До 70-річчя визволення Кременчука від німецько-фашистських загарбників

23 вересня відділ мистецтв Центральної міської бібліотеки ім.М.Горького прийняв гостей - студентів Кременчуцького педагогічного училища ім.А.Макаренка. Для них у літературно-музичній вітальні відділу відбувся краєзнавчий диліжанс "Куди б мене дорога не вела, думки мої із рідною землею", присвячений світлій даті - 70-річчю визволення Кременчука від німецько-фашистських загарбників.

Завідуюча відділом О.П.Шиндіна і бібліотекар І.В.Літвінова провели захід у вигляді історичного екскурсу. Кожна зупинка диліжансу відкривала перед присутніми знайомі і незнайомі постаті діячів мистецтва, крізь життя яких пройшла Велика Вітчизняна війна: письменник Григорій Мізюн, художник Валентин Литвиненко і співачка Раїса Кириченко... Чому згадали саме цих майстрів? Тому, що їх біографії пов'язані з нашим містом, і тому, що у 2013 р.  Г.М.Мізюну виконується 110 років,  В.Г.Литвиненку - 95, і  Р.П.Кириченко - 70. Вони також ювіляри, і їх пам'яті віддали данину.

Г.М.Мізюн

Письменника, драматурга, культурного діяча Г.Мізюна на Західній Україні вважають буковинцем, хоча народився він неподалік від Кременчука в селі Кривуші. Причина цього - віддана праця літератора на ниві буковинської культури.

Його перші літературні виступи друкувались у кременчуцьких газетах "Незаможник" та "Наш путь". Понад 20 п'єс написав драматург за 43 роки літературної діяльності. Були серед них і ті, що відіграли значну роль у літературному житті 20-30-х рр. ХХ ст - "Криголам", "Провінція", "Товариші", "Лук'ян Кобилиця". Г.Мізюн належить до щасливих письменників - адже його твори ставили на своїх сценах театри України і Білорусі.

З перших днів війни Г.Мізюн бився в лавах радянської армії, на передньому краї. На фронті він не переставав писати - його сатира "Свиняче вухо" ставилася агітколективом на Кубані.

Після війни наш земляк працював директором чернівецького літературного музею Ю.Федьковича, написав книгу, присвячену життю і творчості цього видатного буковинського поета.

Відкриття пам'ятного знаку 
у Кривушах

Постать Г.Мізюна гідно пошанована в Україні. Одна з вулиць у Чернівцях носить його ім'я, на будинку в Кривушах, де народився майбутній письменник, встановлено пам'ятний знак. Найавторитетніші енциклопедичні видання містять статті про літератора. 

В.Г.Литвиненко

Уродженець Кременчука, В.Г.Литвиненко був одним з найпопулярніших українських художників - книжкових ілюстраторів, сатириків. Ім'я його обов'язково згадується в будь-якій серйозній розмові про українську графіку. На Всесвітній виставці "Політична сатира в боротьбі за мир" (1970 р.) твори В.Г.Литвиненка були відзначені золотою медаллю. У 1960 р. він удостоюється звання народного художника Української РСР.
Відеоряд диліжансу продемонстрував гостям репродукції творів В.Г.Литвиненка   - його карикатури, ілюстрації до казок, творів української і російської класики.

В.Г.Литвиненко. Ілюстрація до казки

"Осел і Лев" І.Франка

В.Г.Литвиненко. Плакат 1945 р.

Побачили студенти плакати митця періоду Великої Вітчизняної війни.  У ті роки художник входив в "ударну бригаду" з підготовки плакатів і листівок проти фашизму. Всю війну В.Г.Литвиненко безроздільно належав політичній сатирі.



Звучав на заході й унікальний голос Раїси Панасівни Кириченко. Співачка родом з маленького села Землянки на Полтавщині, на щастя, не побачила окупації, бо народилась у жовтні 1943 р., коли  фашистів було вигнано з села.

Р.П.Кириченко

 Але довелося передити напівголодне дитинство, бачити горе односельчан, у чиї домівки не повернулися рідні, слухати розповіді батька-фронтовика про війну. Спогади про ті часи Р.П.Кириченко зберегла назавжди, і у свої пісні вкладала такий біль і материнський смуток, що глядачи слухали її, затамувавши подих.

Саме Кременчук став для Р.Кириченко відправною точкою у світ високого мистецтва. Адже завдяки клопотанню керівника хору будинку культури Кременчуцького автозаводу П.Оченаша вона переїхала до Кременчука. Працювала на автомобільному заводі і співала в народному хорі будинку культури КрАЗу.

Присутні побачили відеокліпи пісень співачки - українську народну пісню "Ой гарна, гарна", "Доля у нас - два крила"  (Муз. О.Чухрая, сл.М.Ляпаненка), "Я вдячна всім" (Муз. М.Свидюка, сл. М.Бойко).

На тлі величезних історичних подій нашої країни долі окремих людей здаються непомітними. Але не можна забувати тих, хто, переживши війну, своїм талантом творив історію української культури.

Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького