Місія бібліотеки - забезпечення якісним обслуговуванням громади міста
Показ дописів із міткою Рік Української революції 1917-1921 рр.. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Рік Української революції 1917-1921 рр.. Показати всі дописи

середа, 28 лютого 2018 р.

Тризуб: тисячолітня історія

100 років тому державним гербом України вперше став офіційний символ князя Володимира Великого. Ця історична подія відбулася 12 лютого 1918 року - в провінційному Коростені на Житомирщині. Тоді древній княжий символ було затверджено гербом Української Народної Республіки. 
Але історія українського герба почалась ще з княжого роду Рюриковичів. Вони карбували тризуб на всьому: від печаток та монет до цеглин, з яких будувались храми та церкви. Перша писемна згадка про український тризуб датується 10 ст. Це був болгарський літопис “Хроніка Манасії”, в якому описувались прапори дружинників Святослава саме з тризубами. Щоправда,
Святослав обрав собі простіший варіант - з двома зубцями. Одна з гіпотез стверджує, що це була літера “Ц” (від слова “цар”) зі зміщеним до центру хвостиком.
Його син Володимир Великий не зрадив традиціям, однак впродовж свого правління постійно удосконалював свій герб. Почав з того, що додав ще один зубець, далі ускладнював його графічними елементами. Остання зміна відбулась після  хрещення Русі, коли князь додав паличку до середньої лінії, щоби вийшов хрест.
Однак, тризуб був присутній на наших землях ще задовго до цих подій. Археологічні знахідки свідчать, що його використовували трипільці у 4-3 ст. до н.е. У прадавні часи на землях центральної України тризуб був знаком родових та племінних старійшин.
Дискусії про український герб тривали з літа 1917 року. Наприкінці червня почав працювати український уряд — Генеральний Секретаріат. Генеральний писар Павло Христюк одразу порушив справу виготовлення печатки — щоб скріплювати урядові акти й документи. 
Постановлено було зробити дві печатки — велику, для особливо важних актів, і малу для поточної праці. На обох вирішено зобразити династичний знак князя Володимира Великого, що його карбували на монетах Київської Русі за правління цього володаря.
Але малюнок на печатках іще не був державним символом.
Через два місяці, 15 листопада, у справі герба Секретаріат (міністерство) народної освіти провів нараду. За взірець брали символіку тогочасних держав із республіканським устроєм. Наприклад, пропонували на синьому тлі розмістити золоті зорі за кількістю земель України — подібно до зірок на прапорі США. Інший варіант — у синьому полі золота літера "У" (Україна) або "У.Н.Р." — за прикладом емблеми Французької республіки з літерами "R.F.".
Офіційного рішення знову прийнято не було, тож Тризуб як державний символ України й далі вкорінювався неофіційно і стихійно.
6 січня 1918 року з’явилася в обігу перша українська банкнота — у 100 карбованців, яку розробив художник Георгій Нарбут. На ній у восьмикутній рамці було зображено Тризуб із хрестом над середнім "зубом".
Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України, питання про офіційне затвердження герба треба було вирішувати негайно, бо він також є ознакою державності. Але тривала українсько-більшовицька війна, тому провести конкурс чи ширше обговорення не могли. 7 лютого відбулося останнє засідання Центральної Ради в Києві. Під натиском більшовиків вона перебирається до Житомира, звідти — до Сарн і нарешті — до Коростеня. Там 25 лютого на засіданні Малої Ради затверджено: "Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого". Ухвалений закон мав лише опис, а малюнків, якими мають бути офіційні зображення герба й печатки держави, при ньому не було.
Через 10 днів Мала Рада затвердила великий та малий державні герби, а також велику й малу печатки УНР. Вибором Тризуба — знаку Володимира Великого — офіційним гербом тодішні українські політики підкреслювали спадковість нової держави від Київської Русі. "Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією", — зазначав Михайло Грушевський.



понеділок, 16 січня 2017 р.

2017 рік - Рік Української революції 1917-1921 років 
  2017 рік проголошено Роком Української революції 1917-1921 років. Відповідний Указ підписав Президент України Петро Порошенко. Цим Указом одним із пріоритетів діяльності органів державної влади на 2017- 2021 роки визначено вшанування подій та видатних учасників Української революції 1917-1921 років.
Україна віднаходить своє коріння та переосмислює витоки власної державності.
    На початку 20-го століття світ побачив суверенну державу - Україну, якій не судилось вистояти у світовому військовому перевороті. Проте визвольний рух за відновлення державності не спинився, і, врешті, досяг мети: Україна знову стала незалежною, з 1991 року - назавжди. 
  
До 100-річчя подій Української Революції 1917-1921 років,  у відділі читальної зали ЦМБ ім. Горького організовано в віконній вітрині виставку-переосмислення «Бій за державність 1917-1921р.р.»
 Представлені матеріали відтворюють доленосні для України події революції, час визвольних змагань, героїчних спроб  визволення з-під російського імперського ярма,  відновлення української державності. Матеріали, представлені на виставці акцентують увагу на історичних фактах, що передували злуці, на об’єднавчому русі, який наприкінці 1918- початку 1919 року охопив майже всю Україну. Об'єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, збирання територій в єдиній суверенній державі.
Також розглядається історико-правова концепція самостійності Української  держави, аналізуються перші демократичні вибори. історичне значення та уроки Української революції.
У другій частині виставки матеріали висвітлюють постаті громадсько-політичних діячів,  які брали активну участь у створенні та діяльності Української Центральної Ради та уряду Української Народної Республіки.   Це М.Грушевський, Винниченко,  С.Коновалець, М.Міхновський, С.Єфремов та  ін..
В центрі експозиції, (що зупиняє погляд перехожих) – світлини діячів революції, фото Маніфестації прихильників Української Народної Республіки на Софійській площі у Києві, 1917 р., світлина проголошення 1-го універсалу Центральної ради,  та коротка історична довідка про ті події.   Виставка оформлена на фоні українського прапора.
Боротьба українського народу за соборність своїх земель – одна із важливих сторінок нашого минулого. Слово «соборність» включає в себе єдність і згуртованість. У ньому ми чуємо слово «собор». Собор душі є у кожного із нас. Берегти його означає слідкувати за своїми думками, діями, вчинками. Одним із головних завдань собору душі є знати і пам’ятати свою історію. Тож вивчаймо власну історію і цінуймо здобутки попередників!
Тож вивчаймо власну історію і цінуймо здобутки попередників!