Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста
Показ дописів із міткою Голодомор. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Голодомор. Показати всі дописи

четвер, 23 листопада 2017 р.

СКОРБОТНА  ДАНИНА ПАМ’ЯТІ

          Згадайте нас – бо  ми ж колись жили,
          Зроніть сльозу і хай не гасне свічка,
          Ми в цій землі житами проросли,
          Щоб голоду не знали люди вічно.
 
        Щорічно, в четверту суботу листопада, в Україні відзначається День пам’яті жертв Голодомору. Це одна з  найтрагічніших сторінок українського народу.
      1933 рік. Найчорніший  час  в історії України. У світі не зафіксовано голоду  подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн світу. У 2006 році Верховна Рада України  офіційно визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом  українського народу.
         Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не  дожив до сьогоднішнього дня, у розквіті сил віддали свою молодість і, найдорожче, життя, був присвячений вечір-реквієм «Великий голод – вічний гріх» що відбувся у бібліотеці-філії № 4. На цей захід  були запрошені громада мікрорайону №1, військовослужбовці Національної  гвардії та учні ЗОШ № 26.
Вечір пройшов у спогадах про трагедію ХХ століття. Присутні вкотре задумалися над тим, що пережив наш народ у 1932-1933 роках. Дуже цікава була розповідь Олекси Волочая про своїх рідних, які пережили страшні роки  голодомору.
Зі слів ведучої дізналися про кількість жертв на Полтавщині, про  збудований поблизу Лубен Курган Свободи, про знак Жертвам голодомору, встановлений в нашому місті.

    Хвилиною мовчання присутні пом’янули всіх великомучеників нашої історії.

вівторок, 17 листопада 2015 р.

Пам’яті жертв Голодомору в Україні

«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього». Адже наше минуле, історія нашого народу – це невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ має її, свою власну – глибоку і прозору або замулену й прикидану, але має ту, яку створив. Нашу намагались і замулити, і прикидати.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором.
Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України. Як можна забути, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?
Якими словами можна описати мучеництво України того періоду, яке поклало в землю сім мільйонів своїх кращих синів і дочок. Голодомор позначився на майбутньому нації. Третина умертвлених голодом – діти, які не народили нащадків, не дали потомства.
У той час Україна була скорботною матір'ю, яка сумує за своїми дітьми.
Про штучний голодомор, як один із найжахливіших способів нищення народу свідчать спогади, зібрані в книгах про цю страшну трагедію і представлені на виставці, присвяченій Дню пам’яті жертв Голодомору в Україні (1932-1933 рр.) під назвою «Тихо плаче Україна сльозами і кров’ю».
Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.


понеділок, 24 листопада 2014 р.

Три  голодомори  в  Україні.
Як це було?

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від трьох голодоморів 1921-1923 р, 1932-1933р, 1946-1947 років, заподіяного сталінським тоталітаризмом присвятили працівники бібліотеки-філії №2 ЦБС для дорослих урок історії «Три голодомори в Україні. Як це було?», який був проведений для учнів ЗОШ № 18.
Захід відбувся 20 листопада 2014 року в читальному залі бібліотеки.
Голодомор понівечив життя поколінь і забрав у небуття тисячі доль. Як сталося, що Україна пройшла три голодомори, які забрали у могилу мільйони людей? Як це було? Про це розповіли присутнім бібліотекарі Подойнікова О.В та Стегар Л.В.
Захід супроводжувався показами фільмів «Пам’ятати, щоб не повторити  Голодомор в Україні», «Голод 1946-1947 років».
На заході учнями Горбатовською Д. та Савенко Т. були прочитані поезії Г.Чубача., Т. Карпенка про жахіття голодної смерті.
Запаленням свічки пам’яті та хвилиною мовчання вшанували присутні загиблих в роки голодоморів. Учнівській молоді була презентована книжкова виставка-реквієм «У пам’ять про скорботний тридцять третій», де були представлені художньо-документальні матеріали про голодомори в Україні.

Усвідомлення трагічних подій нашої історії, співпереживання  допоможе нашому суспільству будувати нову державу. А пам’ять стане запорукою того, щоб ніколи ні над ким не було скоєно геноциду, навмисного винищення людей.

середа, 19 листопада 2014 р.



Минуле стукає в наші серця


Страшні тридцяті роки 20 століття… Скільки горя та страждань принесли вони Україні...
Голодомор 1932-1933 років. Незаживаюча рана в історії України, страшний злочин проти українського народу. На превеликий жаль, ще й досі не всі українці знають правду про український Голокост. Тому у відділі абонементу ЦМБ ім. М.Горького бібліотекар 1 категорії Манжеліївська Н.А. підготувала виставку-вітрину «Минуле стукає в наші серця». Виставка знаходиться на підвіконні для того, щоб не тільки користувачі бібліотеки, а й перехожі могли з нею ознайомитися.
На виставці представлена, як документальна, так і художня література.

Особливу увагу хотілось би звернути на книгу Наталки Доляк «Чорна дошка», видану у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» у 2014 році. Цей роман отримав нагороду «Вибір видавця» на престижному конкурсі «Коронація слова – 2014».
Ще одна книга – це повість Володимира Шкурупія «Чи я в лузі не калина». У повісті розповідається про життя простої сільської жінки у період голоду 1947 року. За цю повість у 2014 році Володимир Шкурупій отримав Полтавську премію ім. Івана Котляревського в номінації «Сучасна проза».
Всі, хто цікавиться історією України, та зокрема історією Голодомору, знайдуть відділі абонементу потрібну літературу. Можливо, не кожен буде читати документалістику, а от художня книга зацікавить багатьох.
Також бібліотекар Манжеліївська Н.А. підготувала огляд літератури «Голодомор в художній літературі». Його можна прослухати у ефірі радіопередачі Кременчуцької міської телерадіокомпанії у суботу 22 листопада 2014 року о 14.00 годині.   

четвер, 13 листопада 2014 р.

ЗАПАЛИ СВIЧКУ ПАМ’ЯТI…
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.
         Голодомор 1932-1933 рр. – одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу.
       Сколихнулась Україна від скорботи і жалю. Припустилися від чорного болю жалобних стрічок Державні прапори. Запізнілими дзвонами шукаємо мільйони українських душ, щоби вписати їх в історію Пам'яті.
         Ми живемо в інший час і не причетні до тих страшних подій. Тому так важко достукатися до сердець нині сущих. Не дай, Боже, нікому пізнати того страхіття, коли мучить голод. Тоді перестаєш думати, перестаєш вірити і сподіватися; перетворюєшся на голодного звіра з однією-єдиною мрією –поїсти. І щоб таке ніколи більше не повторювалося, нам слід про все знати і все пам'ятати. 
         І саме 12 листопада в читальному залі почала діяти для всіх користувачів виставка-реквієм «Хто знав, хто вів смертям і стратам лік?», бо пам’ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на  Землі. На виставці, обрамленій чорним  кольором  представлені цитати, книги про голодомор, сніп колосків, оповитий колючим дротом, хлібина на чорному полотні – символі горя і печалі, свіча.
         У нас, українців, є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А оскільки у 1933-му померлим ніхто не ставив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами.
Запалимо Свічку Пам’яті і  вшануємо пам’ять померлих у ті страшні роки  ХВИЛИНОЮ МОВЧАННЯ.