Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста

пʼятницю, 18 грудня 2015 р.

Свято «А хто, хто Миколая любить»

Ой, навіяли сніги, що й доріг не видно –
Завітає всі стежки, замітає швидко!
Вже Святий Миколай з  неба поспішає,
Він про добрих діточок в цілім світі дбає!

17 грудня, напередодні свята, своїх маленьких читай ликів – учнів першого класу ЗОШ №24 привітали працівники бібліотеки-філії №7, яка є бібліотекою сімейного читання.
Багато легенд та оповідань про Святого Миколая збереглося в народній пам’яті, одну з яких розповіла дітям завідувачка філії С.І.Дерев’янко.
Першокласники розгадували новорічні загадки, жваво приймали участь у конкурсах і казкових вікторинах.
Провідний бібліотекар Н.А.Пелих провела майстер-клас по виготовленню символіки 2016 року – мавпочки.
Діти з великою радістю зустріли Святого Миколая, розповіли йому про свої добрі справи, привітали віршами та піснями і отримали від нього солодкі подарунки.

Всім було цікаво й весело!





четвер, 17 грудня 2015 р.

CЕРГІЙ КОЛОМІЄЦЬ. "БІЛОЗІРКА"

":

До відділу мистецтв ЦМБ ім.М.Горького надійшло нове видання - книга Сергія Коломійця "Білозірка". Книгу автор люб'язно подарував користувачам бібліотеки. Ми публікуємо відгук  голови Кременчуцької міської організації Національної спілки журналістів України Федора Олексійовича Чужі на цей твір:

"Уже сам «заспів» вводить читача до «таїни» змісту чи то пак серцевини всієї поеми:
Орда насувалась хмарою, в країну
І числа не мала, не знала зупину.
Палила, губила людей і природу – 
Білозірка встала на захист народу.

Немає сумніву, що поетичне слово автора визріло в душі, як зерня в колосі, бо наповнювалося із криниці української історії, де владокнязювало стійке ставлення людини до явищ дійсності, настояних на коренях національних почуттів великої синівської любові до рідної землі, а тому події життя стали для нього джерелом його переживання.
Дух книги піднімає до життєвих висот справжні почуття людини і вічні теми нашого земного існування. При цьому – і це надзвичайно важливо! – чи не кожний рядок твору перейнятий душевним переживанням змін нашої історії, що є характерною рисою кожного українця. У книзі репрезентовано авторську спробу занурення у духовні вартості людини, від чого читач, мов роса на долоні, не раз перебуватиме у світі світла й любові. 
Поема-феєрія «Білозірка» – це високохудожня, яскрава, прониклива розповідь про головну її героїню – захисницю рідної землі, яка живе і творить на фоні народознавства, народних традицій та багатобарвної природи, де тихо тчеться тканина з вітрів і рівнин та життєвої правди земного буття. Справді, якщо уважно «доторкнутися» до «живої тканини» твору, то відчуємо вплив на автора-дослідника чи не всього калейдоскопу українського вінка-року, сплетеного зі свят, обрядів, звичаїв та вірувань народу. Тут на Святвечір селом котить коляда, на Стрітення зима ховає кожухи, а на Благовіщення світло молитов палиться на землі. За ними приходить Великдень величавий, затим Зелені свята, Купало «дійством час ростить», потім відзначають Спаса, а ще далі, коли підходив час гуляти весілля на Покрову, «осінь мішає кольори», а за ним відзначають і Введіння Пресвятої Богородиці.. І так по колу…
Щодалі гортаєш сторінки твору, то дзвінкіше гучать струни далини століть. До того ж тут варто говорити про вміння автора знаходити найстигліший і найсоковитіший спосіб вислову, тим самим залучати читача до максимального ефекту його «вживання» в тему до такої межі, коли той немовби розчиняється у полі подій, стає їх активним учасником, вростає в глибину процесу і мимохіть переноситься з реальності текстової в реальність життя. Складається враження, що ти відчуваєш себе співучасником розмов героїв, а заодно ніби долаєш часову і художню відстань.
Читачеві лишається лише зібрати листя років під куполом пам’яті, аби все упорядкувати та ще й ще раз торкнутися сивої давнини. Крім того, твір побудовано автором так, що читач не може не помітити як яскравішає зерно його думок. С. Коломієць характеризує кожного героя, кожен образ такими фарбами, таким динамічним діапазоном, від чого зростають не тільки значення його поетичного рівня, але й обсяг власного поетичного і громадянського голосу.
У поемі акцентується увага на «чистих берегах» морально-етичних проблем, які пов’язані з особливістю історії, часу, в якому випало жити героям. Мабуть, саме тому автор з такою бережливістю просіває золоте тепло виболених слів кольорами зворушливого навколишнього світу, де саме життя – гармонія природи, і де «Природа має спільну мову, / Потрібно слухати слова: / І шепіт трав, і шум діброви, / Розмову хвиль, і спокій дна». Для нього, може, і є що краще, та нема дорожчого за його ріднокрай. Саме тому в поемі-феєрії – як жанрі – вживаються й інші надзвичайно цінні жанри – літературне краєзнавство та народознавство, чим автор підтвердив нерозривність взаємопоєднаності й взаємопереплетеності навколишнього світу. 
Твір Сергія Коломійця – це ще й енциклопедія побуту нашого народу, його традицій, звичаїв, обрядів, які викладені просто й доступно, неначе й сам перебуваєш серед його героїв, які ведуть тебе або в дитинство, що радістю омите, або до відблисків минулого життя. «Кожуха кинувши на плечі, / Узувши биті повстяки, / Дівчина вийшла у свят-вечір / Помилуватись на зірки». І ще: «Свят-вечір хай у двір заходить, / Добром наповнює оселю, / Багатство й щастя вам приносить, / Прийміть і ви мене з кутею». Слід додати, що зміст книги, її філософія – то своєрідна подорож у минуле нації, яка заглиблює у роздуми й водночас формує вміння бачити й відчувати голоси сердець, наповнених радістю й великим болем. Тут відчуваєш не тільки посилене відчуття національної індивідуальності, а й власне місце в середовищі земному.
Поема-феєрія «Білозірка» – це твір і про велике кохання, де закоханим – Іванові та Білозірці – навіть Сирин – віщий птах мовив: «Кохання – скарб, це точно...» У поемі читаємо: 

Запала тиша, ніч тривала.
Округу Місяць колисав.
Лиш Білозірка сну не мала.
Любові промінь оживав…


А вже по деякім часі надибуємо й такі слова:

Удвох посеред зорецвіту
Кружляли в квітах, у зірках, 
Нектар любовний первоцвіту
Збирали мовчки на вустах.


Утім, не все, що автор хотів сказати, перелилось в слова. Однак і те, що поза ними то обпікає, а то солодить душу, від чого та виходить із затіненої тіні й уже гукає-кличе власний дух до краси. Тут усе – «від неба і до хлібних знаків», наче білясебні дверці, відкриває шлях до мовоформи, мови величі, мови краси. Недарма ж автор вкладає у вуста Старця, «… що душу й мову, – / ці святині, / – Ростити треба все життя». Загалом же у автора слово і краса в суть свою задивлені з такою силою, що наче ті кларнети, які сурмлять навколишньому світу.
Наш земляк Сергій Коломієць своєю черговою роботою досить вдало оживлює і доль мінливе стоголосся, і миті й вічності нашої української історії, чим уже заслужив пошанівок і в серцях небесних, і в душах тих, хто любить і захищає свою державу сьогодні: «Той буде вірний стороні, / Котра його в степах родила, / Той збереже душі пісні, / Яких земля його навчила. / В тяжку хвилину захистить / Він рідний край свого народу. / Хай слово це у світ летить, / В серцях зростить красу і вроду!» 
Він ніби закликає усіх нас пам’ятати, хто ми є й не губитися в порохні агоній та образ особистісно й національно. Без сумніву, за наявності такої якості у нового покоління українців, можна бути певним, що людина триматиметься батьківських основ виховання й буде жити за принципами людської совісті. 
Слід додати, що від прочитаного віє неповторною животворністю слова, яке торкається світу, як чаші з причастям – надто близько тут усе до серця. Тому й не просто мандрувати стежками поеми разом з головною героїнею – Білозіркою, яка «защасливлює» читача у настроєвих почуттях. Але в будь-якому випадку незгасна зоря Білозірки ще довго світитиме тим, чиї душі чутливі до тембру слова й мелодії часу, аби знамена нової епохи шуміли угорі.
Мені випало читати не один твір Сергія Аркадійовича, отож, через своє світосприйняття його текстів вивчав «мелодії» думок і почуттів, замальовував характерні деталі письма автора, тим самим осмислював поета як явище в літературно-мистецькому житті полтавського краю. Звідси маю зробити висновок: воно, життя, добре знає свою справу, тому й вклало в руку щирій людині щедрої душі і багатого творчого інтелекту, талановитому і працьовитому майстру слова золоте перо, щоб те слово повсякчас набувало ограненого блиску.
І насамкінець. Книга добре ілюстрована тематичними роботами талановитої полтавської художниці Алли Голик, які додали виданню не тільки яскравих барв, але й спонукають до споглядання за діями героїв книги уже через зображені образи".

Федір Чужа, член спілки літераторів «Славутич», голова Кременчуцької міської організації НСЖУ

середу, 16 грудня 2015 р.


« Рукотворне ялинкове диво »


Наближаються  найгарніші свята року, яким радіють і дорослі, і малеча.
Цьогорічний цикл новорічних заходів ЦБС для дорослих відкриває виставка хенд - мейду «Рукотворне ялинкове диво» у відділі мистецтв ЦМБ ім.М.Горького. Ця виставка є третьою з циклу щорічних новорічних виставок кременчуцьких майстринь рукоділля.
Учасницями виставки є сім майстринь, що надали свої саморобки для прикрашання ялинки.
Олена Майдак. Витончені м’які іграшки у стилі «Тільда» і у власному дизайні – справа її умілих рук.
Інесса Літвінова поринула у теплій світ фетру. Її маленькі яскраві фігурки тваринок, пташок, сердечка зачарували всіх відвідувачів бібліотеки.
Вікторія Галайда знається у мистецтві скрапбукінгу і залюбки надала для нашої виставки витончені саморобки – тегі, міні-альбомчики, м’які іграшки.
Тетяна Матюха – керівник Творчої студії у відділі мистецтв. Тетяна – майстриня широкого профілю, і на виставці ви побачите її прикраси, виконані у різних техніках, – розпису, валяння, солоного тіста, в’язання.
Шиндіна Олена полюбляє вишивати, і тому її м’які іграшки вишиті, а також в’язані.
Юлія Макарчук. Ви побачите на ялинці її розписи на дерев’яних фігурках і валяні іграшки такої високої майстерності, що нагадують нам живих тваринок.
Тетяна Кочурова. Її  «горищні» коти ваблять глядачів своїми посмішками, зарядом позитиву, і вже знайшли прихильників і майбутніх хазяїв.
Чарівне, казкове новорічне свято у кожного з нас асоціюється з чимось своїм, власним. Але, напевно, у багатьох передчуття свята з'являється при вигляді барвистих, блискучих ялинкових прикрас.
Саме вони, такі знайомі з дитинства, викликають почуття тихої радості, якогось чаклунства, що виникає при одному погляді на ялинку. А хто з нас не любив розглядати фігурки різних тварин, людей, казкових персонажів і т.д.? Такі іграшки і зараз користуються величезною популярністю. Адже мода на ці прикраси не закінчиться ніколи, поки є діти, і поки дорослі відчувають себе дітьми. 
Іграшки, зроблені власноруч, мають велику перевагу перед покупними. Такі іграшки не псуються, їх неможливо поламати, чи розбити, і можна не побоюватися підвести до ялинки маленьку дитину. Домашні тваринки також не нароблять шкоди, якщо раптом заберуться на новорічне деревце і скинуть додолу декілька прикрас. Але головне, що кожна така іграшка – витвір авторської фантазії, індивідуальна і неповторна. Вона – справжня сімейна реліквія, яка запам'ятається на все життя, і яку можна передати від старшого покоління молодшому.
Можливо, і вас надихне майстерність наших учасниць, і Ви забажаєте прикрасити домашню ялинку власноруч зробленою іграшкою. Якщо Ви ще досі цього не зробили - зробіть в цьому році. Спробуйте – і Ви зрозумієте, якою дорогою стане для вас і Вашої родини така іграшка!  Завітайте самі, з друзями або з дітьми  до Творчої студії Тетяни Матюхи у відділі мистецтв, і вона допоможе Вам зробити саморобку. Хай приємний настрій, який подарує вам зустріч з нашою ялинкою, протримається у вас до свят, і на свята, і весь наступний рік! 

Адже кожна новорічна іграшка – це частинка чарівництва, в яке так хочеться вірити.
Запрошуємо вас до нашої ялинки! Виставка "Рукотворне ялинкове диво" буде працювати у відділі мистецтв до 28 грудня. Адреса: вул.Щорса, б.66/13. Зупинка "Водоканал".

Шиндіна О.П.,зав.відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького




пʼятницю, 11 грудня 2015 р.

Великі права маленької дитини
Кожна людина є особливою і неповторною.  Кожна має свої почуття, свої погляди, свої переконання і свій  характер. Як же зробити, щоб такі різні, несхожі люди жили з повагою один до одного?        Про це йшла мова на заході, який відбувся 10 грудня у бібліотеці-філіїї № 10. Сюжетно-рольова гра зібрала дорослих і дітей  і мала назву «Великі права маленької дитини».
      Головне завдання "Конвенції про права дитини" - забезпечити дітей необхідним захистом, особливим піклуванням і допомогою. Адже діти - майбутнє кожної нації. Якими вони виростуть, таким буде і наступне покоління. Поки що діти зростають під крильцем батьків, в атмосфері щастя, любові і взаєморозуміння.  Але вже зараз їм треба готуватися до дорослого життя, де все набагато складніше. Участь в рольових іграх допомогла їм зорієнтуватись  в конкретних життєвих ситуаціях, проявити розум і кмітливість, щоб уникнути обману і шахрайства.       

Існує багато прав  і обов'язків, які мають знати і дорослі, і діти. Але головне - наші права не мають порушувати права інших людей.

      

понеділок, 7 грудня 2015 р.

Поет почуттів та емоцій – Дмитро Лазуткін
У рамках проекту «Мережа», ініціатором якого є Міжнародна літературна корпорація Meridian Czernowitz, відвідав наше місто Дмитро Лазуткін – український поет та журналіст, який має відзнаки не лише в літературі, але й в спорті. Він бронзовий призер Кубка світу з кікбоксінгу і кік-джитсу, чемпіон України з козацького двобою, володар чорного поясу (1-го дану) з кемпо-карате та переможець Кубка Європи (2013) з елітних боїв (кікбоксинг, розділ фулл-контакт) за версією IFEF. А ще він спортивний коментатор, а ще він – ведучий програми «Чоловічий клуб», …
Зустріч з Дмитром Лазуткіним відбулася в відділі абонементу ЦМБ ім. М.Горького. Саме тут автор презентував свою нову збірку, яка має назву «Червона книга».
Перед зустріччю з читачами Д. Лазуткін дав прес-конференцію нашим місцевим ЗМІ (прес-конференцію можна побачити на сайті «Кремінь-tv»).
«Дві речі з дитинства мене бентежать найбільше – література і спорт. З часом до них додалися ще жінки. Трохи пізніше – телебачення. Все це я зараз і намагаюсь поєднувати», – говорить Дмитро Лазуткін.
Отже, книга, з якою до нас приїхав Дмитро:
«Червона книга» – це збірка, у якій більшість віршів написані протягом останнього року. У кожного з трьох розділів книги – своя емоційна історія.
Як говорить Лазуткін, «це «Червона книга» почуттів, емоцій, які зараз знаходяться десь на межі зникнення. Перша частина книги – це тексти, написані під враженням від поїздки в зону АТО. Друга частина – це передбачення, які були написані раніше. Третя – це інтимна, любовна лірика, якої було багато в попередніх книжках, і яка більш музична. Війна взагалі штука немузична і нелірична, поезій в ній мало. Тобто, такий от симбіоз тепла в холодний час».
Автор багато читав віршів з нової книги, і вони знайшли відгук у серці кожного, хто був присутній на зустрічі. Дівчата просили прочитати ще вірші з його попередньої збірки «Добрі пісні про поганих дівчат». Як говорить сам Лазуткін,  у цій збірці багато слів про кохання, багато пауз про кохання і багато кохання як такого. Тож не дивно, що вірші саме з цієї збірки і просили зачитати дівчата. Ну, а чоловіків цікавила коментаторська діяльність Дмитра, адже саме він  коментував недавній поєдинок В. Кличка і Т. Фьюрі.
Багато можна писати про Дмитра, але краще його слухати. Автора довго не відпускали, просили почитати ще і ще свої вірші. А після зустрічі, бачачи такі щасливі обличчя присутніх, у багатьох виникало бажання прийти додому, взяти книгу і читати ще Дмитра Лазуткіна – поета почуттів і емоцій.

Р.S. В рамках проекту «Мережа» наше місто мають ще відвідати  С. Жадан, Ю. Андрухович, І. Карпа інші автори. Тож слідкуйте за нашими анонсами.




вівторок, 1 грудня 2015 р.


Затишний світ рукоділля

У жовтні цього року у відділі мистецтв ЦМБ ім.М.Горького відкрилась Творча студія Тетяни Матюхи.
До студії приходять люди різного віку - ті, хто бажає навчитись власноруч виготовляти дарунки, прикраси, сувеніри, малювати. Тетяна Анатоліївна проводить майстер-класи у різних техніках рукоділля і мистецтва.


Ви можете намалювати картину аквареллю, тушшю, олівцем, або... вовною. Ви оволодієте мистецтвом декупажу і прикрасите свій інтер'єр чудовими м'якими валяними іграшками. А скільки різноманітних поробок можна виготовити з солоного тіста! Картини і фігурки, в'язані речі, прикраси - усе це Ви навчитесь робити у Творчій студії Тетяни Матюхи.
Наближається Новий рік, і є чудова нагода зробити прикраси для Вашої ялинки. Ялинкові іграшки, виготовлені у різних техніках, додадуть святу тепла і затишку, зроблять ваше новорічне деревце яскравим і оригінальним.
А як порадують ваші дарунки родичів і знайомих! Адже  речі, що зроблені з любов'ю до них, особливо цінні.

Дзвоніть до Тетяни Матюхи за номером 0680713067 і домовляйтесь за  майстер-клас. Навчайтесь творчості і станьте творцем своєї поробки!


Шиндіна О.П.,зав.відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького
Душа жива в ii піснях
витає поміж нами


Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися.
      Ця пісня стала своєрідним козацьким гімном. А належить вона тендітній молодій дівчині з Полтави - Марусі Чурай. Навесні 1648р. розпочалася визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Піднявся на боротьбу і Полтавський полк, де служив і коханий Марусі -Грицько Бобренко. Для дівчини розлука з милим виявилася тяжким ударом. Напевне, саме тоді вона і склала цю пісню, сповнену глибокого болю і страху перед невідомим. 
      Гриць повернувся додому живий-здоровий, і Маруся щиро вірила в щасливе майбутнє з ним. Але не так сталося, як гадалося. Хлопець, скорившись волі матері,  одружився  на Ганні Вишняківні, дівчині з заможної родини.
     Маруся тяжко переживала зраду коханого, виливаючи свій біль в піснях. Саме цим пісням талановитої полтавської дівчини присвячена виставка "Пісенна сповідь Марусі Чурай", яка створена до 390-річчя від дня її народження.

       "Ой не ходи, Грицю, та  й на вечорниці,
     бо на вечорницях дівки чарівниці..."
 Цими словами з пісні Марусі  відкривається наша книжкова виставка. Прикрашена вона віночком, що є символом дівочої вроди, чистоти та вірності.  Книги, що представлені у цьому розділі, розповідають про життя Марусі. Не секрет, що дуже довго точилися суперечки, чи реальна особа Маруся Чурай , чи вигадана героїня. Недарма  Чураївну називають "Дівчиною з легенди".

     "Віють вітри, віють буйні,
      Аж дерева гнуться;
      Ой як болить моє серце,
      А сльози не ллються."
          Цю пісню Чураївни використав у своїй п'єсі "Наталка-Полтавка" І.Котляревський. Багато творів склала піснярка. Поки що знайдено близько 20 її пісень: "Засвіт встали козаченьки", "Грицю, Грицю до роботи", "В кінці греблі шумлять верби", "Прилетіла зозуленька" та ін. Але ще багато пісень живуть у народі як безіменні фольклорні твори. Ознайомитися з піснями, які належать Чураївні та згадати інші душевні, героїчні, жартивливі українські  народні пісні   Ви зможете, переглянувши пісенники, що представлені у другому розділі нашої виставки.


   

 Нещасливе кохання Марусі до Гриця призвело до трагедії. У розпачі дівчина вирішила накласти на себе руки. Її врятував палко закоханий у неї козак Іван Іскра. Але жити далі Марусі було несила... Ревнощі, згадки про нездійснені дівочі мрії, ображене самолюбство  породили страшний план помсти.
"У неділю рано зіллячко копала..."

Саме у пісні "Ой не ходи, Грицю"
піснярка детально розповіла про те, як здіснювала свою помсту. Марусю засудили до страти, але Богдан Хмельницький своїм листом помилував її "...в пам'ять героїчної загибелі її батька та заради чудових пісень, що вона їх складала". 
    Дівчина прожила лише 28 років, але важка доля талановитої полтавської піснярки надихнула багатьох українських письменників та поетів на створення творів про її непросте життя. Найвідоміший з них - роман у віршах Ліни Костенко "Дівчина з легенди". Також про долю Чураївни писали Володимир Самійленко, Ольга Кобилянська, Михайло Старицький. Всі ці твори представлені на нашій книжковій виставці.

                                      Всіх, кого зацікавила постать Марусі Чураївни,
                                        ми запрошуємо відвідати відділ мистецтв
                                                          ЦМБ ім. М.Горького. 


Літвінова І.В.,бібліотекар відділу мистецтв ЦМБ ім.М.Горького
Заради життя

30 листопада  до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, відділ читального залу ЦМБ імені М.Горького провів виховну годину «Заради життя» для студентів ІІ курсу КрНУ імені Михайла Остроградського.
Бібліотекар Тристан О.І. виступила з доповіддю про небезпечність СНІДу, шляхи, якими він передається, симптоми хвороби, та необхідність підтримки ВІЛ-позитивних людей.
Наш захід присвячений всесвітньому дню боротьби зі СНІДом, який вперше проголосили 1-го грудня 1988 року Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Протягом 40 хв. всі дізнались, що таке СНІД та як від нього вберегтись.
Жоден захід, присвячений СНІДу, зараз не обходиться без "Червоної стрічки" - шматочка шовкової тканини, складеної особливим чином. Це символ нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДУ.
 Тож і наші студенти пдтримали цю акцію, приколовши яскраві атрибути до свого одягу. Молодь мала змогу переглянути агітаційні відеоролики, презентацію про СНІД  та  у віршованій формі закликала всіх до боротьби із хворобою.
Під час  виховної години  студенти взяли участь у тестуванні: «Чи потрібно вам пройти обстеження на наявність СНІДу»?  

Разом із запрошеними на захід ми прийшли до висновку, що необхідно відповідально ставитися до свого здоров’я та життя. За темпами поширення ВІЛ Україна займає друге місце в Європі і пяте у світі. Така статистика не може не лякати, тому нам усім варто памятати: небезпека поряд.


"Жива книга" в "Живій бібліотеці"

27 листопада працівники відділу абонементу ЦМБ ім. М. Горького Шпак Таміла та Ходова Наталія були запрошені в якості «Живої книги» до Кременчуцької ЗОШ №20 прийняти участь у «Живій бібліотеці», присвяченій Міжнародному дню волонтера, – «Волонтерство – втілення добра та допомоги». Захід був проведений для педагогів - організаторів шкіл міста.
Бібліотекарі, які представляли собою відділ абонементу, розповідали про свою участь у волонтерському русі, який зараз переважно асоціюється з допомогою учасникам АТО та вимушеним переселенцям.
Тож розповіли присутнім про акцію «Допоможи учаснику АТО , яка нещодавно проводилась у бібліотеці, і завдяки якій було зібрано багато продуктів і речей. (На пропозицію містян акцію вирішили ще продовжити).
Згадали про проведений у ліцеї №11 урок патріотизму «Нам є що захищати» , куди були запрошені волонтер та бійці АТО. Тоді учні (а це була їх ініціатива) передали військовим зібрану допомогу: речі, продукти, медикаменти, а бібліотекарі теж додали від себе невеликі подарунки.
Про те, що влітку минулого року, дізнавшись від знайомих волонтерів, що потребує допомоги спішно вивезений з Донбасу під Кременчук інтернат для людей з обмеженими можливостями (а це родини з дітьми), зібрали для них власними силами речі та м'які іграшки. Згодом ці переселенці - інваліди осіли в с. Підгорівці Козельщенського р-ну.
Для бібліотекарів давно звичним стало відвідування вдома людей з обмеженими можливостями: інвалідів, людей похилого віку, які не можуть самі прийти до бібліотеки обміняти книги, журнали, і яким на їх прохання купуємо та приносимо якісь дрібниці чи продукти.
Все це, можливо, всього лише краплинки, але з таких краплин складаються цілі ріки.
І, звичайно ж, говорили про книги. Про те, що вважаємо за потрібне рекомендувати книги, які роблять нас чуйнішими, терпимішими, спонукають нас робити добро. Як, наприклад, книжкова виставка, «Десять книг, які роблять нас людянішими», яка функціонувала в бібліотеці, і яку принесли з собою. Також на виставці були представлені книги про Майдан і неоголошену війну, багато журналів з публікаціями про учасників АТО і волонтерів, літературу про волонтерський рух: історію його виникнення, закони України, які його регламентують.
Про свій досвід волонтерської діяльності розповідали також «Живі книги» – Ольга Назарова (благодійний фонд «Пульс надії»), Едуард Яцук (клуб юних десантників і миротворців «Гвардія»), Юлія Суперека (Молодіжний парламент Кременчука), Іван Колесник (видавничий дім «Приватна газета»).


Така форма зустрічей, безперечно є цікавою, адже відкривається можливість поспілкуватися з великою кількістю людей у невеликому колі.

Більше інформації про «Живу бібліотеку», що пройшла у ЗОШ №20, можна почитати у публікації «Кременчуцької газети» від 27.11.2015 р.