Кохання і подвиг Білозірки

15 березня у затишній вітальні відділу мистецтв ЦМБ ім.М.Горького тепло вітали нашого земляка - поета, прозаїка,  драматурга, художника, члена міської Кременчуцької спілки літераторів "Славутич" Сергія Коломійця з презентацією його поеми-феєрії "Білозірка".

Завжди і всюди, навіть у маленьких селищах, є люди, що за покликом серця пишуть вірші, або прозу. Хтось пише для себе, близких і друзів, комусь вдажться опубликовати свої твори, а дехто досягае на ниві літератури чималих успіхів. Можна працювати педагогом, медиком, або інженером, але обдаровану людину все одно колись покличе Творчість. І захопить вона так, що заради неї можна змінити свій фах і почати торувати дорогу у досі незвіданому світі Слова.

Так сталось і з нашим гостем. Сергій Коломієць одержав освіту у закладах, аж ніяк не пов'язаних із гуманітарними дисциплінами: Комсомольському гірнично-металургійному технікумі, Полтавській сільськогосподарській академії. За розподілом потрапив у село Бутенки Кобеляцького району головним зоотехніком колгоспу. Після розпаду колгоспу не цурась жодної праці, аби вижити. Можливо, саме ця обставина і стала поштовхом для письменництва і малювання: організація аматорського театру, створення і постановка п'єс, у яких грав головні ролі; персональні виставки картин у Полтаві і Кобеляках.

У життєвому досвіді також праця режисером народного театру, керівництво дитячою художньою студією. Наразі Сергій Аркадійович працює керівником гуртків "Образотворче мистецтво" й "Етнографія" у сільських школах району. Пише вірші, пісні, поеми, малює картини, знімає фільми. У 2011р. на Першому міжнародному українському літературному конкурсі "Козацька балачка" його драма-містерія "Переволочна" здобула першу премію.

Про що ж поема "Білозірка"? Як окреслити безмежне? Тут - і легендарні прадавні часи, сучасність і майбутнє, міфологія і казковий світ давніх слов'ян, і цілісність природного і людського в людині, і боротьба за добро, кохання, велич і людяність людського духу. Твором своїм автор стверджує, що вибороти своє право на волю і щастя може і повинна кожна людина, у якій закладена любов і гармонія Всесвіту.

Автора щиро вітали колеги літератори - члени Кременчуцької спілки літераторів "Славутич" Л.М.Коваленко, Б.М.Кулик, голова кременчуцького осередку Національної спілки журналістів України Ф.О.Чужа. Із захопленням ділилася своїми враженнями від прочитаної поеми голова кременчуцької спілки "Просвіта" М.Г.Усцова. Фрагменти поеми декламували студентки Кременчуцького медичного коледжу  Катерина Хілобок і Анастасія Погрібняк, бібліотекар Вікторія Старкова.

Ніжну мелодію "Веснянки" грав учень ДМШ № 1 ім.П.Чайковського Захар Ігошкін. "Білозірка" - не просто красива казка про переможне кохання. Сподіваємось, що читачі цього твору осягнуть його найголовнішу ідею: людина, у душі якої живе велика любов до людей, Землі, Батьківщини, здатна перемогти зло і зробити  світ гармонійним і прекрасним. 

Бажаючі прочитати поему знайдуть її примірник у відділі мистецтв ЦМБ ім.М.Горького.

Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького

   «Емблем живописець»

Г.І.Нарбут

У березні 2016 року виповнюється 130 річниця від дня народження Георгія Івановича Нарбута— (25 лютого (9 березня) 1886р. – 23 травня 1920р.) –  художника-графіка, ілюстратора, автора перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок), одного з засновників і ректора Української Академії Мистецтв. Проживши лише 34 роки, він зумів зробити фундаментальний внесок у розвиток українського мистецтва.

"Сімейний портрет".
Художник Г.Нарбут. 1915 р.

Родом Г.Нарбут з хутора Нарбутівка біля Глухова (зараз Сумської області), з сім'ї, яка походила зі старовинного, але збіднілого дворянського роду. 

Ілюстрація до казки
"Дерев'яний орел". Художник Г.Нарбут

Початкову художню освіту здобув самотужки. В 1906-1917рр. жив у Петербурзі. Деякий час вчився в І.Білібіна і М.Добужинського. У 1909р. удосконалював майстерність у Мюнхені, в школі Холлоші. Після повернення до Петербурга став членом мистецького об'єднання "Світ мистецтва". Сама природа дала Георгію все необхідне, щоб стати графіком-віртуозом: міцні, рухливі руки, феноменальну пам'ять (складний орнамент, який бачив одного разу, міг безпомилково відтворити через кілька років), рідкісну працездатність, спокійну вдачу й дисциплінованість у праці. 

Здрастуй, березень наш крилатий!

День спілкування під таким девізом пройшов 6-го березня у бібліотеці-філії №6. З 10 ранку почався майстер-клас з вишивки стрічками. Проводила його Валентина Наріжна, психолог за освітою,  Жінка Великої Душі.

На прикладі своїх робіт майстриня показала присутнім жінкам, як квітка з шовкової стрічки здатна перетворити діловий костюм чи сіру шапку на ексклюзивну річ. Від неї наші користувачки отримали не лише уроки вишивки, а й уроки життєвої мудрості, бо своє заняття вона проводила безкоштовно. Їй не шкода своїх ідей.

Майстриня Валентина говорить: «Чим більше віддаєш людям, тим і тобі більше повертається». Тож показала і розповіла, які потрібні голки для вишивки стрічками, як поєднувати різні квіти і різнокольорові стрічки у готовому виробі.

Бібліотекарі підготували виставку із книг і журналів по вишивці стрічками, а також виставку готових виробів майстринь – Марії Усцової, Вікторії Галайди, Валентини Наріжної.

На згадку про перебування в бібліотеці жінки сфотографувалися з готовими виробами.

Далі продовжили спілкування на теми, що диктує саме життя – про мужню українку, символ нації  – Надію Савченко, про святкування 202-ї річниці з дня народження Т.Г.Шевченка. Читали його вірші і виконували пісні на його слова.

Потім знайомилися з творами поетів сьогодення: віршами нашої гості Ганни Литвиненко, керівника вокальної групи «Берегиня», слухали прем’єру її пісні «Плакала у жінки душа».

З увагою слухали поезії Петра Марусика із збірки «Кали

новий дощ», знайомились із віршами Ганни Чубач, захоплювалися лірикою Ліни Костенко та Ярослава Смєлякова.

Привітали славне жіноцтво, що зібралося у бібліотеці-філії, чоловіки: Козак М.С., заслужений працівник культури України, та Костянтин Красовський, громадський діяч.

Закінчили спілкування чаюванням із млинцями, варениками і пирогами, які готували як «домашнє завдання» гості та бібліотекарі.

Омріяні подорожі

Тетяни Шуляк

В рамках проекту «Літературна кав’ярня» у відділі абонементу ЦМБ ім. М.Горького розпочато цикл зустрічей «Теплі історії до кави». Першим нашим гостем стала Т. В.Шуляк – творча і знана в нашому місті людина. Тетяна Володимирівна – Член спілки художників України, учасник Всеукраїнських художніх виставок, престижних Міжнародних виставок. Вона двічі приймала участь в грандіозних Бієнале в Пекіні. Її роботи знаходяться в приватних колекціях США, Канади, Німеччині, Швеції, Данії, Японії, Іспанії, Норвегії.

А ще, Тетяна Володимирівна дуже любить подорожувати. Тож їй було про що розповідати. Присутні слухали розповідь художниці про написання картин, про участь у виставках, але з особливим натхненням вона розповідала про свої подорожі. (Недарма наш захід ми назвали «Омріяні подорожі Тетяни Шуляк»).

Всі розповіді супроводжувалися демонстрацією слайдів. Година, проведена з гостею, злетіла непомітно. Присутні просили ще розповідей, але Тетяну Володимирівну чекали в художній школі діти, в неї розпочинався урок. Домовилися зустрітися ще, щоб разом з Т.Шуляк і далі «подорожувати» світом. Хочеться відзначити, що Тетяна Володимирівна людина світла, гармонійна, з дуже позитивною енергетикою. І це було відчутно на зустрічі.

Так, як наш захід проходив у форматі 3К (Книги. Кава. Картини.), то працівниками відділу була підготована виставка-дегустація «Теплі історії до кави», на якій представлені сучасні українські книги, що передають настрій та атмосферу заходу (до речі, на заході, дегустувалися не тільки книги, а й кава, яку смакували відвідувачі).

Висловлюємо щиру подяку Тетяні Володимирівні Шуляк за радість спілкуванні та наданні роботи з її приватної колекції.

Набат пам’яті

Темі  «Голокост  на Україні» був присвячений набат пам’яті     «Злочин проти людства», який був проведений  26 лютого у ВПУ № 7 для слухачів Університету третього віку.   Захід було організовано і проведено бібліотекою-філією № 8 і благодійним фондом «Марш життя».

Голокост – трагедія, злочин проти людства, який тривалий час був закритим. Історія нашої Батьківщини, на жаль, має  й сумні сторінки. Україна – це країна пісні й краси. Україна в роки Голокосту – це країна смерті. Смерті безвинних…. Пройшовши через страхіття Голодомору, українці, як ніхто інший, розуміють біль єврейського народу.

Символом Голокосту в Україні став розстріл близько ста тисяч людей, більшість із яких були євреями, у Бабиному Яру (м. Київ). Свої «Бабині Яри» є практично в кожній з окупованих нацистами областей України.  Не оминула лиха доля і наше місто, в якому було розстріляно 8 тис. євреїв. Саме про це розповіла завідуюча бібліотекою-філією №8 Л.О.Карпова. 

 Директор благодійного фонду « Марш життя» Бакк Є.М.  наголосила про необхідність  зберегти пам’ять про Голокост, увічнивши спомин  про безневинно знищених людей, і не допустити повторення подібного пекла у майбутньому .

Український Вальтер Скотт

Український Вальтер Скотт, козацький Дюма, чарівник з берегів Сули…

Здогадалися, про кого йде мова? Так! Про Володимира Малика, відомого українського письменника, автора багатьох пригодницьких та історичних романів.

Постаті цього самобутнього письменника була присвячена літературна година, яка була підготована бібліотекою-філією №6 і пройшла 25 лютого у ЗОШ №1.

Присутні на заході учні дізналися багато цікавого про Володимира Малика, про його літературний і життєвий шлях.

Діти переглянули фрагмент відео «Стоїть над Києвом Батий», станцювали козацький танок та намагалися провести паралелі між тими та сьогоднішніми часами. Також з великим задоволенням прослухали пісню «Україна – це я» у виконанні школярки В.Попеску.

Спогадами про зустріч з письменником у Лубнах поділилася  голова Кременчуцького міськрайонного товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка М.Г. Усцова.  Завідуюча філією №6 Т.І. Сорокіна провела огляд літератури «Минуле з погляду сучасності» про творчість В.Малика.

Ось так цікаво і невимушено пройшов захід до 95-ї річниці з дня народження улюбленого письменника дітей і дорослих, співця сивої давнини і оповідача пригод Володимира Малика.

    День рідної мови єднає громаду

          В Міжнародний день рідної мови 21 лютого до бібліотеки-філії №6 завітали користувачі, почесні гості, члени товариства «Просвіта», вірменська громада на свято «Мова – це теж Батьківщина!»

     На початку шановному зібранню запропонували ознайомитися з книжковою виставкою «Минуле з висоти сучасності», на якій представлені твори літераторів Полтавщини. Почесне право презентувати письменників    рідного краю   надали гостям заходу.                      

Так, про творчість В.Малика розповіла  голова  товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка М.Усцова. Уривок з роману «Князь Кий» прочитав учень гімназії №5 Володя Комар, а його менший брат Дмитрик – вірш «Матусин  заповіт». Насолодилися  і піснями на слова В.Малика: «Явір та калина» і «Червоні маки».

         Знайомство з творчістю письменника Івана Білика провела Л.Ляшенко. Романи письменника – це оригінальне поєднання сміливих історичних реконструкцій і пригод героїв  та художнього вимислу.

         Брати нашого видатного земляка – поета Віктора Баранова представили книги, газетні матеріали та фото з домашнього архіву. А його знаменитий  вірш «До українців» прочитав М. Козак.

           Від вірменської громади виступив Карен Барсегян. Як несподівано і цікаво було почути «Заповіт» Тараса Шевченко вірменською мовою! Звучала в стінах бібліотеки і грузинська –  «Пісня про Тбілісі» грузинською мовою у виконані Г.Литвиненко розчулила всіх присутніх.

         Коли говоримо про рідну мову свого народу, не можливо не згадати тих, хто його захищає, – Героїв Небесної Сотні. Хвилиною мовчання присутні вшанували Героїв України.

Скарбничку пісенних та літературних надбань поповнили роботи майстрів сучасних і традиційних напрямків хенд-мейду. Також присутні мали  змогу побачити конвалії, ромашки і троянди з металу –  надзвичайно красиву роботу коваля за покликанням Г.Сметанко.

 Сміливо можна сказати, що День рідної мови об’єднав присутню громаду. Свято закінчилися  спільним виконанням  Гімну України.