Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста

четвер, 13 лютого 2020 р.

АРТ-РЕЛАКС "ПРИБОРКАННЯ АКВАРЕЛІ"

Чи вмієте ви малювати, танцювати або співати? Чи зумієте зробити мультфільм, зіграти у спектаклі або створити пісочну анімацію? Це не важливо, - відповість вам арт-терапія, - головне: знайти для всього цього бажання. Призначення арт-терапії - за допомогою мистецтва гармонізувати психічний стан людини у різних негативних його проявах. Але не потрібно доводити свої нерви до крайньої точки. Адже арт-терапію можна використовувати і у якості профілактики, аби узебпечити себе від негативу. 


Тож у відділі мистецтв вирішили провести своєрідний сеанс арт-релаксу - малювання аквареллю. Запросили на нього майбутніх медиків - студентів Кременчуцького медичного коледжу, яким не завадить не тільки знати про арт-терапію, але й відчути її дію на собі.
Арт-релакс, який провела художниця Тетяна Матюха, вийшов на славу! Всупереч сталому канону, що "у бібліотеці повинно бути тихо", у відділі стояв гамір, сміх, лунали жарти. Художниця продемонструвала, як малювати смаколик, і всі заходилися із задоволенням творити.

Сміливо брали найрізноманітніші відтінки фарб, заповнювали аркуші вщент, як забажали, як диктувала фантазія. У підсумку, створили яскраві малюнки, які підняли настрій і розважили всіх!
Наостанок гості ознайомились із книгами, які можна використати, щоб навчитись малюванню. А ще кожний одержав від бібліотеки книжкову закладку, на якій занотовані поради від арт-терапії. 
Такий він, арт-релакс, - заряд позитивних емоцій, відпочинок і задоволення.

понеділок, 10 лютого 2020 р.

"ПРОЗВЕНЮ ТИШИНОЙ..."

Кременчуцьке письменство зібралось у відділі мистецтв, аби вшанувати пам'ять свого друга Стаса Гедмінаса - старійшини спілки літераторів "Славутич". Уродженець Литви, ще в молодості С.Гедмінас залишився жити у Кременчуці. Він назавжди став сином України, її палким патріотом, їй присвячував свої проникливі вірші. А ще був ліриком і філософом, про що переконливо свідчить його поезія. 


Дехто з присутніх не знав поета особисто, і на меморіальному вечері пізнавав його через його твори. Через вірші-роздуми, вірші-спостереження поступово поставав образ людини надзвичайно скромної і водночас відкритої, яка правдиво дарує людям свої почуття, ділиться всім, що пережите, що її хвилює. Така поезія, висока і чиста, зачіпає струни душі і знаходить доріжку до кожного серця. Письменники читали прості і щиросердні вірші, написані українською і російською мовами: "Колечко", "Кременчук", "Прозвеню тишиной", "Смогу ль дожить до славы Украины"... 




Вела зустріч поетеса О.А.Пилипчук, яка дорожить своєю дружбою з поетом. Щемкі рядки свого віршу вона присвятила С.Гедмінасу. Літератори вирішили доскласти зусиль, аби зібрати увесь творчий спадок Стаса Гедмінаса і видати його окремою збіркою. Ця людина дійсно гідна, аби її пам'ятати і увіковічнити цю пам'ять у книзі.

четвер, 23 січня 2020 р.

МУЗЕЙНИК В.М.ХАНКО: ПРОДОВЖУВАЧ ДОБРОЧИННИХ СПРАВ


На зустріч з відомим українським мистецтвознавцем, заслуженим працівником культури  В.М.Ханком зібралася чимала кількість художньої інтелігенції міста, краєзнавці, музейники. Темою зустрічі стало благородне діяння метра, який у 2019 році подарував родинний фонд сімейства Ханків у Полтавський краєзнавчий музей ім.Василя Кричевського.
Про це, а також про внесок В.М.Ханка у розвиток українського мистецтвознавства, краєзнавства йшла мова на зустрічі. Красномовний виступ науковця захопив присутніх. Порадувала усіх і українська народна п
існя, виконана О.Рухлядьєвим. Науковий працівник кременчуцького краєзнавчого музею І.Г.Селезньова, продовжуючи тему благодійництва, зауважила, що у Кременчуцькому краєзнавчому музеї існує навіть «Золота книга дарувальників», у яку вписані імена всіх, хто коли-небудь дарував музею свої колекції.

Наостанок В.М.Ханко, продовжуючи традиції благодійництва, подарував відділу мистецтв рідкісні видання, які досліджують мистецтво Полтавщини.

понеділок, 23 грудня 2019 р.

НОВІ КНИГИ З ВІДДІЛУ МИСТЕЦТВ

Як приємно одержувати подарунки! Особливо, коли вони даруються на свята. Кременчуцький літератор Ігор Герасименко подарував відділу мистецтв книги, які щойно вийшли друком. Збірка ліричних поезій "В коханні назавжди" від міської спілки літераторів "Славутич" містить у собі вірші знаних кременчуцьких авторів Л.Кірєєвої і В.Сопільняк, С.Сокольника і Т.Цибульської та інших. І книга "Рапсодія Псла і Дніпра" І.В.Герасименка - нашого давнього друга, талановитого поета, тонкого спостерігача і лірика.
Ми щиро дякуємо всім авторам, вітаємо їх з народженням нових видань, які, безперечно, знайдуть у бібліотеці своїх поціновувачів.
І вірш зі збірки І.Герасименка:
НАЙПЕРШИЙ СНІГ
Немов зі сліз добутий щастям сміх,
і на тривоги довгі й на дороги
з небес безмежних падав перший сніг -
такий іще він чистий і вологий -
що добрий Грудень добрим людям спік.
І на засохлі й на замерзлі стебла
в осінні душі падав перший сніг,
такий іще вологий він і теплий.
І з кленом я протриматися зміг,
зі сподівань останніми листками.
З небес безкрайніх падав перший сніг,
такий іще він теплий і ласкавий.
А стане уособленням сил злих.
Це буде завтра, згодом. А сьогодні
в серця самотні падав перший сніг -
такий іще ласкавий і солодкий -
що добрий Грудень добрим людям спік.

понеділок, 11 листопада 2019 р.

ДІТИ ПОЛТАВЩИНИ. ПІЗНАЄМО І ПИШАЙМОСЯ

Чи відомо вам, що існує понад 60 музичних варіантів до "Заповіту" Т.Г.Шевченка? Так ось: автором найпопулярнішого з них був Гордій Гладкий - композитор-аматор, учитель музики, керівник хору, який народився на Полтавщині і жив і працював у Полтаві. Є привід згадати цю неординарну людину, адже у 2019 р. відзначаємо 170-річчя від дня його народження.
Гладкий Гордій Павлович (1849 — 1894) народився в селянській родині. Жили вони на невеликому хуторі Костянтиноградського повіту. Сім'я була бідна, тому хлопець рано почав підробляти. Працював продавцем у чайній крамниці на розі вулиць Котляревського і Небесної Сотні (буд.№ 20/8, Полтава) у 60-х роках. Крамниця належала московським купцям братам К. і С. Поповим.
Гордій Гладкий закінчив повітове училище, багато читав, грав на гітарі. Музичні здібності проявилися досить рано, мав гарний голос. Здобув музичну освіту на місцевих синодальних регентських курсах. Щосуботи у кімнаті Гладкого збиралась молодь. Це були місцеві семінаристи, з яких утворювався хор, яким диригував Гордій Гладкий. Цей імпровізований колектив був першим виконавцем творів композитора. Тут були і хорові обробки українських народних пісень, і власні твори Гладкого на слова Т. Г. Шевченка — «Зоре моя вечірняя», «Ой по горі ромен цвіте», «Утоптала стежечку» та інші. А також його славнозвісний "Заповіт". 
 Г.П.Гладкому пощастило створити хорову мелодію з величезною переконливою силою. В ній вражаюче поєднуються народний гнів до гнобителів і глибока любов до рідної України, заклик до боротьби за волю, за народне щастя і елементи ніжної лірики, яка характеризує українську природу. В музиці Г.Гладкого вдало відтворено узагальнений образ українського народу.
З 1870 р. і до смерті Гордій Павлович працював диригентом хору й учителем хорового співу у Полтавській духовній семінарії. Помер 1894-го р. в Полтаві.
У 1971 р. йому було встановлено гранітну меморіальну дошку на фасаді будинку на розі вулиць Небесної Сотні і Котляревського. Тут раніше було старе приміщення Полтавської духовної семінарії (а з 1903 р. музичне училище). Його ім'ям також названо вулицю у Полтаві.

Твори Г.П.Гладкого ви знайдете у відділі мистецтв ЦМБ.

неділя, 20 жовтня 2019 р.

КРЕМЕНЧУЦЬКИМИ ВУЛИЦЯМИ ТА ЗАВУЛКАМИ

 Ми любимо і знаємо Кременчук. Милуємося ним у дні свят і діловито пробігаємо його вулицями в будні. А днями бібліотекарі ЦБС для дорослих побували в іншому Кременчуці - пам'ятному й історичному. У прекрасний день золотої осені колеги прогулялися містом. А прогулянку вів краєзнавець, автор книг і статей про Кременчук Сергій Юрійович Сезін. Екскурсія розпочалася з привокзального скверика. Потім пройшлися по вул.О.Халаменюка, проспекту Свободи вздовж парку МЮДа, заводу Кредмаш, зайшли в Міський сад і по вул.Чкалова дійшли до перетину з вул.Переяславською. Всього вийшло трохи більше двох кілометрів. 

Темою екскурсії став транспорт, який дивним чином поєднав всі об'єкти прогулянки: починаючи від Сінної площі, де свого часу продавався фураж для коней, шкіряно-шорного комбінату, який провадив упряж. Потім у Кременчуці побудували вокзал і залізницю, завдяки чому місто отримало вихід до Чорного та Балтійського морів. Згадали, що кременчуцький поет Олег Головко працював на залізниці. Найбільшим заводом був завод ДОРМАШ, що забезпечував транспортну економіку країни. 

Трамвайні колії міста свого часу закінчувалися в районі вул.Чкалова, де дотепер збереглася будівля трамвайного депо. Там же, на затишній вулиці Чкалова побудували ще до першої світової війни два народних училища, які благополучно дожили до нашого часу і є пам'ятками архітектури місцевого значення. Не забув екскурсовод і про розминку - запитав, якими особливостями відзначався старий міст через Дніпро в дореволюційні часи? Цікаво було дізнатися, що тоді рух на мосту був дозволений тільки в певний час, коли по ньому не проїжджали потяги. 

Два кілометри прогулянки виявилися дуже насиченими. Захоплюючій екскурсії сприяли і чудова погода, і затишні зелені вулиці, і золота оаза Міського саду. Наші співробітники отримали масу чудових вражень і корисної інформації про місто.

пʼятниця, 18 жовтня 2019 р.

ТАЛАНТ АКТУАЛЬНИЙ ЗАВЖДИ

Так можна сказати про людину, яка за 27 років життя написала близько 400 віршів, близько 30 поем, не рахуючи драм і незакінчених прозових творів. Причому твори ці були високого гатунку, і частина їх ятрила серця і душі як прихильників, так і ворогів поета.
Таким був Михайло Юрійович Лермонтов, 205-річчю від дня народження котрого присвятили зустріч учителі загальноосвітніх шкіл міста.
У конференц-залі ЦМБ зібралось методичне об'єднання учителів російської мови та курсу "Література", на якому, разом з відділом мистецтв, обговорювалась вільнолюбива, суперечлива постать опального поета. Говорили про М.Лермонтова - людину, з присутніми йому примхами, недоліками, протиріччями. Роздивлялись картини і малюнки поета, які свідчать про його неабиякий художній дар. Декламували його чудову інтимну лірику. Знайомились із книгами, присвяченими М.Лермонтову, збірками вокальних творів на його вірші, ілюстраціями до поем і віршів. На об'єднанні йшла розмова і про ставлення М.Лермонтова до жінок, частині яких він присвятив свої найкращі вірші.
 Лермонтов набув інтернаціонального і загальнолюдського значення. "Мцирі" і "Демон", "Герой нашого часу" і багато інших його творів - це найвищі досягнення поетичного узагальнення не тільки вітчизняної, а й світової літератури.