаз,

И той улыбки нет, что молча выражали


Страданье – тень любви, и мысли – тень печали,

Но красоту ее Боровиковский спас.

Так часть души ее от нас не улетела,

И будет этот взгляд и эта прелесть тела

К ней равнодушное потомство привлекать,

Уча его любить, страдать, прощать, молчать.



Ці рядки  поет Яків Полонський присвятив одному з визначних шедеврів живопису – портрету Марії Іванівни Лопухіної, створеному живописцем В.Боровиковським.

У 2012р. видатному мистцю уродженцю Миргорода Володимиру Лукичу Боровиковському виконується 255 років.  Відзначення цієї події відбулось 22 листопада у відділі мистецтв ЦМБ ім.М.Горького. Гостями бібліотеки стали студенти першого курсу Кременчуцького медичного коледжу, запрошені на краєзнавчу годину пам’ятних подій «Вибудував храм у людських душах…». Зустріч провела бібліотекар відділу мистецтв І.В.Літвінова.

"Портрет В.Боровиковського".
Художник І.Бугаєвський-Благодарний




Неперевершеного майстра-портретиста В.Боровиковського в Росії вважають російським живописцем, гордістю російського мистецтва, хоча народився і працював він більше 30 років в Україіні на Полтавщині.
Життя В.Боровиковського тісно пов’язане і з Кременчуком. Саме з нашого міста розпочався його злет у велике мистецтво. В.Боровиковського, маловідомого провінційного іконописця запросили з Миргорода до Кременчука, щоб зробити розписи у палаці, де мала зупинитись імператриця Катерина II  під час  південної подорожі.
Роботи живописця викликали похвалу государині, і через рік В.Боровиковського було запрошено до Санкт-Петербургу. З того часу – з 1787 р. -  майстер назавжди оселився у   північній столиці, зазнав світової слави, став наймоднішим художником сучасності. Він писав портрети високоповажних осіб і простих людей, але більш важливим для нього усе життя залишалось створення релігійних творів. «Портрет Катерини II» його пензля надихнув О.Пушкіна на створення образу імператриці саме такою, як виглядала вона на полотні В.Л.Боровиковського.

Присутні мали змогу побачити фрагменти документальних фільмів «Третьяковская галерея.История одного шедевра.В. Боровиковский. Портрет М. И. Лопухиной» (режисер  Г.Чакрян) і «Элегическая грусть Владимира Боровиковского» (режисер Г.Іванова), передивились відеоряд з творами нашого видатного земляка, милувались   полотнами живописця.

Талант художника настільки безперечний, що його ім’я обов’язково згадується у виданнях з історії мистецтва. Це  монографії і дослідження, підручники і довідники. Це і альбоми музеїв, у яких зберігаються його безцінні полотна.

Тому на перегляді літератури «Прекрасне пробуджує добре», що був розгорнутий на заході, демонструвалась лише невелика частина матеріалів з фонду відділу мистецтв, присвячених Майстру. 
Факт перебування живописця у Кременчуці для мистецтвознавців не вважається значним. Але не для нас, кременчужан. Хоча Боровиковський своєю творчістю прославив Росію, став окрасою російського мистецтва, але це не заважає нам пишатись своїм земляком. Адже не побачила б Катерина II його роботи у Кременчуці  - не було б і слави російського мистецтва.

Шиндіна О.П., завідуюча відділом мистецтв
ЦМБ ім. М.Горького

Шляхами України - за українську мову

 19 листопада у відділі читального залу  пройшла зустріч з головою Запорізької обласної організації товариства “Просвіта” Олегом Валентиновичом Ткаченко, який перебував у Кременчуці з акцією “Січовий шлях “Просвіти”.
Свою акцію мандрівник-паломник розпочав 9 листопада, в День української писемності і мови.
Він планує пройти відстань 560 км, відвідавши близько 100 населених пунктів і прибути до Києва 8 грудня, у день 144-ї річниці створення “Просвіти”.

Шлях його пролягає Запорізькою – Дніпропетровською - Полтавською – Кіровоградською – Черкаською – Київською областями та м. Києвом. У кожному населеному пункті проходять зустрічі та збираються підписи на підтримку «ВИМОГ» . Кінцева мета акції – подати до новообраної ВРУ вимоги щодо скасування ганебного мовного закону.
На заході були присутні представники ЗМІ (ТК «Візит», та кременчуцькі журналісти), студенти КНУ ім. Остроградського, просвітяни, члени товариства української мови ім.Шевченка зі своїми очільниками, які активно брали участь у розмові про майбутнє України, українську книгу, українське слово.

Зав. читальним залом ЦМБ ім. М. Горького   Л.В. Миргородська 


Декада української мови та літератури


З 6 по 16 листопада в відділі абонементу проходила декада української мови та літератури «Пам'ять століть, відтворена у слові», приурочена Дню української писемності та мови ( 9 листопада).
     До цього дня в ЗОШ № 16 та 19 були розповсюджені наші пропозиції: якими справами відзначити цей день, а також залишені скриньки - опитування для відзвітування.
     Аналогічні пропозиції і скринька були розміщенні і в самому відділі абонементу. Також 9 листопада всім відвідувачам було запропоновано взяти книгу українською мовою, а хто не читав раніше українською – спробувати почитати.

     За сприянням відділу абонементу в ЗОШ № 16 був проведений  конкурс читців.
     Всю декаду діяла книжкова виставка з закликами «Спілкуймося українською», «Любіть красу рідної мови» та зі зверненнями  до читачів.
     Також 15 листопада відбулося літературно-мистецьке свято, присвячене 100-річчю від дня народження А.Малишка, його відомій «Пісні про рушник» і українським вишиваним рушникам – оберегам та символам нашого народу. На свято були запрошені старшокласники ЗОШ № 14. За підтримкою всього колективу захід підготували і провели: Манжеліївська Н.А. – бібліотекар 1 категорії, Хмелик І.О. – бібліотекар 1 категорії, Ходова Н.В. – бібліотекар 1 категорії, Шпак Т.М. – зав. сектором української книги та народознавства відділу абонементу.
Окрасою свята стали українські вишивані рушники: як більш сучасні так і зовсім старовинні. Слухачів пригощали короваєм, поданим на рушникові. Композиція «Пісня про рушник» була продемонстрована за допомогою комп’ютерної техніки.
     По закінченню декади був проведений аналіз відповідей читачів зі скриньок. Підведені підсумки роботи: зібрано опитувань – 183, записано нових читачів – 20, видано книг українською мовою – 293, в Книзі відгуків написана подяка.  

Зав. сектором української книги та народознавства               Т.М.Шпак

середа, 31 жовтня 2012 р.

В листопаді вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років.


    Хоч як це 
 
Хоч як це не сумно, але віддаляючись у часі, події Голодоморів стають усе менш реальними для сучасників. Суспільство споживання не звикло задумуватися над трагедіями минулих часів.
     Та все ж в українській літературі тема голодомору продовжує привертати увагу авторів і читачів.
     Пропонуємо книгу нашого земляка Михайла Олефіренка «Чорторий» з циклу романів «Пора цвітіння терну» про голодомор 1932 – 1933 років. (Олефіренко М. М. Пора цвітіння терну: [романи] / М. М. Олефіренко; передм. М. Жулинського. – К. : Україна, 2011. – 624 с.)
«Чорторий» - це роман у якому все життя. Твір по вінця наповнений реальною дійсністю. В ньому з фотографічною точністю художньо вимальоване життя та страждання звичайного полтавського села в найлютіші часи для України.
     Автор розгортає чорну панораму тотальної колективізації на фоні драми окремих родин. Твориться грандіозний експеримент, у процесі якого можуть (і повинні!) загинути мільйони, але мета має бути досягнута.
    Михайло Олефіренко не шукає головних винуватців голодомору в Полтаві, Харкові чи Москві – він відкриває ту вкрай болісну для нас правду, яка полягає в тому, що саме свої люди, односельчани, родичі творили своїми руками, звісно, з намови комуністичної верхівки, отой жах, який приводив до канібалізму
Голова комбіду, згодом голова сільради Петро Матвієнко такі чинить звірства, так знущається над своїми односельцями, до такого цинізму і садизму доводить себе непомірною жорстокістю, що тільки Божа кара може наздогнати його.
    Оснований на реальних подіях, долях конкретних людей роман є неспростовним документом, який і зараз не втратив своєї актуальності, оскільки страшні уроки історії ніколи не залишаються в минулому.

             Жах пронизує людину при прочитанні оповідання про голодомор 1932 – 1933 років  Тамари Шевченко «Божевільна» (Шевченко Т. Божевільна: [оповідання] //        Дніпро. – 2011. - № 12. – С.54 - 55)                                              

Автор описує історію божевілля жінки, яка, щоб врятуватися від
 голодної смерті зварила тіло щойно померлої донки.   Актуальність творів зумовлена й особистими причинами (майже в кожній родині є спогади про цей трагічний час),але передовсім – загальнонаціональною пам’яттю про страшний   геноцид, важливістю тримати зв’язок із попередніми  поколіннями заради майбутнього.                                                               

Головний бібліограф                          Ткаченко Н.М.