СКАРБНИЦЯ, ЩО ЦІНИ НЕ МАЄ

Наближається найприємніше для кременчужан свято – День міста, яке ми відзначимо 29 вересня. І Кременчуку виконається… 444 роки!  Напередодні цієї події відділ мистецтв ЦМБ ім.М.Горького провів віртуальну мандрівку "Скарбниця, що ціни не має". Вона призначена для тих, хто любить Кременчук, хто, народившись або не народившись у Кременчуці, вважає його своїм містом, хто живе його буднями і святами.  

Не кожному відомо, що 29 вересня – свято одного кременчуцького закладу, діяльність якого пов'язана з історією і сучасністю міста. Про нього знає кожний кременчужанин, і свого часу кожний приходив до його гостинної будівлі. Це – Кременчуцький краєзнавчий музей, якому 29 вересня 2015 р. виконується 40 років від дня відкриття. 

На віртуальну екскурсію бібліотекарі запросили студентів Кременчуцького медичного коледжу ім.В.І.Литвиненка, а також заступника директора Кременчуцького міського краєзнавчого музею І.М.Соколову, аби відзначити ювілей музею у завжди гостинних стінах бібліотеки.

На зустрічі мова йшла про невідомі і цікаві для присутніх речі: про перший музей у нашому місті, відкритий у 1937 р. на вул. Червоноармійській (зараз - вул.Квартальна), трагічну історію його колекції, яка повністю загинула у роки Другої світової війни, і про відновлення його діяльності у 1975 році.

І.М.Соколова розповіла про символ нашого міста, яким був на зламі XIX-ХХ ст.  собор Успіння Пресвятої Богородиці. Збудований за проектом архітектора Дж.Кваренгі, він багаторазово репродукувався на листівках із написом "Привіт з Кременчука!" А яку жваву увагу викликали у присутніх автентичні документи, що зберігаються у музеї - виписка з метричної книги, паспортна книжка. Цім реликвіям більше століття!

Цікавою була і історія знадження скарбу по бульвару О.Пушкіна. Ця подія трапилась у 1986 р.: під час реконструкції бульвару знайшли... 30 кг. виробів із дорогоцінних металів.

На жаль, свій ювілейний 40-й день народження музей буде відзначати «зі сльозами на очах» зачиненим для відвідувачів, бо з 2007 р. у ньому триває капітальний ремонт, для якого постійно не вистачає коштів. Добра традиція приводити до цієї скарбниці людської пам’яті школярів і студентів, гостей міста завмерла на невизначений час. Вже виросло ціле покоління дітей-школярів, які жодного разу не були в музеї. З усіх присутніх на заході студентів тільки 1(!) чоловік побував колись у Кременчуцькому краєзнавчому музеї.

Тим не менше, заклад працює, займається науковою і дослідницькою роботою, поповнює фонди новими експонатами.

Напередодні 40-річного ювілею присутні побажали Кременчуцькому краєзнавчому музею закінчити, нарешті, ремонт, багато вдячних відвідувачів, безкорисливих дарувальників, щедрих спонсорів, цікавих знахідок, широкого польоту музеєзнавчої думки і, нарешті, чуйності і уваги з боку держави.

Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецтв