ПРЕМ’ЄРА КНИГИ НА СВЯТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

11 жовтня в бібліотеці-філії №6 пройшов вечір «Усі ми родом з України» до Дня української писемності та мови.

На початку заходу завідуюча бібліотекою-філією Т.І.Сорокіна нагадала присутнім про витоки свята, про ті буремні часи, коли розмовляти рідною мовою на своїй рідній землі заборонялося несправедливими законами,  про намагання занапастити мову нашого народу і завдяки  цьому зруйнувати генетичний код нації.  Український народ пережив складний етап свого історичного становлення: одні соромилися своєї мови, інші ж потерпали за любов до неї. Але ми віримо, що всі випробування вже позаду, було б лише бажання говорити українською мовою.

Далі слово передали провідному бібліотекарю філії №6 Малько О.С., яка ознайомила учасників заходу з оновленою книжковою виставкою «Хто ти є, Україно?»

Та мало лише гордитися тим, що ми – українці, маємо співочу мову, яка від часу здобуття Україною Незалежності отримала новий поштовх до розвитку, вирвалася з полону упереджених поглядів про її другорядність та меншовартість.  Любити і шанувати, повсюди розмовляти мовою великого Кобзаря закликала голова міськрайонного відділення товариства «Просвіта» М.Г.Усцова.

Мова живе і розвивається, коли нею розмовляють, коли дитина чує її від батьків, коли віршовані рядки зриваються з пера поета, якого надихнула краса рідної мови… Тож дуже доречно, що саме дню української писемності та мови була приурочена прем’єра нової збірки віршів кременчуцької поетеси Тамари Марківни Васильєвої «Колекція дум».

Тамара Марківна – директор Будинку дитячої та юнацької творчості Кременчуцького району, педагог і поет. «Колекція дум» – це вже друга її книжка, що вийшла друком. Представляючи свій творчий доробок, Тамара Марківна розповідала про все те, що надихає її.  Одвічна тема любові до рідної землі, матері – про це і не тільки її поезія. А ще лірична героїня вірить у диво, прагне його і творить власними руками, силою душі та серця.

Події, що сколихнули життя нашої країни останнім часом, роз’ятрили душу поетеси та вилились на папері гіркими рядками патріотичної лірики.

Доповнили вечір виступи студентів педагогічного училища ім. А.С.Макаренка, які читали вірші Тамари Васильєвої та подарували присутнім пісні про Україну у власному виконанні.

Багато теплих слів було сказано в адресу поетки. Але найбільшою насолодою було слухати її вірші. Вони спонукають до роздумів, тимчасового забуття і усамітнення з римованим словом. А щоб якомога більше поціновувачів поезії змогло долучитися до «Колекції дум», авторка подарувала примірник своєї книги бібліотеці.

РОЗСТРІЛЯНІ ІЛЮЗІЇ

До 120-річчя від дня народження живописця, графіка Івана Івановича Падалки

(1894 - 1937)

Талановитий митець Іван Падалка належить до тих українців, чия самобутня, незалежна, сповнена гарячої любові до України творчість була нагло перервана трагедіями репресій 1930-х років.

 Іван ПАДАЛКА народився 15 листопада 1894 р. у селі Жорнокльови на Черкащині  в сім’ї селянина, хлібороба середнього достатку.Родина складалася з десяти осіб, тож ледве зводили кінці з кінцями.

 Падалка І. Ілюстрація до Слова о полку Ігоревім. 1928 р.

Любов до навчання Іванові прищепив батько, який сам полюбляв читати історію. Початкову науку юнак здобув у церковно-парафіяльній школі, де займався мистецтвом. До художньо-промислової керамічної школи в Миргороді вступив завдяки отриманню стипендії, яку виклопотав для нього місцевий дворянин.  Часто керівництво школи ставило його самого та його художні витвори за взірець усім учням. Але зразковий студент став бунтівником і був виключений за свої погляди, а також за організацію учнівських виступів проти адміністрації й окремих викладачів. 1912 року учні школи, так звані гоголівці (від школи імені Миколи Гоголя), зорганізували демонстрацію, під час якої викрикували гасло: «Геть царя!».

Падалка І. Вантажники. На Дніпрі. 1926 р.

Падалка поїхав у Полтаву, де йому пощастило пропрацювати півроку при Полтавському етнографічному музеї. Там виготовляв копії українських килимів для ткацької майстерні на Київщині. Заробіток дав змогу Іванові восени 1913 року вступити до Київського художнього училища, у якому одержав дві нагороди від ради цієї школи — «Похвалу совєта» — за взірцеве навчання. У той сам час мистець займався графікою й почав оформляти дитячі книжечки.

Закінчивши училище, в грудні 1917 р. Іван Падалка вступає до новоствореної Української академії мистецтв, ставши одним із перших і найбільш відданих учнів професора М. Бойчука. Блискуча ерудиція Михайла Львовича Бойчука, володіння старими, забутими техніками  малярства, уміння всебічно аналізувати й розкривати «секрети» шедеврів майстрів різних країн і різних епох — усе це імпонувало учням його майстерні «ікони та фрески», а згодом -  «монументального мистецтва». І.Падалка бере участь у розписах Луцьких казарм у Києві 1919р., де створює композицію повернення селянської родини з косовиці.

Падалка І. Натюрморт. 1920-ті рр.

У жовтні 1922 р. І. Падалка в числі першого та єдиного випуску Української академії мистецтв отримав диплом художника і був направлений до Миргородського, а відтак до Межигірського керамічного технікумів, де вже працювали товариші-бойчукісти.

Падалка І. Полільниці. 1928р.

Тут художник створює низку творів агітаційної порцеляни: «Я — пролетарій Мамай...» (1925), що вирізнялися високою графічною культурою.

Падалка І. Несуть товариша. 1927р.

У 1925 р. Іван Падалка переходить на викладацьку роботу до Харківського художнього технікуму. Саме тут втілюватимуться принципи бойчукізму в підготовці майстрів станкової та книжкової графіки. Ставши членом Асоціа́ції революці́йного мисте́цтва Украї́ни (АРМУ), бере участь у Всеукраїнській виставці АРМУ та Всеукраїнській ювілейній виставці (1927-1928 рр.), де мистецька критика виділила графічні аркуші мистця: «Несуть товариша», «Яблучко», «Партизани», «Махновці» (1927). Два роки І.Падалка був професором живопису в Київському художньому інституті.

 

Падалка І. Фотограф. Середина 1920-х рр.

Чудовий педагог, вихователь для своїх студентів і знаменитий художник, цей мистець створив велику кількість різних творів: живописних — «Атака червоної кінноти», «Фотограф на селі», «Молочниці», «Збирання яблук», «Натюрморт», «Портрет дружини Марії Пасько», «Автопортрет»; графічних - «З поля», «Пастушок», «Селяни», «Повстанці», «Портрет Григорія Сковороди», «Червона кіннота», «Вантажники»; ілюстрацій до книжок «Слово о полку Ігоревім», «Леґенди Татр», «Черниця», «Небіж Рамо», «Кобзар» і «Енеїда».

Падалка І. Портрет В.Короленка

Падалка І. Портрет Г.Сковороди

Падалка І. Портрет М.Коцюбинського

І.Падалка

Він був автором обкладинок до видань творів І. Франка, В. Вражливого, П. Барто, П. Вороніна, Ю. Смолича, М. Йогансена, С. Таранушенка, П. Усенка, Л. Квітко, І. Нечуя-Левицького, В. Короленка, І. Котляревського, О. Досвітнього, О. Соколовського й інших  поетів і письменників, а також автором декоративних тарілок  «Я пролетарій Мамай. Стережись мене, буржую!», «Ми всіх катів зітрем на порох!»; плакатів «Жінки, йдіть у Ради, комнезами, кооперацію!» та серії гравюр на дереві «Дніпрельстан».

На рубежі 20—30-х років творчість І. І. Падалки стає відомою далеко за межами України. Його твори експонуються на численних виставках: в Німеччині, Швейцарії Польщі, Англії, Японії, Данії.

Успіх на виставках спричинився до того, що почалося визнання І.Падалки як яскравої творчої особистості. Утім, воно тривало не довго.

Найбільшою небезпекою для червоної Москви з давніх-давен були прояви української самобутності. Самобутніми були Шевченко, Курбас і Хвильовий, який закликав «Геть від Москви!», і безліч інших визначних діячів у нашій історії. До шеренги тих не залежних від будь-яких директив із боку провідної в СРСР Компартії належали М.Бойчук, І.Падалка, В.Седляр і величезне число інших мистців початку першої третини минулого століття. Усі вони мали сильні таланти, були ориґінальними, неповторними, і, зрештою, декотрі з них були приречені на забуття.

Падалка І. Обкладинка до "Кобзаря" Т.Шевченка

Наприкінці 1933 р. відбувся пленум оргбюро Спілки художників і скульпторів УСРР, на якому М.Бойчука та його школу було піддано нищівній критиці, а творчий метод бойчукізму прирівняно до формалізму і націоналізму.

 Івана Падалку, як «активного учасника націоналістичної фашистської та терористичної організації, що мала на меті відторгнення України від СРСР і реставрацію капіталізму», було заарештовано першим із художників-бойчукістів — у вересні 1936 року, а 1937 року - розстріляно. Після арешту Падалки майже всі його роботи знищили, величезна бібліотека, яку він збирав усе життя, — теж арештована і безслідно зникла. Арештовують і його дружину Марію Яківну Пасько й без суду висилають на Колиму, а сина — в дитячу колонію у Куйбишеві, де його доля загубилася. Через 21 рік повернулася Марія Яківна із заслання, шукала сина, та не знайшла.

Марія Пасько, дружина І.Падалки

1 лютого 1958 року Військова Колегія Верховного Суду СРСР знову повертається до справи І.І.Падалки і визнає її сфальсифікованою працівниками органів НКВС. Художника буде повністю реабілітовано. Добре ім'я повернеться і до дружини І.І.Падалки - Марії Яківни, що за постановою особливої Наради при НКВС СРСР в 1937-1945 роках як "соціально-небезпечний елемент" відбувала покарання далеко від рідної домівки.

Падалка І. Ілюстрація до поеми І.Котляревського Енеїда. 1931 р.

Падалка І. Жіночий портрет

Маловідомий для кременчужан факт: Марія Яківна Пасько після повернення з Колими жила у Кременчуці, де і померла у 1991 році.

Матеріал взято зі статті Я.Кравченка "Як традиції бойчукізму втілено у кераміці та книжковій графіці"// День. - 2012. - № 204, 9 листопада

Про І.І.Падалку читайте документи з фонду відділу мистецтв:

Білокінь С. На свято до Івана Падалки // Жовтень. - 1987. - №7. - С.113
Горбань У. Мій брат - наш художник // Вітчизна. - 1990. - № 3. - С.193
Гнілоскуренко М. Виставка до 75-річчя від дня розстрілу видатного українського митця Івана Падалки // Образотворче мистецтво. - 2013. - № 1. - С.34
Городинець І. Данина пам'яті // Київ. - 1990. - № 10. - С.150
Соколюк Л. Графіка бойчукістів. - Харків; Нью-Йорк: Березіль, 2002. - С.77
Лагутенко О. Нариси з історії української графіки ХХ століття. - К.: Грані-Т,2007. - 168 с.
Яровий І. З плеяди бойчукістів // Українська культура. - 2006. - №5-6. - С.47

О.П.Шиндіна, зав. відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького

ТРИ ДОЛІ З МОТРОНІВКИ

6 листопада у літературно-мистецькій вітальні ЦМБ ім.М.Горького не було куди яблоку впасти. Гості зібрались на презентацію нової книги  "На гостину до Куліша" з численного творчого доробку нашої видатної землячки, члена Національної спілки журналістів України і Кременчуцької спілки літераторів "Славутич" Ольги Андріївни Пилипчук .

"Три долі з Мотронівки" - так називалась презентація. Три долі, три постаті, що посіли своє місце в українській культурі - Пантелеймон Куліш, його дружина письменниця Ганна Барвінок і кременчуцька поетеса Ольга Пилипчук.  Ольга Андріївна не випадково зібрала і видала свої вірші різних років, присвячені П.Кулішу і Ганні Барвінок - адже у 2014 р. виконалось 195 років від дня народження видатного українського письменника, поета, перекладача, визначної постаті вітчизняної літератури П.Куліша.

Сама презентантка родом з Мотронівки-Кулішівки - хутора Чернігівщини, де жили, творили і поховані письменник з дружиною. Тому їй так близьке кулішеве слово, і душа її летить до хутора і тужить за святою землею, за домівкою, якої вже немає. У кожний вірш про рідний край вкладає поетеса частинку цієї туги і сподівання повернутись на малу батьківщину.

Завідуюча філією №8 Л.Карпова щиро і проникливо повідала про нелегкий життєвий шлях поетеси. Ользі Андріївні довелось покинути рідну хату і  у пошуку свого покликання поїхати до Західної України. Доля привела її на Полтавщину, де вона, працюючи на літературній ниві, здобула заслужене визнання, ставши лауреатом  обласної  премії ім.С.Ковпака і літературної премії ім В.Юхимовича.

У виконанні учнів загальноосвітньої школи села Піщане звучали поезії П.Куліша, О.Пилипчук. В образі Ганни Барвінок вийшла поетеса Тетяна Луценко, що декламувала поему "Ганна Барвінок".

Багато теплих слів було сказано в адресу презентантки. Присутні - викладачі і учні шкіл міста, поціновувачі поезії, члени об'єднання "Славутич"  - щиро вітали авторку з новою книгою. Бажаємо і ми творчої наснаги Ользі Андріївни, про талант і людяність якої можна багато говорити, але вся правда про неї - в трьох словах з великої літери: Патріот, Громадянин, Поет.

Збірку поезій О.А.Пилипчук "На гостину до Куліша" можна прочитати у відділі мистецтв ЦМБ ім.М.Горького і філіалі № 8 ЦБС для дорослих.

Старкова В.,методист ЦМБ ім.М.Горького

СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА: КРОК НАЗУСТРІЧ ВИКЛИКАМ ЧАСУ

Сьогодні наше суспільство переосмислює роль і місце бібліотек, які воно створило і утримує. У свою чергу і бібліотека переглядає свою місію та завдання на шляху служіння новому суспільству.

5 листопада 2014 року в Центральній публічній бібліотеці м. Комсомольська відбувся круглий стіл «Сучасна бібліотека, якою їй бути?», на якому були присутні представники Централізованої бібліотечної системи м. Комсомольська та зав. сектором по роботі з молоддю ГО «Центр «РОДІС» Дмитренко Володимир.

Якими мають бути сучасні українські публічні бібліотеки? Як організувати роботу бібліотеки, щоб вона задовольняла потреби місцевої громади, займаючи належне місце в соціокультурній інфраструктурі свого регіону? – про це йшла мова серед учасників круглого столу. 

Представники Кременчуцької міської ЦБС для дорослих – завідуюча організаційно-методичним відділом ЦМБ ім. М.Горького Т.Майдак та головний бібліотекар сектору бібліотечного маркетингу В.Старкова поділилися з учасниками обговорень своїм поглядом на інноваційні зміни в сучасній бібліотеці на прикладі проектної діяльності  та яскравих загальноміських соціокультурних акцій, якими славиться останні кілька років Кременчуцька міська ЦБС для дорослих.

Під час обговорення виникло питання щодо адвокаційної діяльності бібліотек, тобто захисту їх інтересів, збереження бібліотекою свого статусу незамінного закладу культури.

Всі учасники заходу були єдині в думці: бібліотека потрібна громаді як культурний, мистецький центр і центр дозвілля та неформальної освіти, осередок доступу до державних інформаційних ресурсів та продуктів. Адже бібліотеки гармонізують життя громади, вони надають вільний доступ до знання і  можливості вдосконалюватися кожному. Бібліотеки об’єднують людей та ідеї, отже роблять суспільство сильнішим.

       Мово моя солов’їна – мова рідної України

       Ми, українці, живемо у вільній  і незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною українською мовою. А мова у нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу.

         Традиційно до Дня української писемності та мови в бібліотеці-філії №2 ЦБС для дорослих проводяться святкові заходи.

         6 листопада 2014 року юні мовознавці ЗОШ № 18 прийняли участь у годині української мови «Мово моя солов’їна – мова рідної України».

         Краще пізнати творчість українських письменників - М.Вінграновського, Л.Українки, І.Франка, П. Воронька допомогла літературна бесіда. На цьому заході лунало українське слово у вигляді історичного екскурсу в минуле.

         Бібліотекар юнацького відділу Подойникова О.В. розповіла про сучасний  стан впровадження державної мови, пролунали також у виконанні учнів 9 класу Полтавець Ю., Гончарової К., Дубчак Н. прекрасні вірші про мову як невичерпне джерело народної мудрості.

         До Дня української мови учням експонувалася книжкова виставка «Мова моя солов’їна – мова рідної України», за допомогою якої учнівську молодь ознайомили з історією України, походженням слов’янської писемності.

         У спадок від сотень поколінь дано нам чудовий дар – прекрасну мову. Користуймося нею, збираймо і розвиваймо її!

             

Діалог поколінь

           3 листопада 2014 року в  приміщенні корпусу КрНУ для студентів 1 курсу (гр. ФІЛ 1) пройшов захід  Діалог поколінь, присвячений 70-річчю визволення України та   річниці визволення Кременчука «За Україну, за її долю, за честь і волю, за народ».

Гостею цього свята була Гая Опанасівна Панова, очевидець тих подій. Вона застала той страшний час, їй було що розповісти  і чим поділитися з нинішнім  поколінням.

      Дуже цікавими були спомини нашої героїні про початок війни , про мобілізацію, евакуацію населення та багато інших подій, які закарбувала дитяча пам’ять. Молодь активно спілкувалася з Гаєю Опанасівною, задавали їй різні питання, на які вона з задоволенням відповідала. Вона пригадувала найбільш незвичайні ситуації та яскраві моменти, одним з яких було визволення  рідного міста.

       Треба ще раз наголосити, що всі ми повинні знати історію свого міста, родини, завжди пам’ятати про ту землю, на якій  народилися і не лише коли нам добре і коли край процвітає, а й тоді, коли рідна земля потребує допомоги чи порятунку.

            На заході були використані: відео про початок війни в Україні,

фільм-хроніка «Визволення Кременчука», а також відео пісочна анімація на воєнну тематику.

     

Діалог поколінь підготували та провели бібліотекарі читального залу Волощенко Н.О. та Тристан О І.

Час спливає невпинно і безжалісно. З кожним роком все меншою стає колона ветеранів. Але є ті люди, про кого сказав К.Симонов, що «вони мають право розповісти про війну  від імені всіх солдат, що здобули Перемогу, від імені тих, що дійшли  і не дійшли до неї, нагороджених  і ненагороджених, живих і мертвих»…

До 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, був проведений  вечір Слави «Рідно земле! Пам’яттю людською ми збережемо героїчний подвиг твій». Підготувала і провела захід завідуюча бібліотеки-філії № 8 Карпова Л.О.  Ветеранів мікрорайону № 15  привітав депутат Автозаводської райради Штефан О. І. Діти з дитячих  та юнацьких клубів «Гармонія», «Дніпро» та ЗОШ № 28 підготували концерт, а також  сувеніри, зроблені своїми руками.