Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста

четвер, 19 квітня 2018 р.

Піски часу Піщаної гори
Краєзнавчий променад  ‘’Піски часу Піщаної гори’’, організований відділом  мистецтв ЦМБ, нарешті відбувся! Прогулялись цікаво і весело. Узнали про те, що до жовтневого перевороту 1917 р. першим заводом на нагірній частині міста був завод з Варшави "Лільпоп, Рау і Левенштейн", що випускав вагони. Що на його місті тепер знаходиться м'ясокомбінат. Відгадували, навіщо кременчужанам знадобилась велика кількість мухоморів.
Постояли біля будівлі електростанції - пам'ятника індустріалізації країни 1930-х рр., і невеличкого буднику, що належав колись трамвайному управлінню міста. І що колись Піщана гора була околицею, де розміщувались промислові і воєнні об'єкти. І ще багато невідомого повідав нам краєзнавець С.Ю.Сезін, який, до речі, не є корінним кременчучанином, але дуже любить місто і блискуче обізнаний з його історією.






понеділок, 2 квітня 2018 р.


Блукав  художник  містом…

Як здорово, що й досі відбуваються відкриття! Так можуть сказати ті, хто прийшов до відділу мистецтв Кременчуцької Центральної міської бібліотеки аби поспілкуватися з полтавським і кременчуцьким краєзнавцем, істориком, автором сайту "Полтава историческая" Сергієм Бояренцевим. Сергій Михайлович презентував книгу "Художник Е.Ф.Крендовский. Известное о неизвестном", одним з авторів якої він є.

Євграф Федорович Крендовський - художник XIX ст., творчістю якого цікавляться мистецтвознавці, чиї твори прикрашають музеї Києва, Санкт-Петербурга, Миколаїва, Москви, Харкова, Таганрога, Пскова, приватні колекції... Уродженець Кременчука, котрий залишив по собі багато закритих сторінок біографії. Сергій Бояренцев і інші автори книги останні декілька років проводили історичну розвідку життя живописця і результати її опублікували в книзі, яка щойно вийшла з друку.


На прем'єрі зібрались ті, хто дійсно зацікавлений в історії міста. Присутні із завмиранням слухали нові відомості, якими автори доповнили і розширили біографію Є.Крендовського. Приголомшуючою новиною стало відкриття С.М.Бояренцева і В.О.Тарасова - виявилося, що на знаменитому полотні "Площа провінційного міста" (Третьяковська галерея, Москва) зображені Крюківські інтенданські склади! Яка прекрасна подія для міста! Тепер ми можемо бачити як виглядав Крюків у середині XIX ст.


Несподіванки чекали читачів, коли С.М.Бояренцев розповідав, що, завдяки зусилллям нащадків Є.Крендовського, вдалося скласти генеалогічне древо художника і встановити датування деяких його полотен і імена персон, представлених на портретах, написаних майстром. І прекрасним доповненням стала музична поема Л.Ю.Бояренцевої "Площа провінційного міста", яку композиторка присвятила картині Є.Крендовського. 
Так, завдяки величезним зусиллям, кропіткій праці декількох краєзнавців, допомозі музеїв, приватних колекціонерів з'вилась рідкісна книга "Художник М.Е.Крендовский. Известное и неизвестном". Прекрасно, що дослідниціка краєзнача думка нашого міста не зупиняється. Відділ мистецтв дякує Сергію Михайловичу Бояренцеву за подарований примірник книги, яку тепер зможуть почитати всі бажаючі. І сподіваємось, що на цьому його розвідки у галузі краєзнавства не припиняться.

Шиндіна О.П., завідувачка відділом мистецтв ЦМБ

вівторок, 27 березня 2018 р.

Відділ мистецтв Кременчуцької Центральної міської бібліотеки запрошує всіх зацікавлених! 
1 квітня (неділя) о 15-00 год 
у нашій бібліотеці відбудеться прем’єра книги Сергія Бояренцева 
«Художник Е.Ф.Крендовский». Історична розвідка присвячується кременчуцькому художнику XIX ст., чиї твори зберігаються в Київському Національному художньому музеї, художніх музеях Миколаєва, Харкова, в Москві, у Петербурзі, Таганрозі, Пскові. Автор книги – дослідник історії Полтави і Кременчука. Книга відображає знахідки, які він виявив за останні декілька років. Очікуємо в гості 1 квітня (неділя) о 15-00 год. на зустріч з автором. Адреса: вул.Європейська, б.66/13. Центральна міська бібліотека.

четвер, 1 березня 2018 р.

Книжкова виставка-сюрприз
«Кіт у мішку»



Всесвітній день котів традиційно відзначається в перший день весни – 1 березня. Важко сказати, хто першим вирішив святкувати цей день, але від імені усіх господарів цих милих створінь варто подякувати ініціатору за таке свято.
Кожен представник «котячого племені» заслуговує на особливу увагу. Недарма Леонардо да Вінчі підмітив: «Навіть найменша кішечка – закінчений шедевр».

Ще коти, якимось дивним чином, створюють затишок у домі, адже як приємно почитати гарну книжку під ласкаве котяче муркотіння!
А де взяти цікаву книгу? Звісно ж, у бібліотеці. Тому бібліотекарі відділу абонементу ЦМБ підготували напівжартівливу книжкову виставку-сюрприз «Кіт у мішку». Родзинка цієї виставки у тому, що всі видання, представлені на ній, загорнуті так, що користувач дізнається, яку книгу він узяв, лише вдома, розгорнувши її.

   Отже, якщо ви любите читати та сюрпризи – чекаємо у нашій бібліотеці!




середа, 28 лютого 2018 р.

З днем народження, книго!
Працівники філії №6 запрошують всіх бажаючих ознайомитися з виставкою «З днем народження, книго!», на якій представлені книги, що святкують в цьому році свій ювілей.
Не одне покоління виросло на цих книжках, і неважливо, який вік має книга, адже її зміст з роками не втрачає своєї духовності. Кожна з них заслуговує на вашу увагу, особливо у свій святковий рік!
 Найстаріший ювіляр, представлений на нашій виставці, це «Декамерон» Джованні Бокаччо. З дня його виходу в світ пройшло 665 років. Більшість повістей цієї книги розповідають про любов у різних її проявах – від темної тваринної пристрасті до величного і світлого почуття. А наймолодшому ювіляру  - книзі Джоан Ролінг «Гаррі Поттер і таємна кімната» (другій книзі в серії про юного чарівника) виповнюється  уже 20років.
Ми зробили кенді-бар для книжок-ювілярів, і жодна книга не залишилась без подарунка – на топпері кожного капкейка (із солоного тіста) є напис, для якої книги він призначений.
 Запрошуємо вас до нашої бібліотеки згадати прочитане раніше і прочитати нове!







Тризуб: тисячолітня історія

100 років тому державним гербом України вперше став офіційний символ князя Володимира Великого. Ця історична подія відбулася 12 лютого 1918 року - в провінційному Коростені на Житомирщині. Тоді древній княжий символ було затверджено гербом Української Народної Республіки. 
Але історія українського герба почалась ще з княжого роду Рюриковичів. Вони карбували тризуб на всьому: від печаток та монет до цеглин, з яких будувались храми та церкви. Перша писемна згадка про український тризуб датується 10 ст. Це був болгарський літопис “Хроніка Манасії”, в якому описувались прапори дружинників Святослава саме з тризубами. Щоправда,
Святослав обрав собі простіший варіант - з двома зубцями. Одна з гіпотез стверджує, що це була літера “Ц” (від слова “цар”) зі зміщеним до центру хвостиком.
Його син Володимир Великий не зрадив традиціям, однак впродовж свого правління постійно удосконалював свій герб. Почав з того, що додав ще один зубець, далі ускладнював його графічними елементами. Остання зміна відбулась після  хрещення Русі, коли князь додав паличку до середньої лінії, щоби вийшов хрест.
Однак, тризуб був присутній на наших землях ще задовго до цих подій. Археологічні знахідки свідчать, що його використовували трипільці у 4-3 ст. до н.е. У прадавні часи на землях центральної України тризуб був знаком родових та племінних старійшин.
Дискусії про український герб тривали з літа 1917 року. Наприкінці червня почав працювати український уряд — Генеральний Секретаріат. Генеральний писар Павло Христюк одразу порушив справу виготовлення печатки — щоб скріплювати урядові акти й документи. 
Постановлено було зробити дві печатки — велику, для особливо важних актів, і малу для поточної праці. На обох вирішено зобразити династичний знак князя Володимира Великого, що його карбували на монетах Київської Русі за правління цього володаря.
Але малюнок на печатках іще не був державним символом.
Через два місяці, 15 листопада, у справі герба Секретаріат (міністерство) народної освіти провів нараду. За взірець брали символіку тогочасних держав із республіканським устроєм. Наприклад, пропонували на синьому тлі розмістити золоті зорі за кількістю земель України — подібно до зірок на прапорі США. Інший варіант — у синьому полі золота літера "У" (Україна) або "У.Н.Р." — за прикладом емблеми Французької республіки з літерами "R.F.".
Офіційного рішення знову прийнято не було, тож Тризуб як державний символ України й далі вкорінювався неофіційно і стихійно.
6 січня 1918 року з’явилася в обігу перша українська банкнота — у 100 карбованців, яку розробив художник Георгій Нарбут. На ній у восьмикутній рамці було зображено Тризуб із хрестом над середнім "зубом".
Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України, питання про офіційне затвердження герба треба було вирішувати негайно, бо він також є ознакою державності. Але тривала українсько-більшовицька війна, тому провести конкурс чи ширше обговорення не могли. 7 лютого відбулося останнє засідання Центральної Ради в Києві. Під натиском більшовиків вона перебирається до Житомира, звідти — до Сарн і нарешті — до Коростеня. Там 25 лютого на засіданні Малої Ради затверджено: "Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого". Ухвалений закон мав лише опис, а малюнків, якими мають бути офіційні зображення герба й печатки держави, при ньому не було.
Через 10 днів Мала Рада затвердила великий та малий державні герби, а також велику й малу печатки УНР. Вибором Тризуба — знаку Володимира Великого — офіційним гербом тодішні українські політики підкреслювали спадковість нової держави від Київської Русі. "Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією", — зазначав Михайло Грушевський.



пʼятниця, 23 лютого 2018 р.

Пам'яті Героїв Майдану

20 лютого Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні. Цими днями люди постійно покладають квіти та запалюють свічки біля народного меморіалу, і не соромляться сліз, які з’являються при зустрічі поглядом із зафіксованими на знімках очима загиблих героїв.
Саме заради цієї події у читальній залі бібліотеки-філії №5 ЦБС для дорослих 21 лютого 2018 року зібрались користувачі бібліотекою та запрошені гості, щоб у скорботі схилити голови перед пам'яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття. Присутнім був представлений відеофільм «Пам'яті Героїв Майдану» та розповідь очевидиці та учасниці тих подій Кузьмічової Надії Гаврилівни.

Також бібліотекарями філії була проведена презентація книги «Ангели світла» про героїв-кременчужан, які захищаючи свою Батьківщину, загинули на східному фронті країни, куди перенеслися барикади з Майдану. Представлена ця книга Спілкою літераторів «Славутич» міста Кременчука, членами якої є мешканки мікрорайону №7 Людмила Загорулько та Лілія Решетняк. Вони розповіли, як виникла ідея створення книги та історію її написання.
Висновком заходу стало те, що пам’ять Героїв повинна бути не тільки в жалобах і монументах, а повинна викликати бажання творити і змінювати себе і країну.

Закінчилося спілкування з користувачами дружнім чаюванням.