Витязь молодої української поезії

   

Враховуючи, що 2015 рік на Полтавщині оголошений роком Василя Симоненка, бібліотека-філія №6 продовжила популяризацію творчості нашого славетного земляка.

         У гуртожитку Кременчуцького медичного коледжу імені В.І. Литвиненка відбувся літературний калейдоскоп до 80-річчя з дня народження поета             «Витязь молодої української поезії». Захід  вийшов  цікавим та змістовним. Бібліотекарі Резніченко О.Я. та Галайда В.В.  розповіли про таке  коротке, але яскраве життя Василя Симоненка. Студенти декламували  вірші талановитого поета. Лунали і пісні на слова В. Симоненка. Переглянули віртуальну виставку «Лицар нескореного покоління».

         Всі присутні активно відповідали на питання вікторини і виявили гарні знання творчості поета. По завершенні заходу студенти ознайомилися з книжковою виставкою «Народ мій є! Народ мій завжди буде».

             Над Симоненком лебеді летять…

          2015 рік на Полтавщині проходить під егідою святкування 80-річного ювілею Василя Симоненка. Тож в бібліотеках ЦБС для дорослих продовжується цикл заходів на честь поета. До Всесвітнього дня поезії  у бібліотеці-філії № 10 пройшла літературна година «Лицар української поезії», присвячена творчості Василя Симоненка.

Гостям – хлопцям і дівчатам  підліткового віку  бібліотекарі  розповіли про життєві перехрестя Василя Симоненка, продемонстрували документальний фільм  та відеоролик про творчість поета.

Зірка Василя Симоненка недовго сяяла на життєвому небосхилі. Доля вділила йому мало часу – всього 28 земних років, а для творчості – ще менше. Але доля вділила йому і багато часу – вічність. Бо життєва доля поета  складається не з прожитих років, а з його творчості. Поезія Симоненка вийшла за побутові рамки, пройнята любов'ю до людей. до землі, до матері, до батьківщини. В народній пам'яті він залишився талановитим поетом і патріотом. 

        Є речі, над якими не владний жорстокий час. Геній справжнього поета називають пророчим. Те, що хвилювало Великого Кобзаря, через два століття знайшло відгук у серці молодого поета. Вірші Василя Симоненка, написані у 60-х роках минулого століття, звучать так, ніби написані сьогодні. У цьому змогли пересвідчитися підлітки, які читали свої улюблені вірші та оповідання В.Симоненка.

 Світ який – мереживо казкове

В бібліотеці-філії №5 пройшов вечір «Світ який – мереживо казкове» до ювілею Василя Симоненка. 

У цивілізованих суспільствах завжди вважалося неписаним законом: тільки поетам Бог дарував право бути речниками рідного народу. Таким став для України талановитий поет, сурмач знедоленого покоління дітей війни Василь Симоненко.

Учасники заходу прослухали вражаючу розповідь завідуючої філією №5 Зенкіної Г.Ф. про життя поета від скупого на ласку дитинства до передчасної смерті, а далі всім бажаючим було запропоновано прочитати вірші поета.  А бажаючих виявилося багато – Василь Симоненко вже давно став не просто шанованим та відомим, а справді народним, тобто улюбленим поетом свого народу. Слово його – і ніжно-ліричне, і гнівне, увійшло в душу кожного українця.  Дійсно, хто ж не знає «Лебедів материнства», хто хоч раз не питав сам себе «Ти знаєш, що ти – людина?».

Добре знання поезії Василя Симоненка продемонстрували Тараненко Юля та Герман, учні коледжу при педучилищі. Спеціаліст по роботі з населенням Автозаводського райвиконкому Л.О.Кшевінська та постійна користувачка З.О.Влах теж зачитували улюблені вірші, а потім всі присутні обмінялися враженнями під час бесіди з чаєм та короваєм.

До ювілею славетного земляка

Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтися, нічого не втративши. А є й такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і горінь, відтворюють в собі дух епохи. Таким був і наш земляк Василь Андрійович Симоненко, поет шістдесятих років, якому 8 січня виповнилося 80 років з дня народження.

Літературний вечір «Я для тебе горів, український народе» започаткував цикл заходів до ювілею поета в бібліотеках ЦБС для дорослих протягом 2015 року, який за рішенням Полтавської облдержадміністрації було оголошено роком Василя Симоненка на Полтавщині.

Вечір підготували і провели працівники юнацького відділу ЦМБ ім. М.Горького. Перед учасниками заходу промайнуло все недовге життя Василя Симоненка, який став для нас символом правдивості художнього слова і любові до України.

Протягом заходу звучали спомини про поета і, звичайно, його вірші. Особливо вразило присутніх виконання поезій студентами Кременчуцького педучилища: Ольги Савченко, Сергія Шашкова та Олени Андрієнко, які є учасниками студентського театру «Арлекін» під керівництвом Т.І.Широкої.

М.С.Козак подарував присутнім пісню на вірш В.Симоненка «Лебеді материнства», яку виконав у власному супроводі на бандурі.

Відрадно, що молодь цікавиться особою Василя Симоненка, вивчає його творчий доробок. Так, учениця гімназії №5 ім. Т.Шевченка Ірина Соколова зачитала уривок зі свого есе «Крізь туман часу», присвячене нашому видатному земляку.

Кожен з нас хоча б раз в житті звертавсь до творчості В. Симоненка. Кожен знаходив в його віршах щось своє. Те, що торкнуло його душу, змінило його світосприйняття, заставило замислитися, а можливо й  надихнуло на створення своєї поезії.  То ж не дивно, що виявилося багато бажаючих висловити свою думку про те,  чим був і є для них Василь Симоненко.

Серед них – голова міськрайонного товариства «Просвіта» М.Г.Усцова та  член спілки журналістів України, лауреат журналістської премії ім. Яценка Л.М.Обревко; І.Г.Мартиновський, В.Д.Урсур та М.Знайденко. Виступаючі читали улюблені вірші, висловлюючи одностайну думку: це справжня поезія, це по-шевченківськи болюча правда, така необхідна для українців, аби збагнути себе і стати собою.

Правда ця – і в поезії, що звучить в віртуальній виставці-краудсорсінгу «Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе», яку створили працівники відділу читального залу ЦМБ ім. М.Горького, прем’єра якої відбулася на літературному вечорі.  

  Подякуємо Богу і щедрій полтавській землі, яка подарувала нам Василя Симоненка. З простого сільського хлопчини виріс справжній поет, який не шукав прижиттєвої літературної слави, вона прийшла до нього, нажаль, посмертно. Але слово його – справжнє коштовне надбання, воно довічно буде сяяти всіма мальовничими гранями. Тож будемо припадати до чистих джерел творчості Василя Симоненка, читати його книги, згадувати добрими словами ім’я простої, світлої людини, яка понад усе цінувала життя і гідність, заперечуючи все, що перешкоджає щастю і заважає радіти життю. І хоч життя поета обірвалось так рано, ми пам’ятаємо його слова: «Я воскрес, щоб із вами жити…»