Душа жива в ii піснях

витає поміж нами

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися,

Та за свого миленького

Богу помолися.

      Ця пісня стала своєрідним козацьким гімном. А належить вона тендітній молодій дівчині з Полтави - Марусі Чурай. Навесні 1648р. розпочалася визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Піднявся на боротьбу і Полтавський полк, де служив і коханий Марусі -Грицько Бобренко. Для дівчини розлука з милим виявилася тяжким ударом. Напевне, саме тоді вона і склала цю пісню, сповнену глибокого болю і страху перед невідомим. 

      Гриць повернувся додому живий-здоровий, і Маруся щиро вірила в щасливе майбутнє з ним. Але не так сталося, як гадалося. Хлопець, скорившись волі матері,  одружився  на Ганні Вишняківні, дівчині з заможної родини.

     Маруся тяжко переживала зраду коханого, виливаючи свій біль в піснях. Саме цим пісням талановитої полтавської дівчини присвячена виставка "Пісенна сповідь Марусі Чурай", яка створена до 390-річчя від дня її народження.

       "Ой не ходи, Грицю, та  й на вечорниці,

     бо на вечорницях дівки чарівниці..."

 Цими словами з пісні Марусі  відкривається наша книжкова виставка. Прикрашена вона віночком, що є символом дівочої вроди, чистоти та вірності.  Книги, що представлені у цьому розділі, розповідають про життя Марусі. Не секрет, що дуже довго точилися суперечки, чи реальна особа Маруся Чурай , чи вигадана героїня. Недарма  Чураївну називають "Дівчиною з легенди".

     "Віють вітри, віють буйні,

      Аж дерева гнуться;

      Ой як болить моє серце,

      А сльози не ллються."

          Цю пісню Чураївни використав у своїй п'єсі "Наталка-Полтавка" І.Котляревський. Багато творів склала піснярка. Поки що знайдено близько 20 її пісень: "Засвіт встали козаченьки", "Грицю, Грицю до роботи", "В кінці греблі шумлять верби", "Прилетіла зозуленька" та ін. Але ще багато пісень живуть у народі як безіменні фольклорні твори. Ознайомитися з піснями, які належать Чураївні та згадати інші душевні, героїчні, жартивливі українські  народні пісні   Ви зможете, переглянувши пісенники, що представлені у другому розділі нашої виставки.

   

 Нещасливе кохання Марусі до Гриця призвело до трагедії. У розпачі дівчина вирішила накласти на себе руки. Її врятував палко закоханий у неї козак Іван Іскра. Але жити далі Марусі було несила... Ревнощі, згадки про нездійснені дівочі мрії, ображене самолюбство  породили страшний план помсти.
"У неділю рано зіллячко копала..."

Саме у пісні "Ой не ходи, Грицю"

піснярка детально розповіла про те, як здіснювала свою помсту. Марусю засудили до страти, але Богдан Хмельницький своїм листом помилував її "...в пам'ять героїчної загибелі її батька та заради чудових пісень, що вона їх складала". 

    Дівчина прожила лише 28 років, але важка доля талановитої полтавської піснярки надихнула багатьох українських письменників та поетів на створення творів про її непросте життя. Найвідоміший з них - роман у віршах Ліни Костенко "Дівчина з легенди". Також про долю Чураївни писали Володимир Самійленко, Ольга Кобилянська, Михайло Старицький. Всі ці твори представлені на нашій книжковій виставці.

                                      Всіх, кого зацікавила постать Марусі Чураївни,

                                        ми запрошуємо відвідати відділ мистецтв

                                                          ЦМБ ім. М.Горького. 

Літвінова І.В.,бібліотекар відділу мистецтв ЦМБ ім.М.Горького