Чорнобиль – біль душі людської

Чути птиць із непроглядних нетрів,

Світить сонце з голубих небес.

Грізна зона. Тридцять кілометрів

З центром на Чорнобильській АЕС.

                                                                                                        М. Луків

26 квітня 1986 року… Ця дата на довго залишиться в пам’яті людства.   Героїв-трудівників чорнобильської епопеї будуть пам’ятати довго, поки житиме Земля і люди, які житимуть на ній.

         Не обійшов Чорнобиль своїм  гарячим подихом і Кременчук.

        

В нашому місті започатковано «Книгу пам’яті» про людей, які ціною свого власного життя зберегли нашу Землю.

Книга Пам’яті постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи м. Кременчук та Кременчуцького району Полтавської області. – 2011. – 110 с.          

         Гусев О. 25 років віч-на-віч з «Чорнобилем»: Документально-публіцистичний твір. – К.: ПП «Золоті ворота», 2011. -  624 с.  Цей документально-публіцистичний твір, який автор-чорнобилець писав майже щоденно протягом чверті століття, додає не тільки нові документальні матеріали і фото з Чорнобильської АЕС, а й віри в обов’язкову перемогу над цією атомною бідою усієї планети.

         Біль і тривоги Чорнобиля/ Упоряд. Ю. В. Сафонов. – К.: ВАТ «Вид-во «Київська правда», 2006. – 288 с.     Автори, що були безпосередніми свідками і учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС, діляться своїми спогадами про тривожні для України й усього світу дні весни і літа 1986-го, розмірковують над долями чорнобильців, болючими проблемами відчуженої тридцяти кілометрової зони і самої станції. Їхня розповідь доповнена фото сюжетами про подолання наслідків Чорнобильської трагедії.

Чернобыль. Зона отчуждения. – Х.: Клуб семейного досуга, 2011. – 318 с.     В книзі зібрані спогади, які проливають світло на послідовність і характеристику аварії, що тривала не один день, на способи і методи, що застосовувалися тоді, для ухвалення багатьох важливих рішень у боротьбі з наслідками.

        

Чернобыль. Неизвестные подробности катастрофы. – М.: Вече, 256 с. – (История на устах).  Ця документальна повість розповідає про невідомі факти Чорнобильської катастрофи. Написана вона по гарячим слідам поїздок у Чорнобиль в травні і вересні 1986 року. Через цензуру в ті роки вона не була опублікована, і багатьох героїв вже нема в живих.

                   Біденко М. Оксамитовий сезон 1986-го. Чорнобиль і його солдати // Березіль. – 2012. - № 3-4. – С. 2.   Михайло Біденко - відомий журналіст і письменник, офіцер запасу незабаром після аварії був призваний «на перепідготовку» у хімічні війська, які проводили дезактивацію, а також дозиметричну розвідку території, що примикала безпосередньо до зруйнованого четвертого блока ЧАЕС, де сповна пізнав усе, що відбувалося в той страшний час у самому епіцентрі катастрофи. І тому більш ніж будь-хто мав моральне право на такі гострі судження про все побачене і почуте, що увійшло в його повість «Оксамитовий сезон», яка стала одним з найбільш чесних і глибоких творів вітчизняної документальної прози про чорнобильські події.

         Загреба М. Пропусти Чорнобиль крізь серце: Фотокнига. – К.: «Спалах», 2002. – 120 с.    Ця фотокнига – захоплива розповідь про мальовничий древній поліський край, убитий радіацією, примушує поглянути на чорнобильську катастрофу не тільки як на техногенну, але й під іншим кутом зору – гуманітарним, і замислитись на тим, що ми втратили в історичному, культурному, природничому та мистецькому значеннях: до аварії на Поліссі зберігалися, як ніде в Україні, найдавніші звичаї, традиції культури та побуту слов’ян.. Правдиву, емоційну оповідь М. Загреби ілюструють його фотографії.

         Спогади  сучасників подій дозволяють осмислити катастрофу, розкрити правду про події, перейнятися людським болем, людськими стражданнями, змушують замислитися над уроками минувшини й сьогодення людства.

 Головний бібліограф ЦМБ ім. Горького                    Ткаченко Н. М.

                                                                        

ТРЕНІНГ "СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

З 8 – 10  квітня 2013 року у літературній вітальні Полтавської обласної універсальної  наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського  пройшов тренінг «Стратегічне планування» в рамках програми «Бібліоміст». На цей тренінг була запрошена завідуюча організаційно – методичним відділом ЦМБ ім. М. Горького та наші партнери Громадське об’єднання «Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр «Європейський клуб».

Головна мета тренінгу – удосконалити знання та навички лідерів неурядових організацій, працівників публічних бібліотек в сфері стратегічного планування як необхідного інструменту подальшого розвитку НУО та бібліотек.

Навички, яки були отримані під час тренінгу, є базовими в питаннях стратегічного планування. У результаті тренінгу учасники змогли отримати практичні знання та навички по розробці стратегії та стратегічному плануванню діяльності своєї бібліотеки.

Заняття проходили у дружній  атмосфері.

зав. ОМВ ЦМБ ім. М. Горького Тетяна Майдак

ПРАВО ВСЕ ЗНАТИ

29 березня 2013 року у відділі технічної літератури ЦМБ ім. М.Горького було проведено електронну презентацію «Інформація і молодь: право все знати».

         Для участі в заході були запрошені учні 10-11 класів ЗОШ №28. Бібліотекарі ставили на меті розповісти їм про правовий аспект інформаційної діяльності в Україні та донести до учнів нормативно-правові гарантії права на інформацію.

         Розпочався захід  виступом та переглядом літератури «Я маю право на інформацію» бібліотекаря відділу технічної літератури ЦМБ ім. М.Горького А.Нечипоренко.

         Після перегляду презентації «Коротке дослідження великих змін останнього десятиріччя» на учасників заходу чекала  рольова гра «Книга – основне джерело достовірної та повної інформації». Гра пройшла жваво – учні активно відповідали на запитання вікторини і отримували призи за найбільшу кількість правильних відповідей.

        Уважно слухали учасники заходу виступ «Незнання законів не звільняє від відповідальності». Цю важливу тему підняла інспектор Автозаводського підрозділу кримінально-виконавчої інспекції пані В.В. Качула. Вона виступила перед юнацькою аудиторією, наголосивши на тому, що кожен громадянин має не тільки права, але й обов’язки перед своєю країною. Знання і дотримання букви закону – ось головна ознака правової держави.

      Щоб закріпити отримані знання на практиці, бібліотекарі запросили школярів до  Інтернет-центру відділу технічної літератури.

Там, з допомогою бібліотекаря Інтернет-центру В.Бакліцького, вони створили титульну сторінку в електронному вигляді до книги «Основні відомості про інформацію».  

Шевченко А.М., зав. відділом технічної літератури ЦМБ М.Горького  

Старкова В.М., гол. бібліотекар сектору бібліотечного маркетингу ЦМБ ім.  М.Горького                                                                                                          

Дякую богові, що дав мені народитися українцем.

    3-го квітня в відділі абонементу ЦМБ ім. М.Горького були організовані виставка - роздум та бібліографічний огляд літератури " Гончарова правда про духовність", присвячені 95-річчю від дня народження    того, хто був Прапороносцем української літератури, а став Реставратором Собору українського духу, кого за життя хвалили і ганили, а після смерті визнали Героєм України...  (Галина Тарасюк //Літературна Україна. - 2008.- 3 квіт.(№13).- с.6.)  …та, перш за все, видатного українського письменника - Олеся Терентійовича Гончара.

     Захід відвідали учні ЗОШ N 19, які були ознайомлені з життєвим шляхом нашого земляка, зокрема, з цікавими подробицями дитинства за спогадами його старшої сестри Шури.

    О.Гончар пройшов усю війну. В 1941 році добровільно пішов на фронт у лавах студентського батальйону. Був поранений, воював далі.

    Згодом про ці події, про молодість і кохання харківських студентів, в які так жорстко вторглася війна, зворушливо і поетично розповів роман «Людина і зброя». (Гончар О. Вибрані твори: У 4 т. - Т.3. - К.: Сакцент Плюс, 2005. - 320с. Також увійшли: "Слово до уважного читача" О.Гончара та оповідання "Чорний Яр". Роман "Людина і зброя" друкується в останній прижиттєвій редакції автора.) Саме за цей твір Олесь Гончар отримав Шевченківську премію. (Разом з Павлом Тичиною вони першими отримали Диплом та Почесний знак лауреата 1962 року в галузі літератури).

    Творчий доробок письменника був висвітлений через книги, представлені на виставці.

    Олесь Гончар горів любов'ю до України, палав гнівом супроти руйначів і зловмисників. Його серце вбирало в себе радощі і болі мільйонів людей, йому праглося чистого неба над усією планетою і світлого життя для кожної людини. Візитною карткою щирої і щедрої на добро душі Олеся Терентійовича була осяйна усмішка на його вустах...

Захід підгутувала і провела зав. сектором укр. книги і народознавства 

відділу абонементу Шпак Т.М.

3 квітня відзначаємо 95 років з дня народження Олеся Терентійовича Гончара.

Академік АН Української РСР, депутат Верховної Ради, лауреат Ленінської і Державної премій СРСР, Державної премії УРСР ім.. Т. Г. Шевченка, премії ім. С. К. Неймана (ЧССР), Герой Соціалістичної Праці, у 1959-71 рр. голова правління Союзу письменників України, Герой України, кавалер орденів Червоної Зірки і Слави, трьох медалей «За відвагу». Це він - Олесь Терентійович Гончар – гордість нашого краю. З раннього дитинства виростав майбутній письменник у с. Суха Кобеляцького району і наснагу до творчості дала йому Полтавська земля.

         Перші літературні спроби молодого письменника з’явились ще у 1938 р. Перебуваючи на фронті, писав вірші, які публікувались у фронтовій газеті. У повоєнні роки розпочав діяльність професійного літератора.

         Його земне життя тривало 77 років, і це були роки творчого горіння й неспокою. Твори Олеся Гончара українці читатимуть завжди, бо всі вони – про найважливіше, найактуальніше, найболючіше. І разом вони немовби є однією величезною книгою-епопеєю про війну і мир, людину, український народ. Його твори вийшли за межі суто літератури, вони стали частиною нашого життя.

         Голос О. Гончара на захист України і її талантів завжди звучав всесильно. Багато зробив для утвердження і пропаганди української мови, послідовно і самовіддано обстоював її державний статус, осмислював могутню роль у формуванні самосвідомості народу. Як громадський діяч, мужньо відстоював він ідеали демократії і незалежності України.

         Олесь Гончар був великим Українцем, совістю нашої нації, вірним, люблячим сином своєї країни.

Література:

1.     Гончар О. Т. Твори : У 12-ти т. – К.: Наукова думка, 2001. –

2.     Берег любові: Роман; Бригантина: Повість. – Сімферополь: Таврія, 1981. – 415 с.

3.     Далекі вогнища: Нові твори. – К.: Рад. письменник, 1987. – 287 с.

4.     Земля гуде: Повість. Для серед. шкіл. Віку. – К.: Веселка, 1979. – 150 с.

5.     Катарсис. – К.: Український світ, 2000. – 136 с. – (Український портрет)

6.     Людина і зброя: Роман. – К: Український письменник, 1994. – 287с.

7.     Поетичний пунктир походу: Поезії. – К.: Видавничий центр «Просвіта», 2000. – 120 с.

8.     Прапороносці: Трилогія. – К.: Веселка, 1995. – 471 с.

9.     Спогад про океан: Новели. – К.: Веселка, 1995. – 398 с.

10. Таврія: Роман. – К.: Дніпро, 1980. – 329 с.

11. Твоя зоря: Роман. – К.: Дніпро,1985. – 368 с.

12. Циклон. Тронка. Собор: Романи. – К: Радянський письменник, 1990. – 591 с.

13. Щоденники: У 3-х т. – К.: Веселка, 2002 – 2004

14.  Безхутрий М. Літа молодії: спогади про Олеся Гончара // Березіль. – 1996. -  № 7-8. – С. 172.

15. Бондаревська Т. Незабутні зустрічі з Олесем Гончарем (До 90-річчя письменника) // Зоря Полтавщини. – 2008. – 9 січ. – С. 3

16. Вінок пам’яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка. – К., 1997. – 453 с.

17. Віценя Л. Його любов болить і після смерті // Зоря Полтавщини. – 2005. – 13 лип.. – С. 3.

18. Мельничук А. Олесева Берегиня // Жінка. – 2012. - №8. – С. 14.

19. Федь А. Сто одна хвилина з Олесем Гончаром // Пам’ять століть. – 2000. - № 4. – С. 100

20. Чумак Т. Уроки духовності Олеся Гончара. // Українська мова і література в школі. – 2007. – С. 49.

КОМПОЗИТОР МИХАЙЛО КОЛАЧЕВСЬКИЙ: МУЗИКА ЗВУЧИТЬ...

У 1999 році у Києві крихітним тиражом (100 екземплярів!) вийшла книга Є.С.Федотова "Михайло Колачевський: музично-педагогічна спадщина". Монографія відразу стала бібліографічною рідкістю і згодом жодного разу не перевидавалась.

Значення творчості М.Колачевського - талановитого українського композитора класика, автора славнозвісної "Української симфонії", фортепіанних творів і романсів, музичного просвітителя - важко переоцінити.

Для Кременчука постать М.Колачевського надзвичайно вагома - адже частину життя він жив у Кременчуці, працював у Кременчуцькій земській управі суддєю і водночас багато робив для популярізації світової класичної музики, організувавши у місті оркестр, що виконував   камерні твори Бетховена, Моцарта, Мендельсона, Шумана, Глінки, Чайковського, Даргомижського та ін. 

Активним дослідником і популяризатором творчості М.Колачевського у нашому місті є почесна читачка відділу мистецтв Галина Степанівна Стадник - музикознавець, викладач дитячої музичної школи №1 ім.П.Чайковського.

Свого часу їй пощастило стати власницею книги  Є.С.Федотова "Михайло Колачевський: музично-педагогічна спадщина". Галина Степанівна - наша постійна дарувальниця, і тому не дивно, що з її бажання і дозволу відділ мистецтв зробив для бібліотеки ксерокопію монографії Є.С.Федотова.

Прагнення довести до якомога більшого числа читачів відомості про унікального композитора, громадського діяча, реалізувало ще один задум - нещодавно видання Є.С.Федотова було оцифроване і, нарешті, "побачило світ" в Інтернеті.

Для всіх бажаючих ми надаємо посилання, за яким можна закачати раритетне дослідження:

http://rusfolder.com/35687707

Завідуюча відділом мистецтв Шиндіна О.П.

ВИПЕРЕДЖАЮЧИ ЧАС

До 150 – річчя від дня народження  В. І. Вернадського

( 1863 – 1945 )

Рід Вернадських тісно пов’язаний з українською історією. Його предок – литовський  шляхтич Верна – під час визвольної війни українського народу ( 1648 – 1654 ) виступав на боці козаків. Дворянство вислужив  дід Василь,який відтоді став писатися Вернадським.

Володимир Іванович Вернадський народився 12 березня 1863 р., у Петербурзі. Через  чотири  роки  сім’я  переїхала в  Харків  у  зв’язку  з  хворобою Івана Васильовича. Таким чином, дитинство майбутнього вченого пройшло в Україні.

У 1873 р.  Володимир  вступив  до  першого  класу Харківської  гімназії,  де провчився три роки. У дитинстві величезний вплив на його розвиток мав батько, який дуже ретельно і послідовно займався вихованням і освітою сина. Саме він прищепив Володимиру інтерес і любов до українського народу, його історії та культури.

У 1876 р. сім’я Вернадських повертається до Петербурга. Тринадцятирічний Володя йде у четвертий клас 1-ї Петербурзької гімназії, а через п’ять років стає студентом природничого відділення фізико – математичного факультету Санкт –Петербурзького університету, який закінчує в 1885 р. Особливий вплив на наукові погляди молодого Вернадського мали блискучі педагоги – Д.Менделеєв і В. Докучаєв.

У 1890 р. В. Вернадський був обраний приват – доцентом кафедри мінералогії Московського університету, а в наступному захистив магістерську дисертацію на тему «Про групу силіманіту і роль глинозему».
У 1912 р. Володимира Івановича обирають дійсним членом Російської академії наук, професором  Московського  університету.  Згодом  він  переїздить  до Петербурга,  де  продовжує дослідження  в галузі  мінералогії  та  геохімії  як директор Геологічного і мінералогічного музею ( 1914 ).

Жовтневі події 1917 р. застали В.Вернадського в Україні, у Полтавській губернії, де він перебував у зв’язку з погіршенням здоров’я. Після революції в Україні на початку 1918 р. серед українських учених виникла ідея створення республіканської Академії наук. В.Вернадського запросили до Києва.  У жовтні В. Вернадського обрали першим президентом УАН. У ці роки Володимир Іванович зробив великий внесок й у створення Всеукраїнської національної бібліотеки.

У 1920 р. В.Вернадський – професор, його обирають ректором Таврійського університету в Сімферополі, в у 1921 р. він повертається в Петроград, де його призначають директором Радієвого інституту.

Учений зі світовим ім’ям , В.Вернадський користувався заслуженим авторитетом за кордоном і брав активну участь у міжнародному науковому житті.

Він висував ідею міжнародного співробітництва у сфері науки, ще в 1922 р. ставив питання про відповідальність за використання атомної енергії в мирних цілях.

Останні роки життя В.Вернадський присвятив написанню фундаментальної праці «Хімічна будова біосфери та її оточення». У кінці 1944 р. Володимир Іванович тяжко захворів і 6 січня 1945 р. помер.

За понад 60 років наукової діяльності В.Вернадський опублікував близько 400 наукових праць, які належать до всіх основних напрямів геологічного циклу наук, а також до історії філософії та педагогіки. Заслуги вченого високо оцінені не тільки на Батьківщині, а й за її межами. В.Вернадський – академік АН СРСР, АН УРСР, перший президент Академії наук , член Чехословацької та Паризької академії наук, лауреат Державної премії СРСР, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Ім’я вченого присвоєно багатьом академічним інститутам і бібліотекам, зокрема Національній бібліотеці України, Сімферопольському національному університету.  Академія наук СРСР у 1945 р. встановила грошову премію та золоту  медаль  імені  В.І.Вернадського.  В 1973 р.  НАН  України  також започаткувала премію його імені, а з 2003 року почала нагороджувати за видатні досягнення у галузі науки Золотою медаллю імені В.І.Вернадського Національної академії наук України.

                               Список  літератури:

  

   Апанович Е.М. Академик  В.И. Вернадський на Полтавщине // Первая Всесоюзная конференція по историческому краеведению. – Киев, 1987.

   Бейдик О.  Фундатор української Академії наук // Географія та основи економіки в школі. – 2003. - № 1. – С. 51.

   Бушак С. З Україною в серці // Київ. – 2003. - № 7 – 8. – С. 145.

   Бушак С. Академік Володимир Вернадський та українське образотворче мистецтво // Образотворче мистецтво. – 2003. - № 4. – С. 76.

   Вернадський В.  Наукова думка як планетна явище // Хроніка 2000. –

Вип. 57 – 58.

   Вернадський В.І. і теоретична валеологія // Валеологія. – 1999. - № 23. – С.5

   Вернадський В.І. // Альманах Пошани й визнання Полтавщини. – Полтава, 2003. – С. 40.

    Вернадський В.І. // Шаров Вчені України: 100 видатних імен . – Київ:

«АртЕк»  ,2006. – С. 66.

    Випережаючи час: [ В.І.Вернадський – учений – натураліст, мислитель, основоположник генетичної мінералогії, гео – та біогеохімії ] // Календар знаменник і пам’ятних дат. – 2013. - № 1. – С. 119.

    Гальчинський А. Принципи ноогенези в контексті вчення В. Вернадського // Економіка України. – 2010. - № 5. – С. 16.

    Ігнатенко О.  В.І.Вернадський і Кременчуччина – діалог триває // Світ довкілля: Кременчуцький міський екологічний бюлетень. Вип. 4. – Кременчук, 2005. – С. 12.

    Кременчугская библиография академика В.И.Вернадского [ К 145 – летию со дня рождения академіка В.И.Вернадского ]. – Кременчуг, 2008. – 111с.

    Крисаченко В. Світоглядна парадигма ХХ ст.: український внесок // Українознавство. – 2008. - № 1. – С. 76.

    Крисаченко В. Цивілізаційна концепція В.Вернадського // Українознавство. – 2011. - № 4. – С. 154.

   Малик М.  147 років від дня народження видатного вченого Вернадського Володимира Івановича // Край. – 2010. - № 3. – С. 20.

   Машкіна С.В. Діяльність В.І.Вернадського у галузі освіти // Сьомі Каришинські читання. Всеукраїнська наук.-мет. Конференція «Людина та навколишнє середовище». – Полтава, 2000. – С. 151.

   Онищенко О. В.І.Вернадський та його внесок у заснування та розвиток Національної Бібліотеки Української Держави // Бібліотечний вісник. – 2003. - № 2. – С. 2.

   Орленко П. Перший президент академії наук України // Історичний календар. – Київ, 2003. – С. 145.

    Попович М. Про значення наукової спадщини В.І.Вернадського // Філософська думка. – 2003. - № 4. – С.3.

     Соколова І.  Меридіан Вернадського // Світ довкілля. – 2008. - № 10. – С. 27.

      Тіщенко А.  Роль та значення книги у житті вченого – природознавця Володимира Івановича Вернадського // Бібліотечний форум України. – 2012. –

№ 3. – С. 52.

       Чиренко Н. Провісник ноосферної цивілізації: [ Володимир Іванович Вернадський ( 1863 – 1945 ) ] // Шкільний світ . -  2009. - № 11. – С. 20.  

        Юшко В.М. Видатні люди Кременчуцького краю. – Кременчук: «Піраміда». – 2007.

Провідний бібліограф інформаційно-бібліографічного відділу                          Н.П.Дрозд