Уклін живим, загиблим слава!

       «Із року в рік часопис віддаляє 

       Своїх нащадків далі від війни. 

       Та вересень нам знову нагадає, 

       Як із життя ішли його сини.»

       Такими словами ведучі , бібліотекарі Осташко  В.В. і Підлубна В.І., розпочали вечір-спомин «Уклін живим, загиблим слава!», присвячений  443-й річниці заснування міста Кременчука і 71-й річниці звільнення його від німецько-фашистських загарбників.

        29 вересня – особлива дата в історії Кременчука. Бо в той день після дворічних мук  окупації кременчужани зустрічали своїх визволителів – бійців Червоної Армії. А сам Кременчук, мов смертельно поранений воїн, припадав до Дніпра, ніби намагаючись прохолодною водою загасити пожежі,  котрі пронизували його пошматоване тіло. Та саме в цей день, коли  до Перемоги було ще 587 днів і ночей та сотні й сотні кілометрів боїв, коли  здавалося, що міста вже нема – недарма ж його назвали «Сталінград  на Дніпрі» - розстріляний Кременчук почав своє відродження.

      

Присутні на заході ветерани ВВВ, учасники бойових дій, читачі бібліотеки , члени клубу «Душі криниця», жителі м/р №8, 9  з інтересом і увагою прослухали спогади про трагічні сторінки війни, глибше розуміючи  велич подвигу й масштаб трагізму цієї події, дивуючись патріотизму та масовому героїзму воїнів, ополченців, підпільників і мирного населення, надихаючись їм як безцінною спадщиною й моральним капіталом для нас. Адже народ, позбавлений пам`яті, позбавлений своєї історії, не може існувати й розвиватися.

       Особлива шана і повага, як завжди, - останнім учасникам героїчних подій, опаленим війною ветеранам, які проживають в м/р №8: Авдієнко Т.І., Прописвіту С.Ю., Карпенко В.Т., Сольоному А.М., Сивокінь К.М., Гур`янову В.Г., Матвєєвій Л.Я. У довічному боргу наше покоління перед ними, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.  Все менше залишається їх в життєвому строю, ми шануємо їх, вони заслужили на повагу і допомогу.

       Переживши лихоліття Великої Вітчизняної війни, місто на Дніпрі відродилось. На місці руїн виросли нові будинки і заводи, народились нові покоління кременчужан, але пам`ять про війну жила і живе понині, закарбована в обелісках, меморіалах, назвах  вулиць і проспектів відродженого  міста. Про сучасний Кременчук, місто з цікавим минулим, місто з великими та культурними традиціями, енергійними творчими людьми, йшла мова в останній частині  заходу.  На вечорі прозвучали  віршів місцевих  поетів, в яких  вони  освідчились в любові до рідного міста.

      

До заходу бібліотекарі підготували декілька виставок, що прикрасили залу: книжкову виставку «Кременчук – рідне місто моє», виставку вишиванок «Вишиванка в моєму житті і в житті моєї родини», виставку   робіт  жителів мікрорайону «Творчі роботи наших читачів».

       

Чудовим доповнення до урочистого настрою, який панував серед глядачів на протязі вечора, був виступ фольклорного колективу «Горлиця» територіального центру Автозаводського району з програмою «Пам`ять вічно жива».