Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста

понеділок, 26 вересня 2016 р.

По-справжньому і гідно

Нещодавно світ побачили відразу дві поетичні збірки, що належать родині Решетняків. Одна з них, яка має назву «Побачити обрій зумій», вийшла з-під руки Лілії Верлан-Решетняк, інша – «Дочекалася мати сина» – її синові Миколі. Цікавим є й те, що в обох виданнях яскраво зображується пейзажна лірика, кохання, любов до Батьківщини, а також проблеми сьогодення. Втім, Микола Володимирович чимало рядків присвячує й невидимому ворогові, що визрів у нашій державі у найяскравіших барвах під іменем корупція; вдається до оцінки системи, що породила великих олігархів  і дрібненьких підпанків, а заразом і тих, хто жнивує снопами убитих на війні, хто скалічив українську землю і душі її захисників.
Загалом же темі війни та її героям – оборонцям та захисникам рідної землі – в обох авторів присвячено чимало віршів. У той же час суголоссям власних слів майстри пера   засуджують дії українських пройд, бузувірів та російських найманців і вбивць: «Країні, Боже, допоможи», «Був у мене друг Іванко…» (Л.Й.Решетняк), «Дочекалася мати синочка», «Не дай, Боже, все це пережити», «Навіщо ви стояли на Майдані?», «Присвячення Надії Савченко», «Воїнам, які загинули під час АТО», «Країні 25», «Звернення до Януковича», «Божа кара» (М.В.Решетняк).
Наведемо кілька рядків із поезії автора для ознайомлення з його творчістю:
Бажаю, щоб агресор відступив
І кров не проливалася на сході,
Щоб кожен в мирі й злагоді там жив,
А віра в Бога щоб була з народом!
(«Не дай, Боже, все це пережити»)

І ще з одного вірша:

Але майбутнє світле у держави,
Вкраїна переможе ворогів,
Яскраво в небесах салют засяє
І пролунає радісний наш спів!
(«Країні 25»)

Микола Решетняк – поет, що не боїться експериментувати, а своїм віршам намагається надавати свіжого звучання за рахунок несподіваних характеристик-кроків, завдяки яким крутиться його планета Слова.
Окремі  вірші в Миколи Решетняка набагато складніші, ніж читач сподівався сприйняти, однак від того здаються ще незбагненнішими та внутрішньо суперечливими. Усе це разом створює враження, що  саме в них ховається ключ розуміння тексту, позаяк реальний світ потребує особливої думки, надто вже, коли йдеться про занедбані храми людських душ, власники яких кладуть цінності до кошика під назвою безчестя. Йому, наприклад, не все одно, що і як відбувається в перемитих дощами дворах; поет уже не вірить у зношені слова, якими владці повсякчас підгодовують свій народ. Іншими словами, якщо ми хочемо знати, що таке солодко-гірка істина в поезії, то маємо насамперед шукати в ній поетичний реалізм, який ховається  в одежі  народного й дошкульного, по-справжньому разючого слова.
Збірка автора має тематичну спрямованість, де присутні смислові лейтмотиви, наповнені громадянською, філософською та любовною лірикою, історичними візіями та дотепним гумором, насиченого колористикою життєво-мистецьких форм, в яких на перших ролях найістотніше: добро, віра, любов, милосердя… Досить перечитати декілька його віршів під назвою: «Года загадочные детства», «Калиновые бусы», «Урок мальчишке», «Убийце кота», «Кто добрее», аби переконатися, що саме ця тематика разом із темпераментною та експансивною лірикою, спогадами про дитинство та ключовими поняттями про батьківщину та її народ становить міцний стрижень збірки.
А ось спроба занурити читача в темні вивороти людських вад тримається у нього на турботі за національні цінності, за святе поборення зла і в людині, і в суспільстві та на  служінні справі збереження духу спадщини благодатного землею і людьми рідного краю. Однак робить це він через характеристики персонажів, окремі їхні штрихи, де незмінно присутні гротесковість та сарказм. Цього «берега» автор тримається в низці «кумових» віршів під назвою: «Кум та лікарі», «Кум у Римі», «Дивний кум», «Кум та аферисти», «Кум та гомункул», «Кумова портативка».
Автор часто вдається до алогічності, нонсенсності, від чого у своїй творчості міцно утримує   самобутність та індивідуальність, а від того і поетичну впізнаваність. Відтак його поезія стає джерелом невичерпної естетичної насолоди й цікавих творчих відкриттів та знахідок. Втім,  поряд із такими оцінками його поезію можна охарактеризувати як таку, яка оповита магією таємничості, що іноді зодягнута в особливу мову дивацтва, прикритого масками, під якими ховається тіло невіри та зневіри, а ще – розпачу та злості: («Не заморився я ще жити», «Казали нам з дитинства, в школі…»).
Слід зазначити, що твори обох літераторів вирізняються тим, що в них присутня думка, яка за своїм змістом і глибиною міцно утримує саме слово на шляху до читача. Це чуття поезії та переживання, що проникає в усі сфери буття читацької аудиторії, а ще предметного відчуття нею універсально розмаїтого світу, яке  геть лишає останню  пасивності та інерційності у власному існуванні. Разом вони – читачі та автори –  наче втілення в життя їхніх певних ідей, які повсякчас вигулькують в часі та просторі…
Часом складається враження, що за допомогою слова як Лілія Йосипівна, так і Микола Володимирович обживають в літературі нові шляхи, за допомогою яких вдаються до спроби зійти на інший щабель людської свідомості. Цікавим є й те, що апелюючи до слова, Лілія Решетняк на цьому тлі вдається до спроби недомовленості та ощадливості, а її син та вихованець Микола, спираючись на роками напрацьовану інтуїцію, з усіх сил пробирається в напрямку до невідомого.
Походження Решетняка як поета не становить для нас загадок в його розвитку. Інша річ, коли йдеться про Решетняк-поетесу. Втім, після прочитання декількох поетичних збірок стає зрозумілим, що все у неї – від фантазії душі і серця. Ці два розлогих крила й тримають її  на березі поетичного життя, з його живою та впізнаваною образністю краси світу:
Вибіг вітер із-за гаю,
Як хлопчисько босоногий,
Полетів до небокраю
Не шукаючи дороги.

Лоскотав шовкові трави,
Пелюстки листав ромашкам,
Шепотів понад житами,
Допоміг в польоті пташкам.
 (із вірша «Вітер»)

Може, саме тому протягом останніх років їй вдалося написати й декілька дитячих книжок, які вийшли з друку в період з 2007 по 2014 роки. Серед них «Дитячий калейдоскоп», «Катруся у зоопарку», «Мой дивный сад», «Світ, у якому ти живеш», «Драгоценный подарок принцессы», а також п’яти збірок віршів: «Колокольный звон», «Хрустальная капель», «Взгляд в прошлое», «Твердо верь в чудеса», «Рассвета подарю красу» та оповідання «Откровение пришельца».
«Дитяче» забарвлення Слова присутнє в поетеси й у згаданій збірці:
Нарядилось літо
У смачну одежу.
Де рясніли квіти
В пахощах безмежних –
Червоніють вишні,
Яблука рум’яні,
Сивочолі вийшли
Сливи. Ох духмяні!
Жовті абрикоси
Та фігурні груші
У зелених косах
Причаїлись густо.
(Із вірша «Літечко червоне»)

Іще про одне. Знайомлячись із поезією Лілії Йосипівни та Миколи Володимировича Решетняків, відчув їхнє прагнення пізнання Христа і світу навколо нього. Особистісне  бачення образу Всевишнього наділене послідовністю та утаємниченим сопричастям до символу віри, яка дарує їм задоволення від творчості та прозріння.
Особисто я – як читач – маю для авторів й деякі побажання. Йдеться, насамперед, про те,  що разом із мовою реалій в обох майже відсутня мова полемічної загостреності, які, на мій погляд, додали б поетичним творам певної глибинності, хоча саме з першої вияскравлюються згустки почуттів, за допомогою яких відтворюється нова поетична свідомість. Не завжди автори дотримуються й зовнішньої конфігурації рядків а чи римування. Прискіпливий читач не може не помітити й текстового браку, що виник через відсутність досвідченого редактора зі знанням української та російської мов, якими послуговуються наші автори. В іншому випадку він-таки допоміг би усунути деякі прикрі огріхи та недогляди, що подеколи трапляються в «кущах вишняку», а точніше – в текстах.

Втім, за кожним твором авторів стоїть часточка власної душі, віра в людську світлість і доброту, запрошення у дивосвіт художньої реальності, де читач має змогу пізнати творчий шлях обох літераторів, оцінити їхнє сумління  та дошукатися тих ключів, за допомогою яких він зможе зазирнути до їхнього внутрішнього світу. 
Федір Чужа, член ради спілки літераторів «Славутич» м. Кременчука

Збірки "Побачити обрій зумій" Л.Й.Решетняк і "Дочекалася мати сина" М.В.Решетняка запитуйте у всіх бібліотеках ЦБС для дорослих.

Немає коментарів:

Дописати коментар