Микола Іванович Мурашко увійшов в історію українського мистецтва та освіти, як відомий художник, педагог, художній критик, історик мистецтва та громадський діяч. Народився Микола Мурашко 20 травня 1844 року в місті Глухові Черніговської губернії, у сім'ї різбьяра іконостасів.
Інтерес до малювання проявивя у хлопця з дитинства, він збирав і копіював картинки з книг, робив самостійні малюнки.
Чотирнадцатирічним юнаком М.Мурашко приїхав до Києва і став учнем реставратора-копіїста. А 1863 року за порадою художника І.Сошенка, який працював викладачем малювання у Київський гімназії, Микола їде до Петербурга і вступає до Академії художеств. Найближчим другом у цей час для молодого художника стає відомий російський художник Ілля Рєпін.
Але закінчити навчання Миколі не судилося - втрутилася хвороба. "... Для жителя півдня північ непривітна, і, не закінчивши Академії,наприкінці шістедисятих років я вже мусив виїхати на провінцію. У 1868 році Академія визнала за можливе вислати мені диплом учителя, завдяки якому я посів місце в класичній прогімназії Києва",- так згадував художник.
Учителюючи в гімназії , а згодом - в реальному училищі, даючи приватні уроки малювання Микола Іванович все більше переймався ідеєю відкрити власну рисувальну школу .
У 1875 році він оголосив, що приймає всіх бажаючих вчитися малювати у себе вдома на Михайлівський вулиці. Першими учнями школи було лише кілька дітлахів з незаможних родин. Але стараннями Миколи Івановича школа зростала, набирала силу, переїджала з одного приміщення в інше - більш просторе. У різний час викладачами школи були М. Врубель, І.Селезньов, С.Костенко.
Школа утримувалася цілком за рахунок плати за навчання, але наприкінці першого року виявилося, що цього недостатньо, і тоді Мурашко звертається до мілліонера-цукрозаводчика, мецената Івана Терещенка. Саме його кошти дозволили орендувати приміщення на Великій Володимирський вулиці у будинку № 47, призначити стипендії учням, а найбільш талановитих зовсім звільнити від сплати за навчання. Школа була організована " з надто мізерними коштами, чи вірніше без будь-яких коштів, тільки з неперборним бажанням відкрити",- так згадував художник. Але завдяки підтримці І.Терещенка, художникам-передвижникам І.Крамькому, І.Репіну, В.Перову, В. Поленову, В. Васнецову, І.Шишкіну, - які дарували свої твори для її музею, Петербурзькій Академії мистецтв, що надсилала прилади для малювання, школа зростала.
Київська школа не була офіційним закладом, що готувала тільки художників. Сюди йшли всі, хто любив і цікавився мистецтвом, незалежно від віку, статі, освіти та суспільного стану.
Щоб якнайкраще керувати школою, Микола Іванович вивчає досвід Петербурзької Академії мистецтв, інших російських та зарубіжних шкіл, цікавитьсяся прогресивними методами викладаня і створює власну систему навчання живопису.
У 1869 році художник видає посібник з рисування для дітей, що мав великий успіх і 1875 року був перевиданий.
Основним принципом педагогіки М.Мурашка було гармонійне поєднання фахового розвитку художника із загальноосвітнім. Навесні і восени вчитель виводив учнів у мальовничі околиці Києва, щоб навчити їх розуміти природу, бачити її красу, розвинути спостережливість. Відвідували також виставки відомих художників, влаштовували власні. На запрошення А.Прахова учні школи взяли участь у реставрації фресок Кирилівської церкви, під керівництвом М.Врубеля допомагали у розписах Володимирського собору.
Школа стала одним з центрів мистецького життя тогочасного Києва, адже всі визначні майстри, що приїздили до Києва, вважали за обов'язок відвідати школу. Гостями учнів були В.Полєнов, І.Рєпін, В.Васнецов, М.Ге, І.Айвазовський.
 |
| М.Пимоненко. Куточок нашої рисувальної школи. 1885 |
У 1901 році помер покровитель школи І.Терещенко. У своєму заповіті меценат відказав 200 тис. карбованців на відкриття в Києві художньо-промислового училища. Школі він не лишив нічого. Для Миколи Івановича це стало болісним ударом. Так припинила своє існування Київська рисувальна школа, що за чверть століття стала центром художньої діяльності не лише Києва, а й цілого краю.
Протягом життя Микола Іванович активно працював і як художник. На жаль, мало що збереглося з його творчого доробку. У 80-90-х роках ХІХ ст. Мурашко активно займається пейзажним живописом і створює низку пейзажів - "Річка Тетерів", "Крим", "Берег Алупки", "Ай-Петрі", які експонує на київських і петербурзьких художніх виставках. Усі роботи були високо оцінені художньою критикою, а окремі були придбані для Музею Академії художеств.
В одному з залів Національного художнього музею України представлені роботи художників, причетних до Київської рисувальної школи. Саме тут знаходяться картини "Вид на Дніпро" та "Портрет Миколи Ге" М.І.Мурашка. А написаний ще за часів навчання в Петербурзький Академії портрет Т.Г.Шевченка вважається одним із найбільш яскравих і високохудожніх в українському образотворчому мистецтві.
 |
| М.Мурашко Вид на Дніпро. 1890-і рр. |
Останні роки життя митець провів у Бучі, передмісті Києва. Тут він малював, писав статті для київських видань, вів щоденник, а також працював над книгою мемуарів "Спогади старого вчителя", які вийшли двома випусками ще за життя художника. Але на жаль, книга так і лишилась незавершеною. 9 вересня 1909 року Микола Іванович Мурашко помер.
 |
| О.Мурашко. Старий учитель (портрет М.І.Мурашко) 1904. |
"Я любив молодь, природу, мистецтво", - так жив Старий Вчитель, присвятивши усе життя і творчу наснагу вихованню молодих художників, які своєю творчістю продовжили і розвинули в українському мистецтві традиції реалістичного живопису, закладені Київською рисувальною школою Миколи Івановича Мурашка.
Немає коментарів:
Дописати коментар