Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста

четвер, 29 січня 2015 р.


Біль і пам’ять


Вечір, що відбувся до Міжнародного дня па’мяті жертв Голокосту в Міському палаці культури, зібрав багатьох небайдужих кременчужан, які прийшли вшанувати безневинно загиблих у роки війни. Як свідчать архівні джерела та очевидці тих трагічних подій, у Кременчуці, де мешкало – від загальної кількості його громади – близько 40 відсотків єврейського населення, тільки 28 жовтня 1941 р. було розстріляно 3 тис. євреїв. Цей день в окупованому Кременчуці його мешканці назвали «чорним». Після цього на околиці наддніпрянського міста ще довго лунали постріли: вбивали малих і старих, вбивали всіх, і навіть вагітних жінок. Свідки розповідали, що сира, окроплена кров’ю холодна земля ще довго двигтіла від поранених, але ще живих людей. Від пострілів фашистських загарбників тоді загинуло більше 8 тис. місцевих громадян єврейської національності. Такі вбивства велися повселюдно.


Як свідчать документи Норнбергського трибуналу, чи не найбільшою братською могилою у тій війні стало польське місто Освенцім, де загинуло 2,5 млн. чоловік, 90 відсотків з яких були люди цієї національності. За традицією, що склалася протягом останніх років, цього дня в пам’ять про трагічно загиблих у тій війні 6 млн. євреїв, запалюють 6 свічок. Безпрецедентний прояв зла, який проявили фашисти, світова спільнота ніколи не забуде.
Слід додати, що захід організували й провели благодійний фонд «Марш життя», філія № 8 ЦБС для дорослих (завідувачка Любов Карпова), працівники Управління освіти міськвиконкому, міського краєзнавчого музею та Міського палацу культури.

Федір Чужа, журналіст

неділя, 25 січня 2015 р.

    Творчість незламного духу

М.П.Бідняк
До 85-річчя від дня народження живописця М.П.Бідняка  
(01.02.1930, м. Торонто, Канада — 29.10.2000, м. Львів)

Незбагненні шляхи Господні, коли у людини він забирає руки, але дарує крила. Така доля судилася Миколі Біднякові, що втратив руки у 15 років внаслідок вибуху міни. Але вiн зумiв стати першокласним художником i створив стiльки високомистецьких творiв, що їх вистачило б на декiлькох творцiв.


Бідняк М. Осіння елегія. 1990
Його численні регалії і нагороди можна перераховувати довго:  орден князя Ярослава Мудрого, лауреатство Національної премiї iменi Т.Шевченка, низка дипломiв і медалей,  Апостольське благословення Папи Римського Павла VI, членство у Спiлцi художникiв України, хоча сам Микола Петрович був громадянином Канади.


Бідняк М. Княгиня Ольга. 1990 р.
Народився Микола Бідняк 1 лютого 1930р.  у Торонто в сім'ї українця та фiнки. Маленького хлопчика привiз батько у свої рiднi Ленкiвцi на Чернiвеччинi, залишивши в  сім'ї рідного брата, а сам повернувся до Канади у далекі мандри за хлiбом. З новою родиною – сiм’єю рiдного дядька -  хлопець розділив усi випалi на її долю злигоднi, і назвжди закохався у свою історичну Батьківщину. У 1941 р. він із сім’єю дядька виїхав до Німеччини. У 1943р. під час роботи на полі внаслідок вибуху міни втратив обидві руки та пошкодив око.  Фатальний випадок  не зміг відібрати Богом даного таланту. Юнак навчився малювати вустами. Тільки йому відомо, як важко давалися перші  картини. 


Бідняк М. Архангел Михаїл. 1980 р.
Та може, саме вони стали порятунком для М.Бідняка – не дали озлобитись на весь світ зболеній душі, збайдужіти через особисту трагедію.  Багато витримки і залізної волі треба було вкласти, щоб з-під його пензля, який він тримав зубами, нарешті почали з'являтись силуети предметів.  Згодом з’явилися перші замальовки – портрети, квіти.  В 1950р. М.Бідняк повернувся до Канади. Його перші твори відкрили шлях до мистецтва. 


Бідняк М. Богородиця Провідниця (Одигітрія).
1972 р.
Тут він здобув фахову освіту: закінчив Інститут технології і мистецтва в містечку Едмонтон та Онтарійський коледж мистецтва в Торонто. Вже студентом виявив себе як талановитий художник.  1958 року Микола Бідняк професійно працював у галузі живопису, графіки та монументального мистецтва. Став членом Спілки образотворчих мистецтв (УСОМ), 1964-го – членом Всесвітньої Асоціації художників, які малюють вустами та ногами. На той час ним уже було написано серію портретів видатних українців, створено численні полотна і ліногравюри, розписано також кілька українських церков.

середа, 21 січня 2015 р.

Ми славного роду  

         22 січня 1919-го було проголошено Акт злуки всіх українських земель, об'єднання двох українських державних утворень – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину Соборну незалежну українську державу.
Багато століть український народ був розділений на частини між сусідніми країнами, був змушений жити за різними правилами та законами. Та Україна вистояла, виборола свою суверенність, об'єднала українські землі в одну з найбільших європейських держав. 
І сьогодні ми з гордістю згадуємо про тих, хто боровся за об'єднання національно - демократичних сил українства, тих, хто прославив Україну, зіграв вагому роль в історії українських земель, став її символом, залишив слід в історії не тільки України.
А допоможуть нам в цьому книги – новинки, які з'явились в нашій бібліотеці, і з якими ми хотіли вас познайомити.
  

Це 11 книг одного формату, однаково оформлених, хоч і різних видавництв, невеликого розміру, але в твердій обкладинці. Такі приємно брати до рук. Книги вийшли переважно в 2013-му році в Харкові, Києві і одна в Кіровограді.
Кожна книжечка розповідає про окрему історичну особистість, за винятком князів Острозьких. На обкладинках – кольорові портрети героїв книг та коротка інформація про особи.
Книги захоплюють з перших сторінок, багато цікавої інформації, сприймаються одночасно і як історичні праці і захоплюючі романи, адже життєві історії особистостей непрості, вплітаються в історичні реалії тих часів: війни, кохання, інтриги, а ще цілеспрямоване відстоювання інтересів рідної землі, просвітницька діяльність.

вівторок, 20 січня 2015 р.

Щедре гроно таланту

О.Г.Сластіон (1855 - 1933)
Вам знайоме ім'я Опанаса Георгійовича Сластіона?
Упевенені, що переважна більшість відповість - ні. І тільки фахівці  можуть пригадати, що був колись такий живописець... Як не прикро, але діяльність цієї неперсічної особистості дійсно знайома небагатьом. І працівники відділу мистецтв ЦМБ ім.М.Горького вирішили розповісти кременчужанам, як багато значить для української культури ця людина. Тим паче і привід був для цього поважний - 160-річчя від дня народження художника, мистецтвознавця, етнографа, музеєзнавця, архітектора Опанаса Георгійовича Сластіона.
Вечір-спогад "Щедре гроно таланту", на який 19 січня завітали студенти Кременчуцького педагогічного училища, вийшов камерним і теплим. Учасники з цікавістю відкривали для себе численні грані таланту мистця.
Більшу частину життя О.Сластіон прожив у Миргороді, і це місто багато чим має віддячити Майстру. Він був організатором і першим директором Миргородського художньо-промислового музею, якому подарував частину своеї етнографічної колекції - чоловічий і жіночий одяг, художнє шитво кращих майстрів Полтавщини. 
Мало кому відомо, що О.Сластіон був архітектором перших корпусів миргородського санаторію. Ці будинки мали неповторний вигляд; їх зображення стало символом міста, і довгі роки було, як тепер кажуть, логотипом виробників Миргородської мінеральної води - будинок водолікарні, спроектованої О.Сластіоном, красувася на етикетці пляшки "Миргородської". На жаль, санаторні будівлі О.Сластіона були зруйновані, а зображення їх більше не друкується на нових етикетках. Але працівники відділу мистецтв, щоб відновити історичну справедливість, пригостили учасників заходу "Миргородською водою", попередньо помінявши нові етикетки на колишні - із малюнком корпусу водолікарні, спроектованої О.Сластіоном.
О.Сластіон, захоплений українськими народними піснями, багато з них записував від кобзарів під час мандрів по Полтавщині. До речі, він став одним з перших діячів української культури, котрий опанував новітню на той час технологію запису звуку - фонограф. Скориставшись фонографом, Опанас Сластіон записував співи кобзарів на воскові валики. У 2013 році валики  оцифрували і  виклали в Інтереті. Студенти мали змогу почути запис української народної пісні "Про смерть козака", зробленої О.Сластіоном у 1909 році у виконанні кобзаря С.Пасюги.
Присутні узнали також і те, що О.Сластіон був неперевершеним ілюстратором творів Тараса Григоровича Шевченка. Вони роздивлялись подарункове видання його поеми "Гайдамаки" в оформленні Опанаса Георгіовича, яке в єдиному екземплярі зберігається в ЦБС. Обережно перегортали сторінки й іншого видання - збірки "Портрети українських кобзарів О.Сластіона", виданої у 1961 році. На створення галереї кобзарських портретів пішло 50 років життя Майстра. Ця книга цінна не тільки з художньої точки зору, а й з історичної - адже завдяки художнику відомо не тільки як виглядали кобзарі, але звідкіля вони були родом, які українські народні пісні і думи виконували - все це художник записував на полях своїх малюнків.
Ось таким талантом був О.Г.Сластіон, і ми особливо пишаємося тим, що талант свій він подарував нашій рідній Полтавщині. Нехай відкриття його постаті, що прийшло до учасників вечора, збережеться надовго. Адже Опанас Георгійович Сластіон вартий людської пам'яті і подяки.


Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького

вівторок, 13 січня 2015 р.

Різдвяно-Новорічні свята

в бібліотеці
У дорослих і малечі багато причин любити Новий рік і Різдво. А які х свята без подарунків?
Тому й оголосили в бібліотеці-філії №6 новорічну акцію для користувачів «Подаруймо бібліотеці новорічне свято». Цього року в акції взяли участь такі  користувачі:    Нестеренко Т.І., Бондарь В.В., Галайда Д.Д., Булгакова І.В., Дяченко І.П. Чимало новорічних цікавинок з’явилося у нас: Дід Мороз, нові ялиночки, новорічний плакат, овечки – символи року, новорічні іграшки ручної роботи.
Бібліотекарі в боргу не лишилися. Кращим користувачам 2014 року були подаровані листівки, що власноруч виготовила бібліотекар Галайда В.В.
Всі бажаючі користувачі мали змогу ознайомитися з літературою про святкування Нового року і Різдва на виставках у читальному залі і  на абонементі, подивитися нетрадиційні варіанти ялиночок: із книг, цукерок, листків журналу і тому подібне.
Кульмінацією проведення свят стало проведення заходу «Ой, весела в нас зима», що пройшов у бібліотеці 11 січня.
Гамірно і весело було в цей день в читальній залі бібліотеки-філії №6, бо зібралися на свято найменші користувачі, деякі з батьками, щоб у дружньому колі відзначити різдвяно-новорічні свята.
Організовувати його бібліотекарям допомагала користувачка А.Ю.Шах.
Діти дізналися про історію виникнення релігійного свята, з яким пов’язують народження Ісуса Христа, співали пісні, грали в різні рухливі і веселі ігри.

Всі юні учасники заходу отримали подарунки: календарі, цукерки, іграшки. З добрим настроєм вони залишали бібліотеку, щоб повертатися сюди ще багато разів у році, що лише прийшов. Дорослі ж дякували щиро працівникам бібліотеки за можливість згадати дитинство, порадуватися за свою малечу, провести разом приємні хвилини зимових канікул. 





 Світ який – мереживо казкове

В бібліотеці-філії №5 пройшов вечір «Світ який – мереживо казкове» до ювілею Василя Симоненка. 
У цивілізованих суспільствах завжди вважалося неписаним законом: тільки поетам Бог дарував право бути речниками рідного народу. Таким став для України талановитий поет, сурмач знедоленого покоління дітей війни Василь Симоненко.
Учасники заходу прослухали вражаючу розповідь завідуючої філією №5 Зенкіної Г.Ф. про життя поета від скупого на ласку дитинства до передчасної смерті, а далі всім бажаючим було запропоновано прочитати вірші поета.  А бажаючих виявилося багато – Василь Симоненко вже давно став не просто шанованим та відомим, а справді народним, тобто улюбленим поетом свого народу. Слово його – і ніжно-ліричне, і гнівне, увійшло в душу кожного українця.  Дійсно, хто ж не знає «Лебедів материнства», хто хоч раз не питав сам себе «Ти знаєш, що ти – людина?».
Добре знання поезії Василя Симоненка продемонстрували Тараненко Юля та Герман, учні коледжу при педучилищі. Спеціаліст по роботі з населенням Автозаводського райвиконкому Л.О.Кшевінська та постійна користувачка З.О.Влах теж зачитували улюблені вірші, а потім всі присутні обмінялися враженнями під час бесіди з чаєм та короваєм.









пʼятниця, 9 січня 2015 р.

До ювілею славетного земляка
Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтися, нічого не втративши. А є й такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і горінь, відтворюють в собі дух епохи. Таким був і наш земляк Василь Андрійович Симоненко, поет шістдесятих років, якому 8 січня виповнилося 80 років з дня народження.
Літературний вечір «Я для тебе горів, український народе» започаткував цикл заходів до ювілею поета в бібліотеках ЦБС для дорослих протягом 2015 року, який за рішенням Полтавської облдержадміністрації було оголошено роком Василя Симоненка на Полтавщині.
Вечір підготували і провели працівники юнацького відділу ЦМБ ім. М.Горького. Перед учасниками заходу промайнуло все недовге життя Василя Симоненка, який став для нас символом правдивості художнього слова і любові до України.
Протягом заходу звучали спомини про поета і, звичайно, його вірші. Особливо вразило присутніх виконання поезій студентами Кременчуцького педучилища: Ольги Савченко, Сергія Шашкова та Олени Андрієнко, які є учасниками студентського театру «Арлекін» під керівництвом Т.І.Широкої.
М.С.Козак подарував присутнім пісню на вірш В.Симоненка «Лебеді материнства», яку виконав у власному супроводі на бандурі.
Відрадно, що молодь цікавиться особою Василя Симоненка, вивчає його творчий доробок. Так, учениця гімназії №5 ім. Т.Шевченка Ірина Соколова зачитала уривок зі свого есе «Крізь туман часу», присвячене нашому видатному земляку.
Кожен з нас хоча б раз в житті звертавсь до творчості В. Симоненка. Кожен знаходив в його віршах щось своє. Те, що торкнуло його душу, змінило його світосприйняття, заставило замислитися, а можливо й  надихнуло на створення своєї поезії.  То ж не дивно, що виявилося багато бажаючих висловити свою думку про те,  чим був і є для них Василь Симоненко.
Серед них – голова міськрайонного товариства «Просвіта» М.Г.Усцова та  член спілки журналістів України, лауреат журналістської премії ім. Яценка Л.М.Обревко; І.Г.Мартиновський, В.Д.Урсур та М.Знайденко. Виступаючі читали улюблені вірші, висловлюючи одностайну думку: це справжня поезія, це по-шевченківськи болюча правда, така необхідна для українців, аби збагнути себе і стати собою.
Правда ця – і в поезії, що звучить в віртуальній виставці-краудсорсінгу «Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе», яку створили працівники відділу читального залу ЦМБ ім. М.Горького, прем’єра якої відбулася на літературному вечорі.  
  Подякуємо Богу і щедрій полтавській землі, яка подарувала нам Василя Симоненка. З простого сільського хлопчини виріс справжній поет, який не шукав прижиттєвої літературної слави, вона прийшла до нього, нажаль, посмертно. Але слово його – справжнє коштовне надбання, воно довічно буде сяяти всіма мальовничими гранями. Тож будемо припадати до чистих джерел творчості Василя Симоненка, читати його книги, згадувати добрими словами ім’я простої, світлої людини, яка понад усе цінувала життя і гідність, заперечуючи все, що перешкоджає щастю і заважає радіти життю. І хоч життя поета обірвалось так рано, ми пам’ятаємо його слова: «Я воскрес, щоб із вами жити…»









Книги – спомини мого життя
В історії українського народу було чимало трагічних сторінок. Але й серед них особливе місце посідає період політичних репресій. 12 січня Україна відзначає День політв’язнів. Саме у цей день у 1972 році розпочалася «друга хвиля» масових арештів української інтелігенції. Перша хвиля пройшла на початку 30-х років 20 століття одночасно з початком примусової колективізації та розкуркулення.

До цієї сумної дати у відділі абонементу ЦМБ ім. М.Горького бібліотекар 1 категорії Манжеліївська Н.А. підготувала перегляд літератури «Книги – спомини мого життя». До уваги читачів представлені літературознавчі та художні видання.
Книга «Пастка для еліти», автори Бантишев О.Ф., Селюк А.В. видана у видавництві «Нора-Друк» у 2004 році, дає змогу детально ознайомитися з кримінальними справами, сфальсифікованими за часів сталінських репресій.
Ви зустрінете добре знайомі імена Павла Губенка (Остапа Вишні), Максима Рильського, Юрія Коцюбинського та багатьох інших талановитих синів України, котрі були безпідставно звинувачені та засуджені.
Науково-художнє видання «Втеча заради життя» містить повість українського письменника Леоніда Бразова «Втеча з-під слідства», де висвітлюються події 1938-1939 років, коли було репресовано мільйони представників різних верств радянського суспільства. Гостросюжетна повість базується на автобіографічних фактах з життя автора.

З цими та іншими книгами ви можете ознайомитися, якщо завітаєте до відділу абонементу ЦМБ ім. М.Горького (вул. Леніна, 11).
Різдвяний подарунок
У відділі читального залу  з  3-го січня розпочала роботу яскрава книжкова виставка Бібліотечне конфетті «Різдвяний подарунок». Виставка прикрашена саморобними ялинками з дощику, сніжинками, різдвяними зіркою та чобітками, в яких лежали цукерки та  вітальні ялинкові листівки з номерками. Цей номерок-вказівка конкретної партії книжок для користувачів зі щасливими номерами формулярів  7 (бо Різдво  7 січня), 20 та 15. Це був дійсно приємний, несподіваний  для щасливчиків-користувачів різдвяний подарунок. 




понеділок, 5 січня 2015 р.

Шановні колеги  та користувачі бібліотек!
Щиро вітаємо вас і ваші родини із світлими зимовими святами – Новим роком та Різдвом Христовим!
Бажаємо вам міцного здоров’я, щастя, добра і злагоди, здійснення всіх особистих бажань, мрій та задумів.
Нехай 2015 рік принесе вам тільки добробут, благополуччя, родинне тепло, шану та любов від рідних та близьких вам людей.
А осяйна різдвяна зоря об’єднує усіх нас – і тих, хто зустрічає ці свята в дружньому сімейному колі, і тих, хто знаходиться далеко від рідного дому, – чистим світлом незгасних людських чеснот та цінностей, а в кожній родині панує мир та спокій.
Щасливого Нового року та веселого Різдва!


З повагою, колектив Кременчуцької міської ЦБС для дорослих