Ніч без війни
21 червня 2015 року з 19 до 22
години біля відділів абонементу та читального залу ЦМБ ім.
М. Горького час повернувся в зворотній бік – це бібліотекарі спробували
відтворити останній
мирний день сорок першого року за допомогою вуличного заходу під назвою бібліосутінки
«Ніч без війни».
Понад 70 років
пройшло з тої пори, а в пам'яті і досі живе те відчуття щастя і безтурботності, яке панувало 21
червня 1941 року: випускні вечори в школах, неспішні прогулянки вулицями, танці
під живу музику, посиденьки в дворах та парках за партією в шахи…
Ніхто ще й не
здогадувався, що завтра і до нас докотиться війна – одна з найкровопролитніших та
найжорстокіших в історії людства. А поки що усі живі-здорові, і, здається, ніщо
не зможе змінити той нехитрий життєвий уклад, який панував в містах і містечках
України.
Саме цю атмосферу
спробували відтворити працівники бібліотеки за допомогою автентичних речей та ретельно
підібраних нарядів, завдяки чому частина вулиці Леніна поблизу бібліотеки
перетворилася на довоєнний Кременчук.
І
діти, й дорослі завзято орудували ножицями під керівництвом викладача
навчального центру «Лідер» Дмитра Короля, який запропонував навчитися робити
витинанки. Зі звичайного паперу з’являлися символи миру – голуби, метелики та
ангели, якими тут же прикрашали гілки розлогих лип навпроти бібліотеки.
У відвідувачів заходу, якими стали звичайні
перехожі, визвали цікавість виставки «На хвилі пам’яті» у відділі
читального залу та «А завтра була війна»
у відділі абонементу. Ретро-кінозал, де демонструвалися
кінострічки 30 – 40-х років, був вщерть заповнений глядачами, а з ретро-гучномовця
трішки хриплувато лунала ностальгічна музика тих часів. Всі бажаючі
змогли долучитися до акції «Вони подарували нам життя» –
виставки світлин рідних і близьких часів війни та запалити свічку пам’яті.
Окрасою заходу стало танго у виконанні 2-х
пар – волонтерів, які зголосилися станцювати на святі, підключившись до участі
в ньому завдяки рекламі у соцмережах.
В
заході прийняли участь члени КВР «Україна» – хлопці в воєнній формі танцювали з
панянками в ошатних сукнях і грали в шахи. Доречі, шахи були однією з улюблених
розваг того часу, та й зараз багатьох перехожих зацікавила можливість пограти в
шахи прямо посеред вулиці! По тому, як світилися їх обличчя, стало зрозуміло: як
же нам не вистачає всього цього зараз – щирого людського спілкування та простих
радощів життя!
Коли день плавно перейшов у вечір і сутінки огорнули місто, всі учасники заходу віддали шану полеглим на війні, запаливши свічки у вигляді цифри «41» та завмерши у хвилині мовчання.
Немає коментарів:
Дописати коментар