Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста
Показ дописів із міткою мистецтво. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою мистецтво. Показати всі дописи

четвер, 27 липня 2017 р.

        Країна народження сонця
2017 рік за ініціативою Президента України оголошено роком Японії в Україні. 25 років тому Японія визнала незалежність України та встановила з нею дипломатичні стосунки.  Відділ мистецтв ЦМБ ім.М.Горького пропонує користувачам долучитися до цієї події, відвідавши книжкову виставку «Країна народження сонця», яка нині відкрилась у відділі мистецтв. Родзинкою  та окрасою нашої виставки стали речі, які Японія подарувала світу. Таке собі  «Японське ноу-хау», адже, користуючись деякими предметами та володіючи різними навичками, ми не завжди знаємо звідки вони родом. Японці  здатні все перетворювати на мистецтво - орігамі, бонсай, каліграфія   давно відомі і популярні в усьому світі. А останнім часом європейці дуже зацікавилися ще деякими  японськими вигадками – фурошікі та кусудамою.
Фурошики – це дуже давнє японське мистецтво по складанню тканини і зав’язування вузликів. По суті фурошики – це теж саме орігамі, тільки не з паперу, а з тканини. На своїй книжковій виставці ми показали  два приклади фурошики, які можливо використовувати і як  незвичну упаковку для подарунка, і як прикрасу інтер’єру. Бажаючі матимуть змогу попрактикуватися, звернувшись до бібліотекарів відділу мистецтв, які залюбки допоможуть їм опанувати це нескладне мистецтво. За допомогою фурошикі  можна презентувати будь-який дарунок і зробити це оригінально.
Ще одне  «японське ноу-хау» - кусудама – також  різновид орігамі. Це найдавніше традиційне японське мистецтво виготовлення паперових куль. Сьогодні таке хобі дуже популярно у всьому світі. Створюються клуби любителів кусудами, проводяться виставки робіт, конференції, конкурси, майстер - класи. У кожної нової авторської моделі є навіть власне ім'я. Ми не обійшли увагою і мистецтво каліграфії. Каліграфія, або "шлях письма" - найпоширеніший вид мистецтва на Сході, національна пристрасть, вихована у японців з найменших років. Блискуча каліграфія є ознакою будь-якого історичного періоду. Ієрогліфи японської мови, крім інформаційної, виконують величезну кількість інших завдань. Кількома рухами пензля досвідчений майстер-каліграф може зафіксувати скороминущий настрій, миттєво створити художній об'єкт, гідний поглибленого споглядання багатьма поколіннями...
Японська поезія - хокку… Для нас, вихованих на поезіях Шевченка, Лесі Українки, Франка та інших,  ці коротенькі вірші дуже незвичні. Адже хайку (або хокку ) - це короткі вірші без рими, в яких використовується мова відчуттів для вираження емоцій і образів. На нашій виставці представлені збірки творів  видатного японського поета - Ісікави Такубоку. 

 Звичайно, однієї виставки замало, щоб відкрити, пізнати, відчути Японію та її культуру. Всіх, хто  бажає більше дізнатися  про мистецтво «Країни сонця, що сходить», про  відомі на весь світ японські сади, про унікальну японську моду та навчитися живопису «Сумі-е» - запрошуємо до відділу мистецтв ЦМБ ім.М.Горького.

Літвінова І.В.,бібліотекар відділу мистецтв ЦМБ ім.М.Горького



вівторок, 6 жовтня 2015 р.

Iсторія на кінчику пензля
М.С.Самокиш
Не часто зустрічаються здібні  живописці у таких жанрах живопису як баталістика або анімалистика. А коли ці здібності поєднуються в одній особі, то виникає унікальний, яскравий талант. Приємно, що маємо нагоду розповісти про нашого співвітчизника - живописця, ілюстратора Миколу Семеновича Самокиша, якому у жовтні виконується 155 років.
М.С.Самокиш - російський і український радянський художник-баталіст і педагог, який працював також в області анімалістичного жанру і книжкової графіки. Академік і Дійсний член Імператорської Академії мистецтв, Заслужений діяч мистецтв РРФСР, Лауреат Сталінської премії другого ступеня.
Майбутній живописець народився 13 жовтня 1860р. в Ніжині (Чернігівська область) у бідній сім'ї  листоноші. Зберігся будинок, де з'явився на світ Микола Самокиш. Зараз у цій невеликій будівлі в Ніжині розміщений музей «Поштова станція».





Ніжин.Будинок музею "Поштова
станція"
 Одну з його кімнат займала велика родина Самокишів. Через бідність батьків, хлопчика віддали на виховання дідові Дмитру Івановичу Сеніну у село Носівку. Ці події і зіграли вирішальну роль у формуванні у Миколи любові до вітчизняної військової історії, тварин, народного побуту. У Носівці зберігалися сліди старовини, бойового козацького минулого. Побачені в будинку відставного офіцера лубочні картинки, що зображували епізоди російсько-турецкої 1828-1829рр. і Кримської 1853-1856рр. воєн, заворожували хлопчика. Дивлячись на картинки, хлопець пристрасно бажав створювати щось подібне. 

понеділок, 27 липня 2015 р.

Маестро  модерну
Альфонс Муха (24.97.2015 - 14.07.1939)



24 липня 1860 р. народився Альфонс Марія Муха — чеський художник, ілюстратор, ювелірний дизайнер і плакатист, один з найвідоміших представників стилю «Арт Нуво». Тож у цьому році відзначаємо 155-річчя від дня його народження.
Плакат виставки
"Слов'янська епопея". 1928
 
Альфонс Муха народився в моравському місті Іванчице в родині судового чиновника. В дитинстві він мав хист до співу і належав до хору у Церкві Св. Петра в Брно. Мистецьку освіту Муха розпочав без формального мистецького виховання, оскільки не зміг вступити до Празької академії мистецтв.
Альфонс Муха.
"Лавр". 1901. 
Кольорова  літографія
У Відні відвідував школу театральних декорацій та брав уроки малювання. В 1881 році повернувся в Моравію і займався виготовленням декорацій та портретів. У 1885 році вступив до Академії мистецтв у Мюнхені одразу на третій курс і, після двох років навчання там, з 1887 року продовжує навчання вже у Парижі, в художньому училищі Жюльєна. Граф Карл Кхуен з Микулова найняв художника для декорації замку Грусорани Еммагоф і був настільки вражений роботою, що профінансував подальше навчання Мухи в Мюнхені в Академії мистецтв в 1885-1887 роках.
Alfons Mucha, Paris Illustré, 1903.
Через Всесвітню виставку Муха переїхав до Парижа, де навчався в Академії Жуліана та Колароссі. Короткий час ділив студію з Полем Гогеном. В Парижі Муха став знаменитим завдяки своїм плакатам та театральним декораціям для відомої акторки Сари Бернар.
Альфонс Муха.  
"Сара Бернар". 1896
Муха розробив багато плакатів для реклами товарів таких як цигарковий папір, алкоголь, бісквіти та ін. 
Альфонс Муха.
Мрійливість. 1897
В 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі Муха прикрасив павільйон Боснії та Герцеговини та долучився до створення австрійського павільйону.
В 1901 році Муха став лицарем почесного легіону. Через рік після цього він подорожував у Моравії разом з Огюстом Роденом. В 1906 році Муха одружився з Марією Хитиловою. З 1906 по 1910 р. А. Муха працював декоратором в США.
Альфонс Муха.
"Портрет Марушки, 
дружини художника". 1905
Повернувшись у Чехословаччину після Першої світової війни, він працював над серією монументальних картин під назвою «Слов'янська епопея», в якій він хотів зобразити історію слов'ян. Праця зайняла 18 років і була виконана за підтримки американського міліонера Чарлза Крейна. Художник також розробляв банкноти, поштові марки та нагороди для новоствореної чеської держави, прикрашав Національний театр та Громадський будинок в Празі.
Альфонс Муха.
"Скасування кріпацтва на Русі". 
1914 р.
Літнього Муху заарештували за його участь у протестах проти вторгнення Німеччини в Чехословаччину. Він був одним з перших арештованих Гестапо. Він помер в Празі 14 липня 1939 року від запалення легенів.

Матеріали взято з сайту: ВікіпедіЯ. Вільна Енциклопедія

Читайте про художника також:

1.  Орлова Е. Незбагненний Альфонс Муха // Мистецтво в школі. - 2010. - № 6. - С.26
2.  Скворцова И. Параллели модерна // Музыкальная жизнь. -2009. - № 12. - C.43
3.  Янковая О. Женщины Альфонса // Натали. - 2008. - № 12. - С.126
4.  Хребтова А. Альфонс Муха: искусство драпировки // Академия. - 2004. - № 12. - С.126
5.  Никифорова И. Альфонс Муха // Юный художник. - 2004. - № 5. - С.7
6.  Кленская М. Случайность, изменившая дизайн мира // Ровесник. - 1998. - № 3. - С.60
7.  Славянская эпопея // Слов'янське віче. - 1998. - № 3. - С.12

Шиндіна О.П.,зав.відділом мистецтв


пʼятниця, 24 липня 2015 р.


Квiтка з книжкового саду


До відділу мистецтв Центральної міської бібліотеки ім.М.Горького щасливо потрапила унікальна за темою книга "Искусство украинских шестидесятников". Сталося це завдяки укладачам книги Ользі Балашовій та Лизавєті Герман, які забажали, щоб їх напрацювання дійшло до найширшої читацької аудиторії Кременчука. Безумовно,  бібліотека - один з небагатьох закладів, до яких може звернутися кожний, і тому почитати книгу у відділі мистецтв тепер можуть всі бажаючі.
Книга  "Искусство украинских шестидесятников" - перше в історії українського мистецтвознавства видання, що звертається до одного за найважливіших, але мало вивчених періодів українського мистецтва 1960-х років. 
Більшу частину книги займає досліждення образотворчого мистецтва Києва, Львова, Одеси, Ужгорода і Харкова. Крім того, видання також репрезентує і літературу, кіно, архітектуру і академічну музику того часу.
У роботі над виданням брали участь мистецтвонавці, дослідники, колекціонери, художники і їх близькі. У книзі репродуковано більше 400  творів мистецтва і архівних світлин; деякі з них друкуються вперше. Книга  "Искусство украинских шестидесятников" адресована мистецтвознацям, історикам і широкому колу гуманітаріїв, обізнаних у сучасній українській культурі. 
Дякуємо також менеджеру культури І.Р.Каць (громадська організація "Культурний діалог") і директору Кременчуцького художнього салону В.Крамаренко, завдяки зусиллям яких до відділу мистецтв надійшло це рідкісне видання.


Шиндіна О.П.,зав.віддлом мистецтв

понеділок, 15 червня 2015 р.

Поговоримо про кіно?
11 червня 2015 року було багатим на події, адже саме цього дня у відділі літератури іноземними мовами ЦМБ ім. М.Горького відбулася прем’єра нової форми роботи – кіноклубу.
Так, це була проба пера, і кіноклубу назви ще не обрали, але охочих зібратися в бібліотеці задля зустрічі з несподіваним кіно виявилося чимало.
Студенти Кременчуцького медичного коледжу та інші користувачі бібліотеки зацікавилися можливістю  переглянути і обговорити ігрове короткометражне кіно, тим більше, що серед обраних для перегляду стрічок були й Оскароносні лауреати:  «Погляд» (2012) та анімаційна короткометражка «Пан Ілюмінатор» (2014). В компанію до них додалися «Важко бути Богом» (2005) французької режисери Дж. Вінанс та російський «Телефонний дзвінок» (2012).
Фільми різні, та об’єднує їх те, що вони зображують чи то майбутнє, де весь світ разом з людьми стає більш віртуальним, аніж реальним, чи то нашу «відформатовану» дійсність, де все більше місце займають не людські стосунки, а «спілкування» у соцмережах. Світ,  де друзі при зустрічі не дивляться один одному у вічі, тому що не можуть відірватися від своїх гаджетів… Що чекає на нас в такому майбутньому – переглянь фільм та зрозумій сам.
         Обговорення фільму – не така вже й проста річ, як виявляється. Кожен бачить в сюжеті щось своє, а  спроби відшукати відповіді на запитання, які ставить перед глядачем автор, можуть завести дискусію в неочікуване русло. Але ж саме для цього й існує клуб, де можуть точитися будь-які дискусії, і кожен має право на власну точку зору.
         Розмова про кіно вийшла доброю і безпосередньою, адже говорили не стільки про  фільми, скільки про життя. У присутніх викликав інтерес сам жанр «короткого метру», адже ми майже нічого не знаємо про нього. Нажаль, такі фільми не йдуть в кінотеатрах та ТБ, але їх можна знайти в Інтернеті у вільному доступі.
        
  

         З розповіді завідуючої відділом літератури іноземними мовами ЦМБ ім. М.Горького Олени Почепцової  і дізналися про такий нетривіальний напрям у кіномистецтві, а  спілкувалися з аудиторією їй допомагала головний бібліотекар сектору бібліотечного маркетингу Вікторія Старкова. 

         Наприкінці засідання було вирішено: клубу – бути! Адже саме так, через кіно, ми краще пізнаємо світ і життя, і самих себе. А різні погляди на одну проблему – це чудово, будемо разом вчитися відстоювати власну точку зору, розумітися на різних стилях кіно, шукатимемо справжні діаманти в морі Інтернету і не тільки… Попереду ще стільки всього цікавого! Чекаємо на нові зустрічі!


четвер, 7 травня 2015 р.


ЛИСТIВКИ  НА  ЛИСТОЧКАХ


Сонячною погожою дниною на вітах каштанів, що красуються по вулиці Щорса вздовж Центральної міської бібліотеки ім.М.Горького, виросли… листівки.
Десятки маленьких яскравих картинок похитувались на деревах, тріпотіли на легкому вітрі, виблискували серед листя. Листівки, мов тендітні метелики, прикрашали і вікна бібліотеки, і її вхідні двері. Зазвучала чудова мажорна музика, і перша у Кременчуці виставка-перфоманс «Листівки на листочках», підготовлена працівниками відділу мистецтв ЦМБ ім.М.Горького, нарешті розпочалася.


Перехожі, яким пощастило у цей час проходити по вулиці Щорса, стали учасниками захоплюючого дійства. Бібліотекарі дарували їм сотні листівок-запрошень на свято, які містили цікаві факти з історії листівок.




Бажаючі отримати невеличкі подарунки відповідали на питання вікторини.


Ті ж, хто схотів опанувати модне зараз мистецтво створення листівок ручної роботи, взяли участь у майстер-класах, що проводили вихованці Центру освіти і творчості «Натхнення».


 Особливу увагу заслужили рідкісні листівки початку ХХ ст., з приватної колекції В.Ф.Діца, які люб’язно надав зі своїх фондів Кременчуцький міський краєзнавчий музей. 
Відкриттям для всіх став набір фотолистівок «Петродворець», виданих у Ленінграді 1968 року експериментальною типографією Всесоюзного науково-дослідницького інституту поліграфії. 
Це була одна з перших спроб створити об’ємні зображення і, для того, щоб роздивитись листівки, потрібно було надіти спеціальні стереоокуляри.
Весело товпилися біля одягу з листівок ті, хто хотів приміряти на себе оригінальну спідницю, або туніку, або капелюшок, прикраситися аксесуарами, потримати яскраву парасольку, сумочку, віяло, краватку. 










На столах лежали численні листівки з приватних колекцій, надані кременчужанами для перфомансу – від окремих зображень до різноманітних комплектів. Багато з них були ручної роботи – з різних матеріалів, вироблені у техніці скрапбукінгу.




Листівкове шоу вдалося на славу! Ці маленькі супутники нашого життя викликають лише позитивні емоції, тому що пов’язані вони завжди зі святами, щирими побажаннями, добрими подіями. Учасники перфомансу розходились задоволеними, з подарунками, з усмішками, і з приємними враженнями, які, ми певні, залишаться надовго.

Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького

середа, 22 квітня 2015 р.

Історія Вітчизни в полотнах
(до 150-річчя від дня народження живописця 
Миколи Івановича Івасюка)


Микола Іванович Івасюк
( 16 (28).04.1865 —  25.11.1937) 
Україна завжди славилася талановитими дітьми, чиї доробки ставали вагомими внесками до скарбниці світової культури. Проте через ко­лізії історичного розвитку, часом драматичні для українського народу, наші вчені, митці змушені були працювати на теренах чужих держав. Тому їх талант повною мірою не оцінено. За радян­ських часів їх імена замовчували, викреслюючи з пам’яті народу. Саме про таку видатну особи­стість ми говоритимемо сьогодні.
Микола Іванович Івасюк народився в родині селянина-столяра у Заставні (Буковина). Його мати гарно вишивала, батько займався різьбярством по дере­ву. Ще в дитинстві Микола на­магався збагнути чудову силу мистецтва. Після закінчення школи хлопець вступив до Чер­нівецької вищої реальної шко­ли.
"Богдан Хмельницький"
Художник М.Івасюк
1885 року Микола став сту­дентом Академії у Відні. Роки навчання виявилися складними. Попри постійні матеріальні нестатки Івасюк наполегливо вдосконалював свій талант, щоден­но працював над етюдами, вивчав творчу спадщи­ну уславлених живописців. Особливо приваблював Миколу історичний жанр, зокрема історія рідного народу, його боротьба за соціальне й національне визволення під проводом Хмельницького, Сагай­дачного, Богуна, Кривоноса, Довбуша, Кобилиці.
Щороку влітку Івасюк багато подорожував Буковиною, Галичиною, Поділлям, малюючи пам’ятки старовини (фортеці, руїни укріплень, музейні реліквії, національний одяг), відві­дував історичні місця, пов’язані з битвами часів Б.Хмельницького.1890 року після успішного закінчення Акаде­мії М. Івасюка як одного з кращих художників іс­торичного жанру рекомендували до Мюнхенської Академії Мистецтв для подальшого вдосконалення. У цей період художник працює над широкою багатофігурною історичною композицією «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва», знайомиться з І.Рєпіним, який згодом у «Листах про мисте­цтво» напише: «Мені сподобався більше інших один словак із Буковини — Івасюк. Він добре розмовляє українською мовою і трактує переважно українські сюжети: то козака з дівчиною, то за­порожця в степу, дуже довго він розробляє сюжет «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва».
 "Іван Богун на переправі" (1919р.)
Художник М.Івасюк
1897 року М. Івасюк успішно закінчив навчан­ня і повернувся на Буковину, мріючи присвятити себе мистецтву, громадській і педагогічній діяль­ності, завершити роботу над своїм найбільшим полотном «В’їзд Богдана Хмельницького до Киє­ва». Він занурився у вир культурного та громад­ського життя краю. Викладав малюнок і живо­пис у Чернівецькій вищій православній реальній школі, згодом разом з Юстином Пігуляком від­крив школу «для талановитої та бідної молоді», де безкоштовно навчав селянських дітей. Також вів теоретичні курси живопису, українського та зарубіжного образотворчого мистецтва, пропа­гував творчість Т.Шевченка, ї. Рєпіна, Я.Матейка та інших прогресивних митців.
М.Івасюк прагнув підготувати до вступу у ви­щі мистецькі заклади українську молодь, пробудити потяг до мистецького життя, застерегти від згубних впливів політики, онімечення національ­ної культури. У цьому йому допомагали письменники О.Маковей, О.Кобилянська, худож­ник і громадський діяч І.Труш. На жаль, через нестатки та постійні перешкоди з боку заможної верхівки, а також чиновників школа проіснувала лише кілька років.
"Поцілунок".
Художник М.Івасюк
М.Івасюк виїхав за кордон, а потім пересе­лився до Львова. У Чернівцях відбулася перша персональна виставка художника, на якій бу­ло представлено багато жанрових полотен, кіль­ка портретів та один із варіантів «В’їзду Богдана Хмельницького до Києва».
Картини видатного живописця експонували на Чернівецьких і Львівських виставках. Про них багато писала преса, ставлячи автора поряд із кра­щими тогочасними російськими, українськими та зарубіжними художниками.
Пензель Миколи Івасюка оспівував героїчні сторінки боротьби українського народу за своє національне і соціальне визволення («Богдан Хмель­ницький під Зборовим» та «Іван Богун під Бере­стечком», «Зустріч Б. Хмельницького з тілом сина Тимоша»,  «Олекса Довбуш» тощо).
"В'їзд Богдана Хмельницького до Київа". 1912 р.
Художник М.Івасюк
Картині про Б.Хмельницького живописець віддав багато творчих сил і енергії. «То моя найважливіша мета, яку я собі поставив»,— писав він Осипу Маковею. Площа картини-велетня — 24 м2 (5,5 х 3,5 м).
Картина, над якою художник працював упро­довж 1892—1912 рр., відображає момент, коли після зняття облоги Замостя у Святвечір 1648 ро­ку Богдан Хмельницький на чолі козацького війська урочисто вступає до Києва. Проїхавши крізь Золоті ворота, гетьман зі старшиною наблизився до Софіївського собору, де його вітають митропо­лит і духовенство.
За свідченнями сучасників, перед Першою сві­товою війною в Західній Україні кольорова репро­дукція картини була майже в кожній українській хаті.
Заслуговують на увагу також історико-батальні картини «Битва під Хотином» (1903), «Кубанські козаки у Львові» (1917), а особливо — «Іван Богун під Берестечком» (1919). Цю картину, знайдену 1936 року в Бухаресті, вивезли до Укра­їни (Національний музей, Львів).
Крім історичних полотен, у М. Іва­сюка є твори про життя і побут простих людей («Без хліба», «Бідна селянська хата», «Гуцул: під деревом», «Мати», «Залицяння»).
''Мати''.
Художник М.Івасюк. 1908 р.
Увагу живописця приверта­ли образи українських митців: Т.Шевченка, Ю.Федьковича, О.Кобилянської, І.Франка та ін. До кращих портретів належать портрет Ю.Федьковича, О.Кобилянської, «Автопортрет», портрет дружини художника, портрети його дітей, портрет сестри, батька та ін.Наприкінці 1926 року Микола Івасюк разом із сім’єю переїхав до Києва. Він працював у си­стемі Всеукраїнського фотокіноуправління, ство­рив низку малюнків для журналу «Кіно», а також художні плакати для фільмів (чотири плакати з підписами Івасюка зберігаються в Центральній науковій бібліотеці НАН України). В останні роки життя художник малював портрети на замовлення, співпрацював з видавництвами, працював над рекламними плакатами для кіностудії та кінофабрики.
''Портрет І.Я.Франка''.
Художник М.Івасюк. 1924 р.

18 вересня 1937 року в його квартиру увірвалися енкаведисти зі cвідками, влаштували поголовний обшук і, хоча нічого крамольного не знайшли, господаря арештували й кинули до Лук’янівської в’язниці. 2 жовтня 1937 року молодший лейтенант держбезпеки Локтєв написав постанову, в якій твердив, що Микола Іванович Івасюк є активним учасником української націоналістичної терористичної організа­ції та агентом німецької розвідки, який нібито утримував явочні квартири німецької і гетьманської агентури. 
«Звинувачений Івасюк Микола Іванович винним себе не визнав», – змушені були написати слідчі. Речових доказів його будь-якої вини теж не було. Та це не завадило трійці при Київському облуправлінні НКВС УРСР прийняти 14 листопада 1937 року постанову: «Івасюка Миколу Івановича розстріляти. Особисто належне йому майно конфіскувати».
Є всі підстави припуска­ти, що Миколу Івасюка розстріляли в Биківнянському лісі під Києвом.
Меморіальна дошка Миколі Івасюку
на вулиці Українській, 37 у Чернівцях
24 грудня 1980 року Військовий трибунал Київського військового округу переглянув справу Івасюка М.І. і постанову трійки при Київському обласному управлінні НКВС УРСР від 14 листопада 1937 року скасував, а справу судочинством припинив за відсутністю в його діях складу злочину.
У жовтні 2012 року у Заставні відкрили пам’ятник Миколі Івасюку. На Буковині засновано премію його імені. Відзначають премією художників, різьбярів, скульпторів, вишивальниць і працівників культури.

Меморіальна дошка у Львові
на вул. Фредра, 7
Творчість М.Івасюка (понад 500 тво­рів) — цінний внесок в історію українського образотворчого мистецтва. Доля більшості його картин досі невідома. Під час війн і розпаду імперій роботи Івасюка вивезли за кордон. Частина з них зберігається у приватних колекціях і музеях Польщі, Німеччини, Австрії, Румунії і Канади. Художник-реаліст, послідовник Тараса Шевченка, Іллі Рєпіна, Ярослава Матейка, щирий друг і од­нодумець Осипа Маковея, Ольги Кобилянської, він присвятив життя служінню рід­ному народові.


Матеріал взято зі статті С.В.Микитей "Подорож до музею". 

Про живописця М.І.Івасюка читайте:


1.  Гавдида Н. Богдан Лепкий та Микола Івасюк: Творчі взаємини мистців // Визвольний шлях. - 2006. - Кн.4 (697). - С.44

2.  Жаборюк А.А. Український живопис останньої третини XIX - початку ХХ століття / А.А.Жаборюк. - К.; Одесса: Либідь, 1980. - С.238

3.  Жбанкова О. Картина розміром з життя. Микола Івасюк. "В'їзд Богдана Хмельницького до Києва" //  Art-Line. - 1999. - № 2. - С.57

4.  Микитей С.В. Подорож до музею ( бесіда про життя й творчість Миколи Івасюка) // Мистецтво в школі. - 2013. - № 5 (53). - С.21

5.  Саноцька Х. Діти в українському живописі: альбом / Христина Саноцька. - К.: Мистецтво, 1985. - С.60

Шиндіна О.П.,завідуюча відділом мистецтв ЦМБ ім.М.Горького