Кременчуцька міська публічна бібліотека

вівторок, 28 травня 2013 р.

"Щоб пізнати Шевченка,

замало всього життя"

15 травня в професійно - технічному ліцеї ім. А.Макаренка відділом абонементу ЦМБ ім. М.Горького був проведений літературний урок "Молитва як літературний жанр в творчості Т.Г.Шевченка", приурочений даті вшануванню пам'яті Великого Кобзаря в день перепохованняння його на Чернечій горі).

Творчість Шевченка сучасна, доказ тому - відеофільм та записи пісень у виконанні К.Скрябіна та групи "Трасформер" на твори Шевченка "В казематі" і "Калина", якими було розпочато і закінчено захід.

Нагадаємо, що помер він 10 березня 1861 року в С.Петербурзі і був там похований. 18 травня труна з тілом великого Кобзаря прибула до Києва пароплавом "Кременчук". А 22 травня відбулося поховання великого сина українського народу на Чернечій горі поблизу Канева. Була виконана перша частина "Заповіту" нашого генія і пророка:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Могила Кобзаря зразу стала місцем паломництва для українців і не тільки.

Шевченко вимушений був більшу частину життя провести на чужині (тільки в засланні близько 10 років ). А душа і серце рвалися на вишневу Україну. Лише там він міг бути щасливим. Шевченко молився за Україну, як молився хлопчиком, коли пас ягнята за рідним селом і зробив у бур'янах свою першу книжечку; молився в солдатській казармі і линув думкою в дитячі літа, запитував у Господнього неба "чого маленькому мені тоді так приязно молилось, чого так весело було"… (Дуже гарно і поетично про "Молитву" Шевченка сказано в книзі Яреми Гояна. Світло з неба: есе, легенди, поезії, пісні. - К.: Веселка, 2008.)

Юним слухачам на прикладі поезій Шевченка було показано, що його творчості притаманні всі види жанру молитви, характерні для українського романтизму: молитва, псалом, сповідь, заповіт, бесіда, повчання, откровення, видіння, диво, похвала, осанна тощо. У західноєвропейському ж романтизмі, на відміну від українського, кількість жанрів, що своїм походженням завдячують Святому Письму, є мізерною. Традиції молитовності Шевченка пізніше оживуть у вишуканих текстах Ліни Костенко.