НО КРАСОТУ ЕЕ БОРОВИКОВСКИЙ СПАС...

"Портрет М.Лопухіної".
Художник В.Боровиковський

Она давно прошла, и нет уже тех глаз,

И той улыбки нет, что молча выражали

Страданье – тень любви, и мысли – тень печали,

Но красоту ее Боровиковский спас.

Так часть души ее от нас не улетела,

И будет этот взгляд и эта прелесть тела

К ней равнодушное потомство привлекать,

Уча его любить, страдать, прощать, молчать.

Ці рядки  поет Яків Полонський присвятив одному з визначних шедеврів живопису – портрету Марії Іванівни Лопухіної, створеному живописцем В.Боровиковським.

У 2012р. видатному мистцю уродженцю Миргорода Володимиру Лукичу Боровиковському виконується 255 років.  Відзначення цієї події відбулось 22 листопада у відділі мистецтв ЦМБ ім.М.Горького. Гостями бібліотеки стали студенти першого курсу Кременчуцького медичного коледжу, запрошені на краєзнавчу годину пам’ятних подій «Вибудував храм у людських душах…». Зустріч провела бібліотекар відділу мистецтв І.В.Літвінова.

"Портрет В.Боровиковського".
Художник І.Бугаєвський-Благодарний

Неперевершеного майстра-портретиста В.Боровиковського в Росії вважають російським живописцем, гордістю російського мистецтва, хоча народився і працював він більше 30 років в Україіні на Полтавщині.

Життя В.Боровиковського тісно пов’язане і з Кременчуком. Саме з нашого міста розпочався його злет у велике мистецтво. В.Боровиковського, маловідомого провінційного іконописця запросили з Миргорода до Кременчука, щоб зробити розписи у палаці, де мала зупинитись імператриця Катерина II  під час  південної подорожі.

Роботи живописця викликали похвалу государині, і через рік В.Боровиковського було запрошено до Санкт-Петербургу. З того часу – з 1787 р. -  майстер назавжди оселився у   північній столиці, зазнав світової слави, став наймоднішим художником сучасності. Він писав портрети високоповажних осіб і простих людей, але більш важливим для нього усе життя залишалось створення релігійних творів. «Портрет Катерини II» його пензля надихнув О.Пушкіна на створення образу імператриці саме такою, як виглядала вона на полотні В.Л.Боровиковського.

Присутні мали змогу побачити фрагменти документальних фільмів «Третьяковская галерея.История одного шедевра.В. Боровиковский. Портрет М. И. Лопухиной» (режисер  Г.Чакрян) і «Элегическая грусть Владимира Боровиковского» (режисер Г.Іванова), передивились відеоряд з творами нашого видатного земляка, милувались   полотнами живописця.

Талант художника настільки безперечний, що його ім’я обов’язково згадується у виданнях з історії мистецтва. Це  монографії і дослідження, підручники і довідники. Це і альбоми музеїв, у яких зберігаються його безцінні полотна.

Тому на перегляді літератури «Прекрасне пробуджує добре», що був розгорнутий на заході, демонструвалась лише невелика частина матеріалів з фонду відділу мистецтв, присвячених Майстру. 

Факт перебування живописця у Кременчуці для мистецтвознавців не вважається значним. Але не для нас, кременчужан. Хоча Боровиковський своєю творчістю прославив Росію, став окрасою російського мистецтва, але це не заважає нам пишатись своїм земляком. Адже не побачила б Катерина II його роботи у Кременчуці  - не було б і слави російського мистецтва.

Шиндіна О.П., завідуюча відділом мистецтв

ЦМБ ім. М.Горького