Читаємо. Пам’ятаємо. Перемагаємо

Як добре, коли існують традиції. Коли щось добре повторюється знов і знов. Такою традицією в нашому місті став «Читаючий тролейбус», де бібліотекарі дарують пасажирам книжки та знайомлять з життям бібліотек. Так вже склалося, що «Читаючий тролейбус» вже втретє курсує вулицями Кременчука, а ця подія викликає відчутний резонанс в житті міста та його мешканців, перерісши з рівня звичайної піар-акції до значної культурної події.

Бібліотекарі ЦБС для дорослих започаткували «буккросинг на колесах» в 2013-му, коли розповідали кременчужанам про сучасну бібліотеку з новими можливостями. Наступного року закликали всіх звернутися до української книги. А 2015-й, ювілейний рік 70-ї річниці Перемоги над нацизмом в Європі, працівники бібліотек вирішили відзначити, подарувавши мешканцям міста воєнну книгу.

Коли 7 травня тролейбус маршруту №5 вирушив в дорогу, пасажирів зустріли бібліотекарі та учасники Клубу воєнної реконструкції «Україна» в воєнній формі. Пасажирам «Читаючого тролейбусу» вдалося немов би на машині часу помандрувати – просто їм поталанило стати учасниками незвичайному дійства – реконструкції подій переможного 1945-го року під назвою «На хвилі пам’яті».

Салон тролейбусу був прикрашений копіями фотографій тих часів, листів-трикутників, вітальних листівок,  карт воєнних дій та газетних статей 1944-го року. В пам'ять про подвиг українського народу у Другій світовій війні на вікнах тролейбусу розквітли червоні маки. Такими ж маками – символами скорботної пам’яті і єднання поколінь була прикрашена воєнна форма бібліотекарів.

Відповідний настрій в тролейбусі створював  музичний фон: з гучномовця лунали пісні на воєнну тематику – сучасні та минулих років, а також вітання зі святом та розповідь бібліотекаря про вулиці Кременчука, які носять імена героїв війни.

Серед пасажирів майже не знайшлося таких, хто б відмовився безкоштовно отримати книгу. Радо зустрічали дівчат у формі, які пропонували взяти книгу у подарунок, прочитати та передати її іншому – адже в цьому і полягає суть буккросінгу. Також багатьох зацікавило знайомство з корисними сайтами, на які рекомендовано звернути увагу в інформаційній листівці.

Люди спілкувалися, обмінювалися враженнями. Між бібліотекарями та пасажирами іноді розгорталися і такі діалоги:

–       Доброго дня! Дозвольте подарувати вам книгу!

–       Що, безкоштовно? Просто отак взяти?!

–       Так! Бібліотека дарує вам книгу на честь свята Перемоги! Прочитаєте самі, передайте ще комусь, нехай якомога більше людей дізнаються про героїчне минуле нашого народу!

–       Даруємо книги!

–       Та ні, я не братиму, я погану бачу!

–       А у вас вдома окуляри є?

–       Та є!

–       Ну то прийдете додому, вдягайте окуляри і читайте!

–       А й правда! Тоді візьму, давайте!

–       Можна вам подарувати книжку?

–  Та наше покоління якраз їх всі перечитало, ви краще молодим пропонуйте, їм більше треба…

–       Знаєте, а молодь читає такі книжки з задоволенням, беруть їх охоче. Не все втрачено!

–       Бабусю, що ж ви плачете?

–      дали ви книжку про війну… Так, згадалося… Спасибі, що даєте людям такі книги. Таке треба читати.

І дійсно, таке треба читати. Щоб не забути...

 Адже поки пам’ятаємо – перемагаємо!