Дзвони історичної пам'яті

12 травня в літературно-музичній вітальні ЦМБ ім. М.Горького  бібліотекарі радо вітали любителів художнього слова, поціновувачів творчості кременчуцьких митців на заході «Дзвони історичної пам'яті». Цього дня  відбулась презентація художньо-документальної повісті відомого журналіста, члена міської спілки літераторів «Славутич» Ф.Чужі «Янківці».

«Янківці» – це книга пам'яті свого роду і свого народу. Автор змалював життя невеличкої громади селян Янківки від післякріпацької доби до страшних часів Голодомору.

Автор розповів про коріння свого роду, покоління якого проходять через весь сюжет повісті, поділився своїми спогадами про рідне село та подарував бібліотеці декілька примірників своєї книги.

Серед гостей була присутня колега презентанта – відомий літератор та поетеса, автор проекту «Кременчужанка» Л.М.Обревко. Вона відзначила високий художній рівень повісті та розповіла про ті часи, коли Ф.О.Чужа співпрацював в редакції газети «Вісник Кременчука».

Цікавим був виступ першої читачки твору – коректора та літературного редактора Т.І.Черненко. ЇЇ особливо причарували ліричні описи природи, зворушливі замальовки нехитрого сільського життя.

В центрі розповіді – образ української землі. На її фоні розгортаються усі події, а через  українську пісню доносяться до нас голоси рідної землі. Тож на заході теж вшанували українську пісню: для присутніх створили незабутню атмосферу виконавці ансамблю ветеранів сцени Палацу культури ім. Котлова «Чисті джерела».

Високою та чистою мелодією у творі звучить тема кохання. Сторінки повісті, присвячені  цьому прекрасному почуттю, зачитала молода поетеса, керівник арт-гурту «Творчий Кременчук» Олеся Міфтахова.

На заході виступив земляк Федора Олексійовича – Ю.Г.Мартиновський. Він розповів про події і побут села, як їх  описав на сторінках повісті автор, та провів паралелі зі спогадами зі свого дитинства.

Про трагічні події Голодомору, які позначилися на долях янківців, присутні дізналися від члена Полтавської спілки літераторів та кременчуцької міської спілки літераторів «Славутич» Н.Л.Данько. До сліз зворушила її розповідь. Відтепер, прочитавши книжку Ф.О.Чужі, згадує Ніна Леонтіївна в молитвах не тільки свою рідню, а й  імена невинно загиблих жителів Янківки, чиї життя забрав Голодомор…

Перегорнута остання сторінка повісті. І хай яким би невтішним здавалося майбуття українського села, не згасає промінь надії у душах янківців. Доки летять на зморену Україну  лелеки і срібні звуки церковних дзвонів, доти житиме рідна земля та не помре надія на краще.