ПЕДАГОГ. ВЧИТЕЛЬ. ПИСЬМЕННИК

     Маємо знову гарну нагоду згадати видатних, прославлених людей, чиї імена безпоседньо пов'язані з нашим містом та краєм.

    13 березня - 125 років від дня народження відомого педагога і письменника Антона Семеновича Макаренка.

    Свідоцтвом міжнародного визнання А.С.Макаренка стало рішення ЮНЕСКО (1988), яким відзначили всього чотирьох педагогів, що окреслили спосіб педагогічного мислення в ХХ ст. Один з них - Антон Макаренко.

    А.С. Макаренко народився 1888 року в місті Білопілля (нині Сумської обл.).

    1901-го сім'я Макаренка переїздить до Крюкова. Антон навчається на "відмінно" в Кременчуцькому міському училищі, згодом на педагогічних курсах.   А у 17 років вже приступає до роботи в Крюківському залізничному училищі вчителем російської мови, малювання і креслення. Закінчує Полтавський вчительський інститут.  У 1918 р. повертається в Крюківське залізничне (на той час - Вище початкове училище) керівником педагогічного колективу.

    У вересні 1920-го (у 32 роки) Антон Макаренко приймає пропозицію Полтавського відділу народної освіти організувати і очолити колонію для безпритульних і неповнолітніх правопорушників. З цього часу його життя і діяльність присвячені знедоленим дітям.

    «Вы можете быть с ними сухи до последней степени, требовательны до придирчивости, вы можете не замечать их… но если вы блещете работой, знанием, удачей, то спокойно не оглядывайтесь: они на вашей стороне… И наоборот, как бы вы ни были ласковы, занимательны в разговоре, добры и приветливы… если ваше дело сопровождается неудачами и провалами, если на каждом шагу видно, что вы своего дела не знаете… никогда вы ничего не заслужите, кроме презрения…», - зауважував Антон Семенович.

    Антон Макаренко раптово помер 1 квітня 1939 року в приміському потязі на станції Голіцино недалеко від Москви, де жив останнім часом, займався літературною діяльністю та читанням лекцій.

   «Научить человека быть счастливым — нельзя, но воспитать его так, чтобы он был счастливым, можно.» — Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей.

    Ім’я і праці Макаренка широко відомі за кордоном. Його іменем названо безліч вулиць, бібліотек, навчальних закладів, педагогічних лабораторій не тільки в Україні, а й на теренах колишнього Радянського Союзу та в зарубіжжі: в Гавані та Магдебурзі

 Затверджені орден та медалі ім. А.Макаренка. Існує декілька музеїв. 

    В нашому місті є Педагогічно - меморіальний музей А.С.Макаренка в Крюкові, Кременчуцьке педагогічне училище ім. А.С.Макаренка та Полтавський обласний ліцей - інтернат для обдарованих дітей із сільської місцевості при пед. училищі, а ще Кременчуцький професійний ліцей ім.А.С.Макаренка, вулиця та 2 пам'ятники.

    Макаренко залишив багату педагогічну спадщину, написав понад 150 творів (романи, повісті, сценарії, науково-педагогічні статті). В нашій бібліотеці ви можете почитати такі книги: «Марш 30-го року» (що побачила світ 1932-го), "Педагогічна поема"(1933–1935 р.р.), "Книга для батьків" (1937р.), «Прапори на баштах"(1938), "Методика організації виховного процесу" та ін.  

                             

Тож запрошуємо вас до Абонементу ЦМБ ім. М.Горького на перегляд літератури, присвячений ювіляру.

    Детальніше про життєвий шлях великого педагога слухайте 16 березня в ефірі радіо Кременчуцької міської телерадіокомпанії в "Новинах Кременчука".

Зав. сектором української книги та народознавства

відділу абонементу ЦМБ ім. М.Горького Шпак Т.М.

    

А ЯК ВИ СВЯТКУЄТЕ МАСЛЯНУ?

 Масляна (Масниця) – свято, яке символізує прощання із зимою і зустріч весни. За церковним традиціям, тиждень масляної носить назву сирного або мясопустного, що пов'язано зі стравами, які готуються протягом цього періоду. Свято прийнято відзначати протягом останнього тижня напередодні Великого посту, який закінчується Великоднем.

В Україні, в перший день Масляної, за традицією готують холодець, млинці на маслі і, звичайно ж, роблять вареники із сметаною і сиром.

У Німеччині на Масляну прийнято пекти оладки і домашню ковбасу. Англійці ж не тільки готують, а й беруть участь у змаганнях з бігу наввипередки, та ще й з розпеченими сковорідками, на яких в цей час знаходяться млинці. Не ображають і холостяків в Польщі, їх прийнято пригощати пончиками, оладками, горілкою і солодким хмизом, а також – жартівливо тягають за волосся.

На французько-італійському кордоні, на території Франції, в курортному містечку Ментон, кожну зиму, проходить свято - Фестиваль лимонів (Menton Lemon Festival).

Він проходить щорічно в кінці лютого - початку березня і триває трохи більше двох тижнів. Там, (як і в Росії, зі снігу і теж за часом - на Масляну) будують фортеці та містечка, скульптури і башточки, але тільки ... з лимонів і апельсинів! 

Вздовж узбережжя проходить парад кортежів золотих фруктів, прикрашених цитрусовими плодами і квітами.

Щорічно це розкішне і "смачне" шоу відвідують від 200 до 230 тисяч туристів Всім охочим пропонується продегустувати нові сорти лимонів, напої та солодощі, приготовані з "Короля свята".

Головний бібліотекар сектору бібліотечного маркетингу                       Старкова В.Н.

        6 березня напередодні дня народження Великого Кобзаря у відділі Абонементу ЦМБ ім. М.Горького пройшли презентація та перегляд творів Т.Г.Шевченка та книг про його життя і творчість, що нещодавно вийшли з друку.

         Нині вже відзначаємо 199-ту річницю з дня народження нашого генія і пророка. Дата вже солідна, але й постать велична і тема для розмірковувань та вивчень неосяжна. Чому актуальною залишається його творчість? Які нові акценти в його розумінні?

         Що цей чоловік зробив вперше і наскільки важливою стала його праця? Як нам сприймати Шевченка? Чому в його творах таке велике місце відводиться долі?

         Над цим повинен розмірковувати кожен українець. Бо не зрозумівши ролі такого чоловіка в житті народу, нація втратить можливість народжувати Великих Синів.

         Коли Шевченко прийшов у світ і почав думати, то вже в інформаційному просторі був Котляревський з Енеїдою - енциклопедією народного життя, з  винятковими знаннями психології й характеру українців; не так давно відійшов Сковорода, жива правда філософії якого повнокровно струмувала. Це час Пушкіна (Шевченко був на його похороні), Гоголя, … – особливий час 19 сторіччя, який змінив історичний розвиток багатьох культур і народів.

         Шевченко не піднявся понад народом, він лише підтвердив його велику силу, він поставив Слово із пітьми у Світло національного життя.

          І увійшло воно в людей через відкриті серця.  Його голос і правда дозволили українцям мати з усіма народами нарівно високу культуру слова в часі або й попереду.

         Чому у всіх творах він використав епіграфи з Біблії? Що цим хотів сказати? Це оправдання чи попередження? Чому основні твори мають метафоричну назву?

         Чому взагалі Шевченко вдається до критики царської сім’ї, яка взяла участь у його викупі, чому не уникає гострого слівця?

Слово – найдієвіша сила в його долі! І це єдина сила, якій він покоряється 

     Ну що б здавалося слова…

     Слова та голос – більш нічого.

     А серце б’ється – ожива.

     Як їх почує!..

     Знать од Бога

     І голос той і ті слова

     Ідуть меж люди!

         Чому у всіх творах бачимо Шевченка дуже набожним і водночас читаємо богохульні тексти?

         Чому?… Чому?… Чому?… Можливо відповідь на деякі запитання допоможуть знайти нові друковані твори, на перегляд яких ми вас запрошуємо. Ви можете ознайомитись та взяти почитати їх у нас на абонементі, або ми замовимо їх для вас у  Відділі використання єдиного книжкового фонду.

Зав. сектором укр. книги та народознавства

Абонементу ЦМБ ім. М.Горького                                                   Шпак Т.М.

ВЕСНА, ПОЕЗІЯ І МУЗИКА

5 березня 2013 року напередодні чудового свята жіночності та краси - 8 Березня в Кременчуцькому професійному ліцеї ім. А.С.Макаренка відбулася організована відділом Абонементу ЦМБ ім. М.Горького презентація книги Людмили Кірєєвої «Краплинка», що вийшла в Кременчуці 2011 року в видавництві «Про – Графіка».

На початку зустрічі відповідальна за захід бібліотекар І категорії Ходова Н.В. розповіла про історію святкування Міжнародного жіночого дня, про роль жінки в суспільстві і про героїню свята - турботливу маму, бабусю, дружину, жінку - поетесу, чий голос всюди, де звучить поетичне слово: а це і спілка літераторів міста «Славутич», і поетичне об'єднання "Цвіт калини", і літературно - музичний салон «Журавушка».

Поезії Л.Кірєєвої: зворушливі і дотепні, філософські і пустотливі, і звичайно ж, про кохання були тепло зустрінуті слухачами.

Людмила Григорівна з поетичної династії (батько - Силенко Г.В.), тож підтримати її прийшов син Юрій, чиї вірші, переважно  сатиричні, визвали бурю емоцій в аудиторії.

Зустріч завершилась музичним подарунком від Єгора Васеніна з муз. школи № 1 ім. П.Чайковського, який порадував присутніх грою на віолончелі.

Весна, поезія, музика - нехай завжди дарують Вам надію і гарний настрій!

Зав. сектором української книги та народознавства Абонементу Шпак Т.М.

Художник  Alexander Mark Rossi

Поздоровляємо наших прекрасних дівчат і жінок зі святом 8 березня! Хай весняні дні дарують вам красу, радість і святковий настрій! Благополуччя, щастя і кохання!

Дорогами війни

24 лютого 2013 року  виповнилося 100 років з дня народження видатного письменника, двічі лауреата Державної премії (1948 та 1950 років), нашого земляка Казакевича Еммануїла Генріховича.

Народився Е.Г.Казакевич в Кременчуці. Закінчив семирічку та машинобудівний технікум в Харкові (1930), виїхав до Біробіджану. Він змінив багато професій: був культінструктором, начальником будівництва Палацу культури, головою колгоспу, директором драматичного театру, головою обласного радіокомітету, завідуючим літчастиною газети «Біробіджанська зірка». Водночас займайся літературною творчістю, співпрацюючи в газетах і журналах Далекосхідного краю. 

У 1938 переїхав до Москви, де став займатися літературною працею. Хоча Казакевич був знятий з військового обліку через короткозорість, та коли почалася війна, добровільно пішов на фронт, пройшовши шлях від рядового бійця московського ополчення до помічника начальника розвідки однієї з армій, які штурмували Берлін.  

У 1946 демобілізувався з армії через хворобу, повернувся в Москву і відновив перервану війною літературну роботу. У цьому ж році пише знамениту повість "Зірка", в 1948 - повість "Двоє в степу", в 1949 - роман про останньому етапі війни "Весна на Одері", над яким працював два роки.  Півтора року живе в одному з колгоспів Володимирській області, де пише повість "Серце друга" і починає великий роман "Будинок на площі", опублікований в 1956.

У 1961 написані оповідання "При світлі дня" і повість "Синій зошит". Дуже вимогливий до себе, Казакевич протягом усього творчого життя відчував незадоволеність і невдоволення собою, але все, що їм було написано, завжди добре приймалося читачами.

          До дня народження письменника у відділі абонементу ЦМБ ім. М.Горького відкрита виставка "Дорогами війни", де представлені як твори самого Е.Г.Казакевича, так і спогади про нього.

23 лютого в ефірі ТРК "Ера" прозвучало інформаційне повідомлення про Е.Г.Казакевича, яке підготувала і провела бібліотекар 1 категорії відділу абонементу ЦМБ ім. М.Горького Манжеліївська Н.А.

З ПІСНЕЮ В СЕРЦІ

До 200-річчя від дня народження композитора

С.С. Гулака-Артемовського

(1813-1873)

Славетну сторінку в історії української культури відкрив Семен Гулак-Артемовський як композитор, оперний співак, драматург, творець першої української опери.

Семен Степанович Гулак-Артемовський наро­дився 4 лютого 1813 р. в сім’ї священика у містеч­ку Городище колишньої Київської губернії (нині — Черкаська обл.). Майбутній композитор навчався спочатку в Київському духовному училищі, потім у Київській духовній семінарії, був кращим її співаком.

У 1836 р. у житті С Гулака-Артемовського трапилась важлива подія, яка визначила його подальшу долю. Його спів почув й оцінив російський композитор Михайло Глінка та запросив юнака до Петербурга. Заняття з уславленим ком­позитором мали величезне значення у вокальній підготовці юнака.

З 1838 р. С Гулак-Артемовський співає у придворній капелі. Успіхи юного українця були разючі. Тому приймається  рішення відправити Семена Гулака-Артемовського на навчан­ня до Італії. Навесні 1839р. О. Драгомижський, М. Глінка, П. Степанов, В. Волконський влаштували благодійний концерт на користь С. Гулака-Артемовського. На зібрані кошти він поїхав для навчання у Флоренції та Па­рижі.

На флорентійській оперній сцені він виступав лише один сезон, а потім повернувся до Петербурга, де як соліст імператорської опери впродовж 22 років чарував своїм співом публіку.

Інколи Гулак-Артемовський виступав і як драматичний актор.

За свідченнями сучасників, Семен Гулак-Артемовський був також та­лановитим художником-мініатюристом. У 1854 р. він склав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії».

Світогляд С. Гулака-Артемовського формувався під впливом ідей Тараса Шевченка, і саме своєму духовному наставнику композитор присвятив пісню «Стоїть явір над водою».

У 1851 p. C. Гулак-Артемовський на сюжети українського життя написав вокально-хореографічний дивертисмент «Українське весілля», і сам виконував у ньому роль запорожця-бандуриста. У 1852, у свій бенефіс, Семен Степанович поставив власний водевіль «Ніч напередодні Івана Ку­пала».

Найважливіше досягнення С. Гулака-Артемовського — створення за власним лібретто першої української національної опери «Запорожець за Дунаєм». Сюжет твору підказав йому М. Костомаров. Прем’єра відбулася в 1863 р. у Маріїнському театрі Петербурга, наступного року — у Великому театрі в Москві. Рецензенти писали, що опера мала «блискучий успіх», відзначали народність опери, а також бездоганне виконання автором ролі Карася. Однак, через утиски української культури з боку уряду, царська цензура майже 20 років забороняла постановку опери. Українському глядачеві її вперше відкрив у 1884 p. M. Кропивницький, за­безпечивши цьому твору довге сценічне життя. Опера «Запорожець за Ду­наєм» приваблює мелодійністю му­зики, що увібрала барви українського пісенного мистецтва, колоритністю образів, соковитим народним гумором. Це творіння великого майстра стало міцним підґрунтям національного оперного мистецтва.

В 1864 р. С. Гулак-Артемовський назавжди залишає петербурзьку сцену і пе­реїжджає до Москви, де якийсь час виступає у Великому театрі.

Саме в Москві він вирішив активно зайнятися практичним лікуванням людей гіпнозом, у результативність якого глибоко вірив. Ще в Петербурзі співакові вдалося отримати офіційний дозвіл на таку діяльність.

У Москві С. Гулак-Артемовський оселився біля церкви Різдва у неве­ликому будиночку, який дуже швидко став широковідомим багатьом людям. За винятком неділі та релігійних свят, С. Гулак-Артемовський приймав щодня 30-40 пацієнтів, не беручи з них за сеанси гіпнозу жодної копійки. «Це не мистецтво, а дар, і я не маю права брати за нього винагороду», — говорив Семен Степанович. Майже десять років Гулак-Артемовський займався лікарською практикою.

Помер Семен Степанович 5 квітня 1873 p., похований у Москві на меморіальному Ваганьковському цвинтарі. На нагробку викарбувані слова: «Композитор, певец, автор оперы «Запорожец за Дунаем». 

    

ЛІТЕРАТУРА:
Гулак-Артемовський С. Запорожець за Дунаєм[Ноти]: опера на три дії: клавір/ Семен Гулак-Артемовський; лібрето Семена Гулака-Артемовського;музична редакція Г.Майборода.-К.: Музична Україна, 1983.- 151 с.
Історія української музики. В 6-ти т. Т.2. Друга половина ХІХ ст./ ред. колегія Т.П.Булат, О.С.Олійник, А.К.Терещенко.- К.: Наукова думка, 1989.- 460 с.

Історія української культури. У 5-ти т. Т. 4. Кн. 2. Українська культура ХІХ століття/ Скрипник Г.А., гол.ред. – К. Наук. думка,2005.- с. 219

Кауфман Л.С. Семён Гулак-Артемовський / Л. Кауфман .-К. : Музична Україна, 1981.- 52 с.-(Творческие портреты украинских композиторов)
Лісецький С. Українська музчна література для IV класу ДМШ / Лісецький С.І.- К.: Музична Україна, 1980.- С. 57-70

Макаренко І. Композитор-цілитель / /Українська культура .-2003. - № 3-4.- С 30

В.Тольба. Запорожець за Дніпром/ Веніамін Тольба // Музика .- 1998.- № 2.- С. 26

   

Бібліотекар відділу мистецтв ЦМБ ім. М. Горького І.В. Літвінова