Під прощання журавлине

Цей сумовитий день таки залишить світлий спогад у душах тих, хто прийшов до стін Кременчуцької спеціалізованої школи №10 з поглибленим вивченням англійської мови, де відбулося зібрання з нагоди відкриття меморіальних дошок двом її випускникам  – письменникові Вікторові Федоровичу Баранову та учасникові АТО Артемові В’ячеславовичу  Носенку.

Два громадянина України. Дві долі. Обох об’єднують не тільки пороги рідної школи, яку вони закінчили з різницею у майже сорок років, але й велика любов до рідної землі, до Матері-України.

Старший із них – кавалер ордену «За заслуги» III ступеню  Віктор Баранов – боровся за щастя її народу за допомогою рідного українського слова,  молодший – кавалер ордену «За мужність» III ступеню Артем Носенко – робив це зі зброєю в руках і загинув, захищаючи її цілісність на східних рубежах Вітчизни. Кожен окремо й обидва водночас немов будували міст між різними світами над річкою із назвою «Життя». У той же час обидва засівали життєву ниву добірним зерном, ім’я якому – честь, гідність і патріотизм.

Право на відкриття меморіальних дощок було надано старшокласникам школи, вони ж і розпочали захід, під час якого виступив секретар  міської ради Юрій Гриценко, дружина Віктора Федоровича Баранова – Лідія Петрівна, мама загиблого воїна – Валентина Іванівна Носенко. Свої думки висловили директорка школи Наталія Володимирівна Мамон, учениця старших класів Катерина Крамаренко та автор цих рядків. Під час окремих виступів йшлося про нетлінні істини, за допомогою яких присутнім ще й ще раз нагадали про суть минущого і вічного.

На вшануванні пам’яті були присутні рідні брати Віктора Федоровича Леонід та Василь, їхні дружини, племінники, інші представники великої родини Баранових, а також школярі, знайомі, сусіди та шанувальники його творчості.

Чимало з побаченого й почутого –  неначе імператив відповідальності за все, що діється на твоїй землі з усім твоїм народом. Під журавлине прощання цей  захід сприяв також присутнім стати зрілими учасниками дійства й сприйняти життя без масок. Водночас кожне слово, що лунало під час читання вірша-діаманта В. Баранова «До українців», очищало кров, додавало снаги і любові до життя саме на нашій благословенній українській землі.

Федір Чужа, голова Кременчуцького осередку Національної спілки журналістів України