Осінь – незвичайна пора року!

Це буяння золотаво-багряної краси, прекрасної, але такої скороминучої і тлінної.

Осінь – це підсумок, це невблаганний вечір, це схил людського життя, прощання.

Осінь – це холод, що пронизує не тільки тіло, але й душу, це самотність.   А тому так хочеться тепла, тепла людських сердець, щирості і задушевності...  

Тому в цей час, 12 жовтня, коли в повітрі летять павутинки бабиного літа, сміється осіннє сонечко,  відділ читального залу зібрав шанувальників поезії на літературних вітражах «Краса поезії ясна. Краса – її вітрила», щоб познайомитися з новими творами, які навіяла їм осінь…

Чарівна і неповторна осіння палітра. Приваблює вона нас своєю мінливістю й буянням осінніх барв, балує своїм багатством і щедрістю. Щемливе почуття осені живе в душі кожної людини, і щороку разом із природою кожен переживає його, переживає свій листопад.

         І кожен мав змогу у своїх віршах поділитися, потішитись і насолодитися як неповторною красою золотої осені, так і роздумами про власне життя, та нотками кохання, які з щемом у серці довірили білому аркушу…

         На заході звучали вірші  улюблених поетес С.Жук «Казки осені», О.Марчук «Ода осені». З власними віршами виступили  члени літературного об’єднання «Славутич» Надія Рябенко, Лілія Решетняк, крім того вони співали пісні – посвяту матері, про кохання та інші.  Гуморески з ранніх збірок в стилі П.Глазового читав Микола Решетняк. Афанасьєва Раїса Семенівна та Ляпунова Ніна Миколаївна представили на розсуд інших свої вірші, які були високо оцінені оплесками. А Тетяна Ахсарбеківна Скакун прикрасила поетичний захід улюбленими піснями «Белый танец», «Моя осенняя мелодия».

Всі отримали велику естетичну насолоду від дотику до краси слова, музики.