До ювілею славетного земляка

Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтися, нічого не втративши. А є й такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і горінь, відтворюють в собі дух епохи. Таким був і наш земляк Василь Андрійович Симоненко, поет шістдесятих років, якому 8 січня виповнилося 80 років з дня народження.

Літературний вечір «Я для тебе горів, український народе» започаткував цикл заходів до ювілею поета в бібліотеках ЦБС для дорослих протягом 2015 року, який за рішенням Полтавської облдержадміністрації було оголошено роком Василя Симоненка на Полтавщині.

Вечір підготували і провели працівники юнацького відділу ЦМБ ім. М.Горького. Перед учасниками заходу промайнуло все недовге життя Василя Симоненка, який став для нас символом правдивості художнього слова і любові до України.

Протягом заходу звучали спомини про поета і, звичайно, його вірші. Особливо вразило присутніх виконання поезій студентами Кременчуцького педучилища: Ольги Савченко, Сергія Шашкова та Олени Андрієнко, які є учасниками студентського театру «Арлекін» під керівництвом Т.І.Широкої.

М.С.Козак подарував присутнім пісню на вірш В.Симоненка «Лебеді материнства», яку виконав у власному супроводі на бандурі.

Відрадно, що молодь цікавиться особою Василя Симоненка, вивчає його творчий доробок. Так, учениця гімназії №5 ім. Т.Шевченка Ірина Соколова зачитала уривок зі свого есе «Крізь туман часу», присвячене нашому видатному земляку.

Кожен з нас хоча б раз в житті звертавсь до творчості В. Симоненка. Кожен знаходив в його віршах щось своє. Те, що торкнуло його душу, змінило його світосприйняття, заставило замислитися, а можливо й  надихнуло на створення своєї поезії.  То ж не дивно, що виявилося багато бажаючих висловити свою думку про те,  чим був і є для них Василь Симоненко.

Серед них – голова міськрайонного товариства «Просвіта» М.Г.Усцова та  член спілки журналістів України, лауреат журналістської премії ім. Яценка Л.М.Обревко; І.Г.Мартиновський, В.Д.Урсур та М.Знайденко. Виступаючі читали улюблені вірші, висловлюючи одностайну думку: це справжня поезія, це по-шевченківськи болюча правда, така необхідна для українців, аби збагнути себе і стати собою.

Правда ця – і в поезії, що звучить в віртуальній виставці-краудсорсінгу «Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе», яку створили працівники відділу читального залу ЦМБ ім. М.Горького, прем’єра якої відбулася на літературному вечорі.  

  Подякуємо Богу і щедрій полтавській землі, яка подарувала нам Василя Симоненка. З простого сільського хлопчини виріс справжній поет, який не шукав прижиттєвої літературної слави, вона прийшла до нього, нажаль, посмертно. Але слово його – справжнє коштовне надбання, воно довічно буде сяяти всіма мальовничими гранями. Тож будемо припадати до чистих джерел творчості Василя Симоненка, читати його книги, згадувати добрими словами ім’я простої, світлої людини, яка понад усе цінувала життя і гідність, заперечуючи все, що перешкоджає щастю і заважає радіти життю. І хоч життя поета обірвалось так рано, ми пам’ятаємо його слова: «Я воскрес, щоб із вами жити…»