Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста

вівторок, 4 грудня 2012 р.

270 років Самойловичу (Сущинському) Самойловичу (11.12.1742 – 20.02.1805)

Серед славетної плеяди вітчизняних вчених XVIII століття особливе місце посідає видатний лікар і вчений, основоположник  епідеміології в Російській імперії, член 12 зарубіжних академій Данило Самойлович (Сущинський) Самойлович.
         Д. С. Самойлович народився в с. Янівка Чернігівського полку в сім’ї священника о. Самійла Сущинського. При вступі до Києво-Могилянської академії  змінив своє справжнє прізвище на Самойлович.
         Закінчивши Київську академію й Петербурзьку госпітальну школу, служив спочатку полковим лікарем. У 1780 році одержав докторський диплом у Лейдені.
         Спалахи чуми, що загрожували російській армії і будівництву Чорноморського флоту змусили царський уряд в 1784 р. запросити Самойловича для ліквідації чуми в Херсоні, призначивши його головним лікарем Катеринославського намісництва і Таврійської губернії. До кінця життя його діяльність була пов’язана безпосередньо з Україною.
         Отримавши в канцелярії Г. Потьомкіна ордер і 500 р. на проїзд, Д. С. Самойлович відправляється в далекий 1700-верстний шлях по маршруту Петербург – Москва – Орел – Глухов – Ніжин – Лубни – Кременчук. На початку червня 1784 р. новий губернський лікар прибув до Кременчука – адміністративного центру Катеринославського намісництва і прийняв справи у губернського штаб-лікаря.
         Епідемія смертоносної зарази спалахнула в Кременчуці в травні 1784 р. До приїзду нового губернського доктора епідемія чуми охопила все місто.
         Крім заміського карантину, на дніпровських островах була відкрита спеціальна лікарня для лікування хворих чумою. В Кременчуці Д. С. Самойлович регулярно відвідував карантин, цілі дні проводив в лікарні, організував спеціальну команду для окурювання заражених домів і речей. Щоб переконали людей в надійності знезаражування окурюючими порошками, губернський лікар сам поселився і довгий час проживав  в такому знезараженому домі.
На цей час припадає і розквіт його наукової творчості.
У Кременчуці вперше в світовій практиці Самойлович започаткував низку епідеміологічних експериментів, якими спростував думку про можливість зараження чумою через повітря, одним з перших у Європі широко практикував розтини померлих від чуми, здійснив першу в Росії, а можливо Європі, спробу знайти збудника чуми, існування якого передбачав. Але мікроскоп ще був недосконалий. Свої спостереження виклав у праці «Краткое  описание микроскопических исследований о существе яду язвенного, которые производил в Кременчуге Данило Самойлович»
У Кременчуці і Херсоні 1784 р. Самойлович з успіхом використав свою систему протиепідемічних заходів, внаслідок чого кількість тих, хто одужав, досягла небувалого для тих часів рівня – 49%, що викликало широкий інтерес і захоплені відгуки у світовій медичній пресі.
За своє життя Самойлович брав участь у ліквідації дев’яти найбільш значних епідемій чуми. 
Пам’ять про славетного лікаря живе й понині. В Миколаєві в 1968 році збудовано пам’ятник, його ім’ям названо лікарню, де був розташований великий військовий шпиталь, очолюваний Д. С. Самойловичем. А в нашому місті його ім’ям названа одна з вулиць – вул. Сущинського.
        
         Література:

1.     Бородий Н. К. Д. С. Самойлович (1742 - 1805). – М.: Медицина, 1985. – 95 с. – (Сер.: «Выдающиеся деятели отечественной медицины и здравоохранения)
2.     Верхратський С. А. Історія медицини. – К.: Здоров’я, 2011. – С. 186
3.     Ганіткевич С. А. Історія української медицини в датах та іменах. – Львів, 2004. – С. 216
4.     Києво-Могилянська академія в іменах. XVII XVIII ст.: Енцикл. вид./ Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. – С. 473 – 474
5.     Самойлович (Сущинський) Данило Самойлович (1742 - 1805) // Большая медицинская энциклопедия. Т. 22. – М.: Изд. «Сов. Энциклопедия», 1984. – С. 462
6.     Федько В. Видатні лікарі: [сторінки історії міста] // Кремінь. – 1993. – 7 квіт. – С. 2
7.     Федько В. З минулого: [історія розвитку медичної служби в Кременчуці] // Кремінь. – 1996. – 9 жовт. – С. 2
8.     Федько В. У нашому місті працювали видатні лікарі. // Усе про здоров’я. – 2000. - № 10. – 2 лист. – С. 2

Головний бібліограф                                        Н.М.Ткаченко

Немає коментарів:

Дописати коментар