Iсторія на кінчику пензля

М.С.Самокиш

Не часто зустрічаються здібні  живописці у таких жанрах живопису як баталістика або анімалистика. А коли ці здібності поєднуються в одній особі, то виникає унікальний, яскравий талант. Приємно, що маємо нагоду розповісти про нашого співвітчизника - живописця, ілюстратора Миколу Семеновича Самокиша, якому у жовтні виконується 155 років.

М.С.Самокиш - російський і український радянський художник-баталіст і педагог, який працював також в області анімалістичного жанру і книжкової графіки. Академік і Дійсний член Імператорської Академії мистецтв, Заслужений діяч мистецтв РРФСР, Лауреат Сталінської премії другого ступеня.

Майбутній живописець народився 13 жовтня 1860р. в Ніжині (Чернігівська область) у бідній сім'ї  листоноші. Зберігся будинок, де з'явився на світ Микола Самокиш. Зараз у цій невеликій будівлі в Ніжині розміщений музей «Поштова станція».

Ніжин.Будинок музею "Поштова
станція"

 Одну з його кімнат займала велика родина Самокишів. Через бідність батьків, хлопчика віддали на виховання дідові Дмитру Івановичу Сеніну у село Носівку. Ці події і зіграли вирішальну роль у формуванні у Миколи любові до вітчизняної військової історії, тварин, народного побуту. У Носівці зберігалися сліди старовини, бойового козацького минулого. Побачені в будинку відставного офіцера лубочні картинки, що зображували епізоди російсько-турецкої 1828-1829рр. і Кримської 1853-1856рр. воєн, заворожували хлопчика. Дивлячись на картинки, хлопець пристрасно бажав створювати щось подібне. 

Закінчивши 4 класи Ніжинської гімназії – знаменитого закладу, в якому навчався М.В.Гоголь, – спробував вступити до Імператорської Академії мистецтв. Спроба не вдалася, але Микола був прийнятий вільним слухачем до батальної майстерні професора Б.П.Віллевальде. Через рік занять став студентом Академії мистецтв.

"Бій за Малоярославець 
12 жовтня 1812 року"

За роки навчання М.Самокиш досягнув неабияких успіхів. Вже в 1881 році отримав малу золоту медаль за картину «Повернення військ на батьківщину». У 1883р. нагороджений премію С.Г.Строганова за картину «Поміщики на ярмарку». У 1884р. – мала золота медаль за картину «Епізод битви при Малоярославці», а картину «Прогулянка» придбав для своєї галереї П.М.Третьяков. У 1885 р. за дипломну роботу «Російська кавалерія повертається після атаки на ворога під Аустерліцем у 1805 році» отримав велику золоту медаль і звання класного художника першого ступеня. У 1890р. за полотно «Табун орловських рисистих маток» удостоєний звання академіка. 

«Табун орловських рисистих маток»
1889

У 1888р. їздив на Кавказ для збору матеріалів для картин, замовлених Тифліським військово-історичним музеєм. Створені ним полотна: «Бій під Авліаром», «Баталія біля річки Іорі», «Оборона Наурської станиці» принесли М.Самокишу популярність як баталісту. 

Молодого художника рекомендували до військового відомства для замальовок маневрів. З 1890р. він приступив до роботи. «І ось я вступив на шлях ілюстрованої роботи, не підозрюючи, як я втягнуся в цю справу і буду віддавати цій праці більшу частину мого часу, зрідка тільки беручись писати картини для виставок», – записав він пізніше у своєму щоденнику. 

"Трійка". КінецьXIX ст.

О.П.Самокиш-Судковська

У 1889р. одружився з Оленою Петрівною Судковською (уродж. Бенардо). У шлюбі вона прийняла подвійне прізвище Самокиш-Судковська. Олена Петрівна Самокиш-Судковська (1863-1924) – відомий книжковий ілюстратор, учениця В.П.Верещагіна.

М.С.Самокиш – автор тисяч книжкових і журнальних ілюстрацій. Серед них – ілюстрації до творів О.С.Пушкіна, Л.М.Толстого, Н.В.Гоголя, Марка Вовчка,  І.С.Нечуя-Левицького та ін. Серед найбільш відомих робіт – 173 ілюстрації та художнє оформлення нарисів Н.І.Кутепова «Великокняжеская, царская и императорская охота на Руси» у 4 томах (1896—1911). Це видання принесло художнику славу анімаліста. 

Сокольничий
З книги  «Великокняжеская, царская
и императорская охота на Руси»

Інша знаменита праця – малюнки до книги Г.І.Радде «23000 миль на яхте "Тамара". Путешествие великих князей Александра и Сергея Михайловичей»,  яка описує подорож великих князів до Індії. До цього видання їм було зроблено 456 малюнків! Багато різних ілюстрацій було опубліковано в журналах «Нива» і «Сонце Росії».

Титульна сторінки книги Г.І.Радде 
«23000 миль на яхте "Тамара".

За завданням «Ниви» у травні 1904р. М.Самокиш виїхав на фронт російсько-японської війни і працював там у якості художника до кінця 1904р. Результатом поїздки на фронт став альбом М.Самокиша «Війна 1904-1905. Із щоденника художника».

У 1912р. Росія відзначала 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року. До цього ювілею М.С.Самокиш створив серію малюнків для журналу «Нива» – цілий ряд послідовних епізодів, найголовніших битв і походів російської армії: від «Переходу через Німан 12 червня 1812р.» до «Наполеон залишає армію в Сморгоні 3 листопада 1812р.»

"Подвиг солдат Раевського 
під Салтанівкою". 1912р.

У 1915р. М.С.Самокиш сформував «художній загін» з п'яти учнів батального класу Академії мистецтв  і виїхав на фронт Першої світової війни. Це унікальний випадок в історії мистецтва: художня практика на фронті. Було зроблено близько 400 робіт. Малюнки М.Самокиша були опубліковані у виданнях Д.Маковського «Велика війна в образах і картинках» (1915) і «Російським героям Сербії і Чорногорії» (1915). 

"Захват врангелевських танків 
у Таврії"

Коні займають особливе місце у творчості М.Самокиша. Коні М.Самокиша всесвітньо відомі, вони є повноправними учасниками подій його картин, як і люди. Ось що пише сам М.С.Самокиш своєму учневі Марку Домащенку: «Ваша любов до коня і кавалерійської справі знаходить живий відгук у моїй душі, оскільки я люблю це і як художник і як колишній кавалерист... У цьому напрямку я і працюю дотепер, коня вважаю благородним і красивим створінням і намагаюся зображати його не тільки зовні, а й передати його психіку, його порив. Навіть шкапа на скаку красива і мальовнича».

"Материнство"

Російська армія знайшла в особі М.Самокиша одного з найталановитіших своїх літописців. Сам художник вірно визначив своє кредо: «Я не любитель парадів і нічого художньо-гарного не бачу в цих правильно побудованих колонах». У нього майже немає статичних робіт, навпаки, усюди рух і динамізм композиції. Наставляючи своїх учнів, він говорив: «Ваш твір – це не фотографія, він повинний жити, має бути рух».  

"На сопці після штурму". 1904р.

Викладав все життя з 1894р., коли його запросили в Художню школу, де він вів малюнок і живопис протягом 23 років. За  посібником М.С.Самокиша «Малюнок пером» досі навчаються художники-ілюстратори. Професор, керівник батального класу Імператорської Академії мистецтв.  В Академії М.Самокиш викладав до 1918р., коли Раднарком РРФСР скасував стару Академію і створив на її базі Державні вільні художні майстерні. Художник викладав і на цих курсах до свого від'їзду. 

"Червона кавалерія на Перекопі"

У роки Громадянської війни М.Самокиш не покинув батьківщину, а прийняв нову владу. Він слугував не різним урядам, а мистецтву, робив те, що найкраще вміє – працював над полотнами, присвяченими Червоній Армії. 

"Вечір у Криму"

У Криму художник оселився в 1918р. Жив спочатку в Євпаторії, а з 1922 року – у Сімферополі. Організував там власну художню студію, яка стала основним регіональним центром художньої освіти. Збирав і підтримував талановиту молодь. Постановою Раднаркому Криму у 1937р. на базі студії М.Самокиша було організовано Кримське художнє училище, яке носить його ім’я. У 1960р. ім'ям М.С.Самокиша була названа також одна з вулиць Сімферополя. На будинку № 32 по цій вулиці встановлено меморіальну дошку, яка говорить: «У цьому будинку в 1922-1944рр. жив академік батального живопису М.С.Самокиш».

Пам'ятник М.С.Самокишу
у Сімферополі

 У 1936-1941рр. Микола Семенович працював у Харківському художньому інституті. Художник здавна був пов'язаний з історією харківської художньої освіти: коли у 1904р. у Харкові почали вирішувати питання про будівництво будівлі для Міської школи рисунку та живопису. С.В.Васильківський і М.С.Самокиш висунули умову, що фасади будівлі необхідно створити з використанням мотивів українського зодчества. Міська дума була проти. Нарешті опір Думи було подолано, конкурс фасаду виграв К.М.Жуков, що представив проект у стилі українського модерну. Будівлю було завершено в 1912-1913 роках.

"Погоня. Війна 1904—1905".
1908р.

У листопаді 1912р. при Харківському літературно-художньому гуртку утворюється Український художньо-архітектурний відділ. М.С.Самокиш, звичайно, з самого початку – член цього відділу. Головним завданням відділу вважалося продовження і розвиток українських традицій. Гурток працював до 1919р. З тих часів (1911-1912) у Харкові на вулиці Мироносицькій зберігся будинок, під'їзд якого розписали разом С.В.Васильківський і М.С.Самокиш. 

І ось у 1936-1941р. М.Самокиш знову в Харкові, професор Харківського художнього інституту. Зараз у Харкові є провулок Самокиша.

Бій Богуна з Чернецьким
під Монастирищем у 1653 р.

 

Радянська влада поважала досягнення художника і відзначала їх почесними званнями, преміями, орденом.

Під час німецької окупації Криму (1941-1944) він залишався в Сімферополі.

Масштаб особистості М.С.Самокиша такий, що не вкладається у звичні рамки. Це був великий трудівник, який не залишав пензля і пера до самої своєї смерті. 18 січня 1944р. він помер і був похований у Сімферополі, за три місяці до звільнення міста. 

 Видатний майстер батального історичного живопису залишив велику творчу спадщину, яку ще належить розшукувати, вивчати і захоплюватися нею знову і знову. Сам майстер налічував у себе близько 10 000 робіт; зараз мистецтвознавці говорять про 11000 його картин і малюнків, що знаходяться у багатьох музеях світу та приватних зібраннях.

Про Миколу Самокиша читайте у відділі мистецтв:

1. Белічко Ю.В. Палітра століть: вибрані твори живопису з музеїв України      [Альбом]/ Юрій Белічко / Анатолій Ізотов. - Одеса: Маяк, 2010. - С.168
2. Мастера советского изобразительного искусства: произведения и    автобиографические очерки [Текст] / сост П.М.Сысоев / В.А.Шквариков. -  М.: Искусство, 1951. - С.487
3. Немцова В.Николай Самокиш // Галерея искусств. - 2008. - № 7-8. - С.1
4. Озірна Ж. Баталії на кінчику пензля // Арт-Юкрейн. - 2010. - № 3. - С.146
5. Розен Ю. Раритеты музейной библиотеки : О книгах, посвященных  художнику Николаю Семеновичу Самокишу, хранящихся в библиотеке  Симферопольского художественного музея // Антиквар. - 2012. - № 7-8. -  С.90
 6. Самокиш Микола [Альбом]/ авт.-упоряд. В.Ф.Яценко. - Київ: Мистецтво,  1979. - 73 с.,іл. Ткаченко А.Ф.Знаменитые украинцы. - К.: Аристей, 2005. -  С.258
7. Шаров І.Ф. Художники України: 100 видатних імен / І.Ф.Шаров /  А.В.Толстоухов. - К.: АртЕК,2007. - С.341

Шиндіна О.П.,зав.відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького